Читайте также:
|
План: 1.Поняття про краєзнавчі туристичні ресурси. 2.Сучасні оцінки краєзнавчих туристичних ресурсів. 3.Значення окремих видів туристичних ресурсів для краєзнавчого туризму. 4.Туристичні ресурси України як основа організації краєзнавчого туризму. 5.Роль сільської місцевості у вітчизняному туристичному краєзнавстві.
1.Поняття про краєзнавчі туристичні ресурси. Головноюособливістю туристичного краєзнавства є масштаб просторового охоплення території. Виходячи з історії розвитку, більша увага у краєзнавстві завжди приділялась сільській місцевості і тим подіям і процесам, які в ній відбуваються. Особливо це притаманне Україні - державі в якій батьківське коріння майже кожного громадянина знаходиться саме в селі. Саме в сільській місцевості на рівні окремого ландшафту або урочища найкраще конкретизується поняття туристичних ресурсів. До туристичних ресурсів можна віднести все, що потрібно для задоволення фізіологічних і соціальних потреб туристів. Це можуть бути як матеріальні об'єкти, так і явища та події природного й антропогенного походження.
Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних об'єктів, явищ і подій природного та суспільного походження, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини у відновленні її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.
У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну і подієву, які, в свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу «матеріальні туристичні ресурси», подієві та інформаційні об'єднуються у групу «нематеріальні туристичні ресурси».
При залученні природних і соціально-культурних ресурсів до використання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон «найвищого ґатунку» або «абсолютних переваг», згідно якого першими до використання залучаються найкращі за якістю або найближчі до споживача ресурси.
Абсолютно усі туристичні ресурси використовуються на різних просторових рівнях території держави. Особливістю використання туристичних ресурсів у туристичному краєзнавстві є їхня прив’язка до найдрібніших елементів територіальної організації природи і суспільства. Так, серед природних туристичних ресурсів на перший план виходять такі частини природних ландшафтів як урочища, серед соціально-культурних ресурсів – більш дрібні населені пункти (хутори).
2.Сучасні оцінки краєзнавчих туристичних ресурсів. У туризмознавстві склалися кілька основних підходів до оцінювання туристичних ресурсів:
- психолого-естетична оцінка, коли аналізується характер емоційної дії природного чи культурного середовища на туристів, оцінюється атрактивність (привабливість) природних і культурно-історичних об'єктів і можливість прояву «синдрому Стендаля»;
- технологічна оцінка, яка дозволяє визначати придатність ресурсів для організації певних видів туризму на даному етапі розвитку продуктивних сил, оцінити можливість формування туристичних комплексів і визначити обсяг потенційних затрат;
- рентна або грошова оцінка, яка дозволяє визначати економічну ефективність використання природних ресурсів у туризмі у межах певних територій, регіонів, країн і порівнювати її з іншими фо-мами господарського використання;
- медико-біологічна або фізіологічна оцінка, при якій з'ясовується ступінь комфортності природного середовища для організації певних видів рекреаційно-туристичної діяльності й оцінюється ймовірність проявів метеотропних реакцій організму людини і розвитку метеопатії;
- кадастрова оцінка, яка проводиться офіційними установами і містить систематизовані зведені відомості про території, призначені для організації туристичної діяльності, відпочинку і відновлення здоров'я людини. Кадастрова інформація доповнюється й іншими характеристиками, такими як оцінка ступенів складності маршрутів та їх доступністю для різних груп туристів, віддаленістю від головних промислових, транспортних, культурних центрів тощо;
- бальна оцінка, яка застосовується у тих випадках, коли будь-яке явище чи ресурс не піддається точному виміру, але є потреба хоча б у приблизному його оцінюванні, а також тоді, коли немає потреби в точному вимірі явища.
Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є:
- обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичних центрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичних комплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження;
- площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони;
- період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків;
- територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширен-ня, яка обумовлює тяжіння туристичної інфраструктури і туристчних потоків до місць їх концентрації;
- порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів;
- багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою;
- універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності;
- масовість, унікальність, інформативність і доступність, від яких залежить потужність туристичних потоків і можливість створення інфраструктури;
- соціальність - незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються «цільовим призначенням» - покращання соціальних параметрів у суспільстві.
3.Значення окремих видів туристичних ресурсів для краєзнавчого туризму. Серед природних туристичних ресурсів найбільше значення для індустрії туризму взагалі та краєзнавчого туризму мають погодно-кліматичні (кліматотерапевтичні), водні, ландшафтні та бальнеологічні (геологічні) складові.
Клімат безпосередньо впливає на потужність і сезонність туристичних потоків, стає природним регулятором цінової політики в межах головних туристичних районів світу та окремих країн. Кліматичні особливості призвели до проблеми пікового завантаження засобів розміщення туристів і сезонності робочих місць у туристичній індустрії. «Мертвий сезон» (зимовий чи дощовий період) примушує одну частину інфраструктурних закладів тимчасово припиняти свою роботу, а іншу - у кілька разів зменшувати вартість більшості послуг. У виграші опиняються ті країни або їх частини, територія яких знаходиться в комфортних кліматичних і погодних умовах, де сезонні коливання головних метеорологічних характеристик мінімальні і дозволяють обслуговувати туристів протягом року.
Головною складовою частиною водних рекреаційно-туристичних ресурсів нині стали морські й океанічні узбережжя із м'яким кліматом і зручними пляжами, що перетворило їх на територіальні рекреаційно-туристичні мегаструктури планетарного масштабу – «узбережжя теплих морів», у межах яких концентрується до 80 % загального обсягу туристичних потоків світу. У багатьох випадках при наявності споживчого попиту озера і річки стають природною основою формування рекреаційних систем і туристичних районів.
Ландшафтні ресурси подвійно впливають на розвиток туризму. З одного боку, ландшафт є середовищем, в якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, а з іншого - унікальним об'єктом споглядання, тобто перетворюється на туристичну атракцію. Ландшафт як природне оточення рекреаційно-туристичної діяльності, формує рівень сприятливості для відпочинку й естетичності відчуттів, які його супроводжують. Перевагу отримують ті країни та регіони, які володіють ландшафтною мозаїчністю і поєднанням на обмежених територіях пляжних прибережних і прируслових, гірських, лісових, приозерних місцевостей у різних комбінаціях[1].
Флоро-фауністичні та лісові туристичні ресурси мають значний вплив на розвиток як масового, так і альтернативного, особливо екологічного та наукового туризму. Особлива роль у розвитку та еволюції рекреаційно-туристичної діяльності належить лісовим ресурсам помірного, тропічного та субекваторіального поясів.
Суспільні туристичні ресурси - матеріальні об'єкти, що несуть семантичну та естетичну інформацію і можуть використовуватися в краєзнавчій та екскурсійно-туристичній діяльності для задоволення специфічних соціальних і рекреаційних потреб особистості. Ці ресурси мають різну пізнавальну та естетичну цінність, а тому поділяються на кілька рівнів: місцевий, національний або державний і міжнаціональний або світовий.
Подієві ресурси належать до динамічних чинників формування туристичних потоків і комплексів, оскільки включають мотиваційні передумови подорожі до місця, де відбувається подія чи явище. Вони включають найбільш суттєві прояви сучасного суспільного буття з його модою на глобалізацію, екологію, активний і здоровий спосіб життя, переконання й уявлення про стиль і стереотип поведінки людини у соціумі.
4.Туристичні ресурси України як основа організації краєзнавчого туризму. Наша країна володіє значними природними туристичними ресурсами: сприятливими кліматотерапевтичними умовами, привабливими рівнинними, гірськими й аквальними (морськими та річковими) ландшафтами, багатою флорою і фауною. Геологічні лікувально-оздоровчі природні ресурси країни - мінеральні і радонові води, лікувальні грязі, бішофіт, озокерит, ропа лиманів - належать до унікальних у світовому масштабі.
Україна належить до країн із потужними суспільними туристичними ресурсами. Численні унікальні пам'ятки архітектури, археології, мистецтва формують неповторну ауру історичної і культурної значимості нашої держави, що є додатковим позитивним чинником розвитку туризму в країні.
Для України характерні переважно рівнинні території з невеликими висотами. Середня висота рівнинної частини, яка займає 95% площі України, складає 175 м над рівнем моря, і лише 5% припадає на Українські Карпати і Кримські гори - унікальні для рекреаційного освоєння природні комплекси.
Гірничо-рекреаційні ресурси Українських Карпат і Кримських гір використовуються для розвитку туристичного, кінного, гірськолижного, пізнавального, екологічного та інших видів туризму.
Водні ресурси - це гідрологічні і лімнологичні (річки, струмочки, водосховища і ставки, канали, моря, озера), бальнеологічні (мінеральні і термальні води) і бальнеогрязьові (запаси грязей) ресурси. Україна відносно добре забезпечена водно-рекреаційними ресурсами. Країна має добре розвинену річкову мережу, до складу якої входить близько 73 тис. річок, зокрема 14 з них мають довжину більше 500 км. Загальний об'єм стоку всіх річок складає 210 км3. Більшість річок Україна належить до басейну Чорного і Азовського морів. Річки мають переважно дощове і снігове живлення і, переважно, рівнинний характер[2].
Значні запаси водних ресурсів України зосереджені в озерах, яких налічується більше 20 тис, зокрема 30 озер площею більше 10 км2. Також в Україні створено більше 1057 водосховищ і понад 27 тис. ставків. Територією України вони розподіляються нерівномірно. Озера Україні можна згрупувати у Волинські, Придунайські, Чорноморські (озера-лимани), Кримські і Деснянські[3].
Найбільші штучні водоймища Україні створені на Дніпрі. Це Київське (площа водного дзеркала 922 км2), Канівське (582 км2), Кременчуцьке (2252 км2), Дніпродзержинське (567 км2), Дніпровське (410 км2) і Каховське (2155 км2) водосховища. Функціонують також крупні водосховища на інших річках держави: Дністровське (142 км2) на Дністрі, Краснооськольське (123 км2) і Печенізьке (86,2 км2) на Сіверському Дінці, Ладиженське (20,8 км2) на Південному Бузі, Старобешівське (8,3 км2) на Кальміусі.
За експлуатаційними запасами мінеральних вод виділяють: АР Крим, Закарпатську, Львівську, Хмельницьку, Вінницьку, Полтавську, Одеську і інші області, в межах яких на базі затверджених запасів мінеральних вод відвіку існують такі загальновідомі курорти, як Труськавец, Моршин, Східниця, Немирів, Свалява, Сатанів, Хмільник, Миргород, Березівка, Куяльник, Євпаторія, Саки та ін..
Перспективними з погляду розвитку краєзнавства і туризму є лісові і озерні природні територіальні комплекси Полісся. Проте, значна частина цієї території забруднена радіоактивними речовинами в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.
5.Роль сільської місцевості у вітчизняному туристичному краєзнавстві. Сучасний стан економічного розвитку України ставить на порядок денний проблему пошуку нових форм господарювання, що враховують інтереси як виробників, так і споживачів продукції. Однією з таких форм виступає мале підприємництво. У розвитку цього сектора економіки зацікавлені всі верстви населення. Доповнюючи інші форми господарювання, малий бізнес складає основу формування економічної піраміди, що дозволяє забезпечити зайнятість значної частини населення[4].
Можливість задоволення рекреаційних потреб населення, що проживає в умовах урбанізованого середовища, в районах з складною екологічною ситуацією, зумовило помітний інтерес до сільського зеленого туризму, одному з альтернативних видів відпочинку. Сільський зелений туризм - це перспективний напрям малого туристичного бізнесу, заснований на активному відпочинку в сільській місцевості і на використанні краєзнавчих туристичних ресурсів[5].
Важливою рисою сільської місцевості є територіальна концентрація на невеликій за площею території ресурсного потенціалу і його раціонального використання у поєднанні з культурно-виховними заходами, сприяючими вихованню природоохоронного світогляду, що в підсумку складає головне завдання туристичного краєзнавства. Найбільш характерними для сільської місцевості є церкви, монастирі, музеї - краєзнавчі, прикладного мистецтва, музеї - пам'ятники, фортеці, історико-культурні заповідники, кургани, могильники.
Важливим аспектом туристичного продукту слід вважати можливості використання етнографічних особливостей території: ознайомлення з традиціями, національною кухнею, ремеслами, фольклором конкретної місцевості, а також участь в етнографічних святах, приурочена до найбільш важливих подій в житті населення.
Достатньо розгалужена структура блоку економічних передумов розвитку сільського зеленого туризму, що включає специфіку економічної структури території; особливості трудоресурсного потенціалу і туристського ринку в її межах, які виключають автономність, ізольованість цього виду діяльності[6]. Крім того, актуально для розвитку сільського зеленого туризму поява нових форм господарювання, особливо - фермерства.
Передумовою формування системи сільського зеленого туризму виступає структура трудоресурсного потенціалу, аналіз специфіки якого дає можливість виявити потенційних виробників туристичного продукту в сільській місцевості, а якісні і кількісні показники - обґрунтувати перспективи функціонування цього виду діяльності. Ґрунтуючись на аспекті значущості сільського зеленого туризму для забезпечення зайнятості сільського населення, за умови сезонності сільськогосподарської праці - цей вид туристичної діяльності для жителів села є реальним виходом з ситуації безробіття, навіть якщо він матиме тимчасовий характер.
Велику роль у сільській місцевості відіграє виявлення потенційних споживачів і виробників туристичного продукту. Як перші в системі сільського зеленого туризму виступають жителі міст. Особливо актуальний цей вид відпочинку для людей похилого віку, інвалідів, малозабезпеченого населення, студентів, школярів.
Проте, ринок в системі сільського зеленого туризму можна іменувати як ринок споживача, оскільки за відсутності потенційних споживачів реалізувати туристичний продукт буде неможливо.
Саме тому для залучення туристів в сільську місцевість реальну допомогу в змозі надати реклама, що надає споживачеві інформацію про можливість повноцінного відпочинку в сільській місцевості. Швидкість і якість процесу інформування здатні забезпечити численні засоби інформації, поліграфічна продукція і так далі
Література:
1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К., 2001.
2. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.
3. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - Львів, 1998.
4. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. Досвід. Проблеми. Перспективи. - К, 1994.
[1] Ландшафт і як середовище, в якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, і як об'єкт споглядання - різновид культурного ландшафту. Навіть у випадку, коли ландшафт «дикий» і незайманий людиною, але включений до туристичної діяльності для спостереження і споглядання, він стає культурним. Через систему причинно-наслідкових зв'язків такий ландшафт впливає на людину, її свідомість, сприйняття довкілля та подальшу суспільно-корисну діяльність, а сама людина, лише споглядаючи, залучає неторкану геосистему до власного культурного кола.
[2] Найбільшими річками Україні є: Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг, Сіверський Донець, Західний Буг, Прип’ять, Десна, Ворскла, Орель, Черемош, Прут, Стрий. На річках Карпат і Кримських гір часто зустрічаються пороги і водопади, які є туристичними аттракціямі. Найвідоміші з карпатських водопадів: Гук (у підніжжя Говерли), Манявський (на р Манявці), Шипот (на р Шипот), Яремчанський (Яремча); красиві кримські: Учан-Су і Джур-джур.
[3] Багатою озерами є Волинь. Різні формою і глибині волинські озера провального і карстового походження зустрічаються групами і поодинці. Найбільш відома група Шацких озер (складається з 22 озер). Найбільше з них - оз. Світязь (площа дзеркала 24,5 км2, найбільша глибина 58 м) - називають «українським Байкалом». Серед інших крупних озер Шацької групи популярністю серед туристів користуються такі: Пулемецьке (16,3 км2), Турське (13,5 км2), Лука, Біле, Довге. Придунайські озера заплавного походження, більшість з них мілководі і сполучені між собою протоками і каналами. Тут знаходиться найбільше прісноводе озеро України - Ялпуг (149 км2), сполучене з озером Кугурлуй. Цікавими для краєзнавців озерами є Китай (60 км2) і Катлабуг (68 км2). На узбережжі Чорного моря розташовані 22 озера-лимани: Сасик (210 км2), Тілігульський (160 км2), Хаджібейський (70 км2), Алібей (72 км2), Шагани (70 км2), Куяльницький (61 км2), Будацький (30 км2) і т.д. В Криму найбільшими є наступні озера: Сасик-Сиваш (76,3 км2), Донузлав (46,2 км2), Айгульське (37,5 км2), Актакське (26,8 км2), Узунларське (21,2 км2), Кирлеуцьке (20,8 км2), Тобечицьке (18,7 км2) та інші, на узбережжі Азовського моря - Молочний лиман (170 км2). Карпатські озера за походженням діляться на льодовикові, вулканічні і провальні. Серед туристів і краєзнавців найбільшою популярністю користуються знамениті високогірні карпатські озера льодовикового походження: Бребенескул (на висоті 1801 м), Брескул (1750 м), Несамовите (1750 м), Верхнє (1628 м), Драгобратське (1600 м), Нижнє (1515 м), Марічейка (1510 м), Ворожеська (1460 м), Шибене (1024 м), Озерце (1000 м), Синевір (989 м), Ворочивське (706 м), Синяк (600 м).
[4] Практика розвинених держав свідчить, що сектор малого бізнесу характеризується різноманіттям типів підприємств, процесів і методів виробництва. Особливий інтерес представляє розвиток малого туристичного бізнесу в сільській місцевості, що набув широкого поширення в Угорщині, Чехії, Польщі, Словаччині, Великобританії.
[5] Різноманітність циклів туристичних занять: пізнавальних (ознайомлення з культурно-історичними, природними, етнографічними цінностями), розважальних (рибний лов, охота, збір грибів, ягід, трав), оздоровчих (купання у водоймищах, заняття фізичною працею), зміна вражень і майже постійний контакт з природою - роблять сільський зелений туризм одним з ефективних видів рекреаційної діяльності, що володіє постійно зростаючою популярністю.
[6] Економічна структура території представлена галузями промисловості, сільського господарства, виробничої інфраструктури. Причому галузева спеціалізація кожного з виділених аспектів робить відчутний вплив на набір послуг, що надаються в системі сільського зеленого туризму. А структура сільського господарства - підгалузі рослинництва і тваринництва мають безпосереднє значення для конкретизації і набору і визначають привабливість сільської праці для відпочиваючих в сільській місцевості. Так, наприклад, спеціалізація сільського господарства території на галузях садівництва, виноградарства, овочівництва може стати важливою передумовою можливої зайнятості відпочиваючих в сільській місцевості на роботах по збору плодів, ягід, овочів і так далі
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 283 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |