Читайте также:
|
Особливості банкрутства державних підприємств.Згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможній виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Ця умова відноситься і до державних підприємств. Крім того, відповідно до нової редакції Закону, можливим суб’єктом банкрутства визнаються також і підприємства, що перебувають у стані приватизації (раніше, до завершення приватизації підприємства, його кредитори були фактично позбавлені права ініціювати процедуру банкрутства).Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств здійснює державний орган з питань банкрутства, який виконує наступні функції:
· сприяє створенню організаційних, економічних та інших вимог, які є необхідними для реалізації процедур відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом;
· пропонує арбітражному суду кандидатури арбітражних керуючих, розпорядників майна, керуючих санацією або ліквідаторів для державних підприємств, щодо яких порушена справа про банкрутство;· організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств при підготовці справи про банкрутство до розгляду або у разі її призначення арбітражним судом під час проведення справи про банкрутство;· готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств;· ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;· та інше.До початку провадження справи про банкрутство власником майна боржника державного підприємства в межах заходів щодо запобігання банкрутству може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами або проведена досудова санація. Її ініціатором можуть виступати уповноважений орган підприємства, кредитори або інші особи. Така санація проводиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для її проведення за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про державний бюджет України. Умови проведення досудової санації за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, що уповноважений управляти майном підприємства-боржника, у встановленому Кабінетом Міністрів порядку. Для розроблення плану досудової санації на підприємстві створюється робоча група за участю керівника підприємства, представника уповноваженого органу, кредитори (за їх згодою) та інвестори, у разі надходження пропозицій з їх боку. Досудова санація проводиться не більше ніж 12 місяців. Якщо ж порушується справа про банкрутство, то відповідно до Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:· розпорядження майном боржника;· мирова угода;· санація боржника;· ліквідація банкрута. В тому разі, коли щодо підприємства-боржника було прийнято рішення про приватизацію, арбітражний суддя виносить ухвалу про припинення приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ця ухвала направляється уповноваженому органові, державному органові з питань банкрутства та відповідному державному органові приватизації. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі арбітражного суду вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна, який призначається на строк не більше ніж 6 місяців. Розпорядник майна зобов’язаний:· розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;· вести реєстр вимог кредиторів;· повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або при відмову визнання вимог боржником;· вживати заходів для захисту майна боржника;· аналізувати господарську, фінансову та інвестиційну діяльність боржника;· надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;· виявляти ознаки фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства;· надавати арбітражному суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;· та інші.При порушенні справи про банкрутство державного підприємства його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду. Але це можливе лише за умови взяти на себе грошові зобов’язання боржника та при наявності згоди на це кредиторів.За клопотанням комітету кредиторів арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації та призначити керуючого санацією. Керуючий санацією повинен попередньо погоджувати план санації державного підприємства-боржника з уповноваженим органом. Заходами, які містять план санації можуть бути:
1. реструктуризація підприємства;
2. перепрофілювання підприємства;
3. відстрочка або розстрочка платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода;
4. ліквідація дебіторської заборгованості;
5. продаж частини майна;
6. зобов’язання інвестора про погашення частини або всього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;
7. виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань.Продаж частини майна, як один із заходів санації, що має на меті відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів, здійснюється на відкритих торгах після проведення керуючим санацією інвентаризації та оцінки майна. Майно боржника, щодо обігу якого встановлені обмеження, продається на закритих торгах.Якщо збори кредиторів прийняли рішення про виконання плану санації і закінчення санації або про звернення до арбітражного суду з клопотанням про припинення санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами, керуючий санацією подає звіт до арбітражного суду, який підлягає затвердженню. При затвердженні звіту, суд виносить ухвалу про припинення справи про банкрутство.Якщо ж всі заходи під час санації не мали як результат поновлення платоспроможності боржника та при наявності клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, арбітражний суд визнає боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора. За клопотанням ліквідатора, погодженим із комітетом кредиторів, арбітражний суд призначає членів ліквідаційної комісії. Членами ліквідаційної комісії є представники кредиторів, фінансових органів. В разі необхідності до її складу включаються представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства та, при необхідності, органу місцевого самоврядування.Ліквідатор має наступні повноваження:· приймає до свого відання майно банкрута, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, управляє та розпоряджується ним;· здійснює інвентаризацію та оцінку майна;· аналізує фінансове становище;· виконує повноваження керівника банкрута;· очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;· передає на зберігання документи банкрута;· реалізує майно банкрута;· та інші.Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс. Після заслуховування звіту та думки комітету кредиторів, суд виносить ухвалу про затвердження звіту та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.Якщо всі вимоги кредиторів задовільнені, банкрут вважається таким, що не має боргів, і може продовжити свою підприємницьку діяльність. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задовільнення вимог кредиторів майнових активів у підприємства менше, ніж вимагається для його функціонування згідно із законодавством, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається відповідному органові приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України
66. Особливості банкрутства містоутворюючих та небезпечних суб’єктів підприємництва.
4. Суб’єктами підприємницької діяльності з особливим статусом згідно з цим Законом є містоутворюючі та особливо небезпечні суб’єкти господарювання.
Містоутворюючим суб’єктом підприємницької діяльності визнається юридична особа, кількість працівників якої з урахуванням членів їх сімей становить не менш як половину чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа. Положення цієї статті про містоутворюючі суб’єкти підприємницької діяльності застосовуються також до суб’єктів підприємницької діяльності, кількість працівників яких перевищує п’ять тисяч осіб.
Особливо небезпечними суб’єктами підприємницької діяльності визнаються суб’єкти підприємницької діяльності вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначені відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих суб’єктів підприємницької діяльності, суб’єктів підприємницької діяльності з кількістю працівників понад п’ять тисяч осіб або особливо небезпечних суб’єктів підприємницької діяльності, подає до господарського суду боржник.
5. Під час розгляду справи про банкрутство містоутворюючого суб’єкта підприємницької діяльності учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці. Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого суб’єкта підприємницької діяльності господарським судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади.
При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного суб’єкта підприємницької діяльності учасниками провадження у справі про банкрутство крім відповідного органу місцевого самоврядування визнаються також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності боржника, та за необхідності державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.
6. Продаж у справах про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності, що мають суспільну або іншу цінність для територіальної громади, містоутворюючих та особливо небезпечних суб’єктів підприємницької діяльності, здійснюється виключно у складі цілісного майнового комплексу.
Якщо внаслідок повторного проведення аукціону (конкурсу) цілісний майновий комплекс не було продано, то продаж майна здійснюється частинами. У цьому випадку перелік такого майна погоджується ліквідатором з центральним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, до компетенції якого належить сфера діяльності цього підприємства - банкрута.
7. Вимоги кредиторів особливо небезпечного суб’єкта підприємницької діяльності задовольняються у порядку черговості, визначеному статтею 45 цього Закону, з урахуванням особливостей, установлених цією частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи із запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
8. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації зазначених у цій статті суб’єктів підприємницької діяльності розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
9. За зобов’язаннями боржника - суб’єкта підприємницької діяльності, що має суспільну цінність або особливий статус, може бути надана Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, в особі їх уповноважених органів, порука в порядку і на умовах, передбачених законом.
Під порукою розуміється обов’язок особи, яка поручається за боржника, відповідати за виконання останнім усіх його грошових зобов’язань перед кредиторами.
10. Договір поруки за зобов’язаннями боржника із відповідною заявою подається до господарського суду в письмовій формі.
У заяві про поруку зазначаються:
сума грошових зобов’язань боржника перед кредиторами;
графік погашення заборгованості.
До заяви про поруку додаються документи, що підтверджують включення зобов’язань за порукою до відповідного бюджету на дату надання поруки.
11. Боржник і його поручитель зобов’язані розпочати розрахунки з кредиторами відповідно до графіка погашення заборгованості, передбаченого порукою.
12. У разі невиконання вимог в порядку і в строки, передбачені графіком погашення заборгованості, кредитори мають право пред’явити до поручителя вимоги щодо стягнення неоплачених сум у порядку, передбаченому законодавством.
13. Порушення поручителем своїх зобов’язань стосовно кредиторів, що володіють однією третиною усіх вимог до боржника, може бути підставою для дострокового припинення процедур розпорядження майном боржника, санації та відкриття ліквідаційної процедури.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 225 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |