Читайте также:
|
Людина, з одного боку, біологічна особа, а з іншого – соціальна, суспільна.
В зарубіжній психології існують різні підходи до вивчення особистості. Біогенетичний підхід ставить в основу розвитку особистості біогенетичні процеси визрівання організму. Особливо ярко біологізм виступає в структурі особистості З.Фрейда. Згідно його вчення уся поведінка особистості обумовлена несвідомими біологічними потягами або інстинктами, і в першу чергу сексуальними потягами.
Інший варіант біогенетичної концепції запропонував німецький вчений Е.Кречмер, який вважав, що між фізичним типом людини і особливостями її розвитку повинен існувати зв'язок.
В протилежність біогенетичному підходу, в основі якого лежать процеси, що відбуваються в середині організму, соціогенетичні теорії пояснюють особливості особистості, виходячи із структури суспільства, засобів соціалізації, взаємовідношень з оточуючими. Так, згідно цієї теорії, людина народжуючись біологічною особою, стає особистістю лише завдяки впливу соціальних умов життя (теорія соціалізації, теорія навчання, теорія ролей).
Психогенетичний підход не заперечує значення ні біології, ні середовища, на перший план висуває розвиток власне психічних процесі (наприклад, концепції психодинамічна, конгнивистська, песонологічна).
Радянські психологи, керуючись принципами детермінизму, активності, розвитку, вважають, що особистість – не просто результат біологічного визрівання або відбиток специфічних умов життя, але й суб'єкт активної взаємодії із середовищем, в процесі якого індивід поступово набуває (або не набуває) особистих рис. Інакше кажучи, особистість – це рівень розвитку, що досягає не кожен індивід. Міра цього розвитку – це втілення в особистості «надособистностних», суспільно-історичних потреб розвитку людства.
Природні, органічні сторони і риси існують в структурі особистості як соціально обумовленні її елементи. Природне (анатомічні, фізіологічні та інші якості) та соціальне в структурі особистості утворюють єдність і не можуть механічно протистояти один одному.
Наприклад, провели дослідження, в якому вивчали формування рис особистості людей, зріст яких був 80-130 см. Була встановлена значна подібність структури особистості цих людей, у яких крім молого зросту, не було ні яких інших відхилень. У них спостерігався специфічний гумор, некритичний оптимізм, безпосередність, висока витривалість к ситуаціям, що вимагають значног емоційного напруження, відсутність будь-якої сором'язливості. Вказані риси особистості є результатом природних особливостей карликів, ці риси виникли і сформувалися тільки в умовах тієї соціальної ситуації, в якій карлики знаходяться з моменту, як визначилась різниця зросту між ними та їх однолітками. Саме тому, що оточуючи відносяться до карлика по іншому, у них виникає і фіксується специфічна структура особистості, яка маскує їх пригничений стан, а іноді і агресивну установку по відношенню до інших і до себе. Якщо уявити, що карлик формується в суспільстві людей однакового зросту, в нього, як і у його оточуючих, будуть формуватися зовсім інші риси особистості.
Висновок: визнаючи роль і природного, біологічного і соціального в структурі особистості, не можна протиставляти біологічне соціальному в особистості людини.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |