Читайте также:
|
|
Норма міжнародного права є первинним, базовим елементом всієї системи міжнародного права. Нормам міжнародного права властива більшість рис норм національного права, однак є в них і дуже суттєві відмінності, які, зокрема, стосуються, структури, порядку утворення та забезпечення.
Особливої уваги заслуговує питання нормотворення у міжнародному праві. Дуже важливо засвоїти, що більшість норм міжнародного права проходить два етапи створення та набуває своєї обов’язковості, тобто стає нормою, саме після надання їм юридичної сили державами на другому етапі (вираження opinio juris).
Норми міжнародного права можна класифікувати за різними критеріями, як то сфера дії, коло суб’єктів, форма закріплення, предмет регулювання, метод регулювання, функціональне призначення тощо. Окрему увагу слід звернути на розподіл міжнародно-правових норм на диспозитивні та імперативні (норми jus cogens). Слід також розрізняти договірні та звичаєві норми міжнародного права, що закріплені у різних джерелах міжнародного права.
Питання щодо джерел міжнародного права є одним з найбільш дискусійних у його науці. Ця ситуація спричинена різним розумінням терміну «джерело». Багато хто посилається у цьому питання на ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН, у якій, однак, не зазначено перелік саме джерел міжнародного права, а лише ті засоби, до яких може звертатися суд, розглядаючи справи. Найбільш поширеною є точка зору, щодо наявності двох джерел міжнародно-правових норм: міжнародного договору та міжнародного звичаю.
Міжнародний договір є більш зручною формою вираження та закріплення норм міжнародного права, адже є писаним, чітко визначеним тощо. Проте це не наділяє його вищою юридичною силою порівняно із міжнародним звичаєм. Більш того, незважаючи на незручності і проблеми у застосуванні, норми міжнародного звичаю продовжують регулювати міжнародні відносини, що особливо важливо для тих сфер, у яких не діють міжнародні договори.
Спосіб нормотворення та інші особливості міжнародного права часто спричинюють ситуацію, коли щодо певних міжнародних відносин, які потребують врегулювання, не існує ані міжнародного договору, ані міжнародного звичаю, які б могли забезпечити це. У такій ситуації суб’єкти зазначених відносин можуть звертатися до допоміжних засобів врегулювання міжнародних відносин, до яких, зокрема, відносять рішення міжнародних організацій та заключні документи міжнародних конференцій, рішення міжнародних судових органів, доктрини міжнародного права.
Більш ефективному нормативному врегулюванню міжнародних відносин має сприяти кодифікація міжнародного права, що здійснюється за допомогою цілої низки міжнародних організацій, особливу роль серед яких відіграє Комісія міжнародного права та інші органи ООН.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 91 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |