Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА СУТНІСТЬ АУДИТУ

Читайте также:
  1. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції.
  2. Біржова угода: ознаки, сутність, зміст,класифікація
  3. В) сутність права – в його можливості забезпечення верховенства прав та свобод людини та реалізації загальносоціальних функцій.
  4. Види інформаційного забезпечення аудиту
  5. Відмінністю інспектування від внутрішнього аудиту є його фіскальна спрямованість.
  6. Господарсько-правова відповідальність у сфері аудиту.
  7. Гуманітарний та соціальний розвиток Збройних Сил України: сутність, мета та принципи
  8. Дайте визначення політичного режиму та вкажіть його сутність ознаки та критерії типології
  9. Державна регіональна політика її сутність і завдання
  10. Документальне оформлення аудиту.

Лекції для заочного відділення із спецкурсу

«Правові засади аудиторської діяльності»

 

Лекція 1. Загальна характеристика аудиту і аудиторської діяльності як правових категорій

1.1. Економіко-правова сутність аудиту.

1.2. Принципи здійснення аудиту в Україні.

1.3. Поняття, зміст та ознаки аудиторської діяльності.

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА СУТНІСТЬ АУДИТУ

Відомо, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит визначається як перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аналогічне визначення мітиться і в ч. 1 ст. 363 Господарського кодексу України.

Таким чином узагальнено під аудитом розуміється перевірка, яка, в свою чергу, є нічим іншим, як однією із різновидів контролю, більше того, враховуючи об’єкт такої перевірки – дані бухгалтерського обліку та фінансова звітність – цілком очевидним є висновок про те, що мова йде саме про економічний, а конкретніше, про фінансовий контроль.

Водночас однозначної позиції щодо природи та економічної сутності аудиту в літературі не існує. Так, можна виділити три основні концепції поняття аудиту.

Представники першої з них – відомі англійські дослідники теорії аудиту Аренс А. та Лоббек Дж., визначали аудит як перевірку, під час якої компетентний незалежний працівник накопичує та оцінює докази щодо інформації, яку можна виміряти кількісно і яка відноситься до специфічної господарської системи, щоб виявити та висловити в своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям. Тобто аудит розглядається як спосіб перевірки і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітів.

Представники другої концепції визначають аудит як комплексний економічний аналіз, який розглядається як своєрідна експертиза бізнесу. Представниками цієї концепції аудит визначається як «системно-орієнтовані дії з активізації економічної діяльності шляхом підвищення ефективності системи управління підприємством і, передусім, системи його внутрішнього контролю». Власне цей системний підхід до перевірки і підтвердження бухгалтерських даних та повноти фінансової звітності зумовив формування таких категорій як якість аудиту та його консультативний характер. Вважається, що концепція визначення аудиту як комплексного економічного аналізу є антитезою концепції його визначення як перевірки, оскільки об’єктом дослідження стає не дані бухгалтерського обліку та фінансова звітність, а незалежне консультування, а точніше його найвища форма – експертиза бізнесу.

Представники третьої концепції визначають аудит як сукупність ревізійної та експертно-консультативної діяльності, тобто розглядають аудит як нову форму контролю за роботою підприємства, що поєднується з постійним наглядом, правовою допомогою та іншими видами послуг, які надаються з метою підвищення ефективності комерційної діяльності, покращення обліку та звітності.

Варто відмітити, що названі вище три концепції визначення аудиту розвивались у часі поступово, тобто виникали відповідно до зміни сутності такої діяльності і відображали той чи інший аспект діяльності професійних аудиторів як фахівців, які на замовлення третіх осіб висловлювали свою думку щодо конкретних питань здійснення фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Таким чином, можна стверджувати, що названі вище теорії ілюструють еволюційний шлях розвитку аудиту у країнах із розвиненою ринковою економікою.

Так, найраніше виникла перша концепція аудиту, оскільки, як стверджують дослідники, на першому етапі свого виникнення аудит являв собою перевірки і підтвердження достовірності даних бухгалтерських документів та звітів, тобто був підтверджуючим. Аудитори виступали як збирачі й оцінювачі аудиторських доказів для підтвердження повноти, правильності та арифметичної точності представленої у фінансовому звіті інформації.

Далі, із плином часу аудит ускладнюється, оскільки збільшуються вимоги до нього: замовникам вже не достатньо отримати підтвердження правильності складання фінансової звітності, вони вимагають від аудиторів аналізу діяльності суб’єкта господарювання, причини виникнення помилок при складанні фінансової звітності, порад щодо уникнення таких помилок в майбутньому, а також порад щодо оптимізації господарської діяльності для досягнення мети отримання прибутку найоптимальнішими засобами. Саме тому, як стверджують дослідники, аудит стає системно-орієнтованим, при якому застосовується системний підхід до оцінки роботи підприємства із поєднанням консультативної діяльності.

Натомість із подальшим розвитком відносин підприємства у світі і системно-орієнтовний аудит перестав задовольняти всі потреби замовників, які почали висувати на перший план питання про запобігання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій. До того ж надання аудиторами особливого значення такому ризику пояснюється як запобіганням втраті репутації аудитором або аудиторською фірмою й втрати клієнта, так і великими штрафами за матеріальні збитки клієнту в результаті неправильного висновку аудитора або його непорядності. До того ж діяльність аудиторів розглядається як засіб підвищення ступеня довіри користувачів фінансової звітності.

На наш погляд, кожна із наведених вище концепцій дійсно ілюструє розвиток діяльності, яку здійснювали аудитори, водночас з огляду на чинне в Україні законодавство, ототожнювати таку діяльність саме із аудитом ми вважаємо за хибне. Так, суть роботи особи, яка за чинним законодавством визнається як аудитор і їй надається право на проведення незалежної перевірки правильності складання фінансової звітності, полягатиме, в першу чергу, у проведенніперевірки діяльності суб’єкта господарювання за завданими параметрами. Надання ж висновків щодо доцільності здійснення того чи іншого виду діяльності, проведення аналізу ефективності діяльності суб’єкта господарювання тощо відбуватиметься не в результаті проведення аудиту, а в результаті наданні інших аудиторських послуг.

Отже, враховуючи положення ст. 363 ГК України та ч. 2 ст. 3 Закону про аудит, вважаємо, що в Україні знайшли своє закріплення положення першої концепції визначення сутності аудиту, положення ж третьої концепції закріплюються при визначенні такого поняття як «аудиторська діяльність».

На наш погляд, кожна із наведених вище концепцій тією або іншою мірою дійсно відображає економічну сутність такого явища, як аудит. Водночас, аналіз чинного в Україні законодавства про аудиторську діяльність дає підстави стверджувати, що в ньому знайшли своє закріплення положення саме третьої теорії (так, ще в самій преамбулі Закону України «Про аудиторську діяльність» закріплено, що цей закон спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю; і така система відповідно до ст. 3 названого закону забезпечується практичним виконанням аудиторських перевірок та наданням інших аудиторських послуг). Крім того і Міжнародною федерацією бухгалтерів аудит розуміється як перевірка фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах на предмет відповідності застосованій концептуальній основі (аудит фінансових звітів), а також як незалежна перевірка фінансової інформації, такої як конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті; виконання контрактних угод, узагальнені фінансові звіти та фінансові звіти, складені відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку (аудит спеціального призначення).

Таким чином, доходимо висновку, що аудит як діяльність, яка здійснюється відповідно до положень Закону України «Про аудиторську діяльність», є різновидом фінансового контролю, а, відтак, має таку ж мету і принципи здійснення.

Питання про визначення поняття фінансового контролю неодноразово порушувалося в юридичній та економічній літературі, аналіз якої дає підстави стверджувати, що:

а) під контролем загалом розуміється діяльність спеціально уповноважених органів державної влади і місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, а також окремих осіб щодо перевірки відповідності контрольованого об’єкта встановленим вимогам, в якій поєднуються функції соціального управління, політичного керівництва та народної демократії, а під економічним контролем розуміється діяльність органів державного та господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни відповідно до законодавства;

б) оскільки контроль, в тому числі і економічний, за своїм змістом включає перевірку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямків розвитку суспільства, то господарська діяльність в умовах ринкової економіки узагальнюється з використанням грошового вимірника, тобто фінансового критерію, а відтак в системі економічного контролю сформувався фінансово-господарський контроль;

в) в літературі авторами вживаються різні терміни щодо позначення одного й того ж виду контролю за господарською діяльністю, який вище названо фінансово-господарським (так, вживаються терміни «фінансовий контроль», «фінансово-правовий контроль», «господарський контроль»). Вважаємо, що для науки господарського права наведені розбіжності істотного значення не мають, а відтак, з урахуванням термінології Закону України «Про аудиторську діяльність», в подальшому вживатимемо єдиний термін «фінансовий контроль» для позначення здійснюваної із використанням специфічних організаційно-правових форм і методів діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування і інших організацій, наділених законом відповідними повноваженнями, предметом якої є забезпечення законності, обґрунтованості та достовірності фінансових операцій, об’єктивної оцінки економічної ефективності фінансово-господарської діяльності і виявлення резервів її підвищення, збільшення грошових доходів в бюджети всіх рівнів і збереження державного майна.

г) аналіз чинного в Україні законодавства дає підстави стверджувати про існування наступних форм фінансового контролю:

1) державний нагляд (контроль) як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

2) внутрішньогосподарський контроль як діяльність спеціалізованих структурних підрозділів (окремих осіб) суб’єктів господарювання щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства посадовими особами та іншими структурними підрозділами такого суб’єкта господарювання, результати якого покладаються в основу при прийнятті управлінських рішень уповноваженими посадовими особами суб’єкта господарювання;

3) зовнішній господарський контроль як діяльність аудиторських фірм та аудиторів, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» щодо перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання, а також надання висновку щодо ефективності провадження господарської діяльності такого суб’єкта господарювання.

Отже, пропонуємо визначати аудит як форму фінансового контролю через діяльність сертифікованих аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, та аудиторських фірм, які занесені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що полягає у перевірці даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законодавства та встановленим нормативам, за результатами якої складається аудиторський висновок.




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 111 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | <== 7 ==> | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав