Читайте также:
|
Тема: Поняття про особистість та її психологічну структуру.
Мета: сформувати уявлення у студентів про особистість та її структуру, познайомити з основними параметрами особистості та рушійними силами розвитку особистості.
План
1. Співвідношення понять людина, індивід, особистість, індивідуальність.
2. Основні параметри особистості: стійкість, єдність, активність. Особистість, як саморегулююча система. Особистість як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин. Соціальна роль та соціальний статус особистості. Персоналізація особистості.
3. Структура особистості в теоріях С.Л.Рубінштейна, П.К.Платонова, З. Фрейда.
4. Характеристика компонентів психологічної структури особистості.
5. Біологічне та соціальне в структурі особистості. Рушійні сили розвитку особистості.
6. Спрямованість як стержнева характеристика структури особистості.
7. Активність особистості. Потреби як витоки активності.
Література
1. Максименко С.Д. Загальна психологія, - К,2004-с.45-50
2. Немов Р.С. Психологія, 2002, - с.276-299
3. Крутецький В. А., Психологія, 1986, - с.34-44
4. Трофімов Ю.Л., Психологія, - К,2000, с.100-164
5. Гамезо М.В., Домашенко И.А. – М.,1986,-с.60-72
6. Общая психология, под. ред. В.В.Богословского, М.,1981,-с.64-88
7. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. Загальна психологія. – К.: Каравела, 2009. – с. 300-321
8. Психологічна енциклопедія //Автор-упорядник Степанов О.М., - К. Академвидав, 2006
Співвідношення понять людина, індивід, особистість, індивідуальність.
Людина – це, з одного боку, біологічна істота, яка належить до класу ссавців, біологічного виду Homo sapiens. Від інших тварин вона відрізняється наявністю свідомості, здатністю пізнавати навколишній світ і активно змінювати, перетворювати його. Людина, як біологічний вид характеризується специфічною тілесною організацією – прямоходіння, розвиток рук, пристосування до праці, високоорганізований мозок.
З іншого боку, людина– суспільна істота. Суспільне життя і суспільні відношення, колективна праця змінили й підпорядкували собі біологічну, тілесну організацію людини.
Людина володіє великою кількістю властивостей: природними і соціальними, вродженими і набутими, гено- і фенотипічними, індивідуальними(властивими тільки даній особі) і загальними(характерними не тільки їй, але й іншим людям), анатомо-фізіологічними, психологічними (пізнавальними і особистісними), поведінковими.
Індивід, особистість, індивідуальність – найбільш загальні поняття, за допомогою яких людина характеризується в цілому, в сукупності багатьох її властивостей.
У повсякденному житті, у побутовій термінології між поняттями «людина», «особистість», «індивід» розходжень немає. Але ці поняття розрізняються в психології.
З погляду психології, людина – це загальне поняття для позначення істоти, яка має вищий ступінь психічного розвитку. Поняття людини вживається для характеристики загальних, властивих усім людям, якостей і здібностей. Використовуючи поняття людина, психологи підкреслюють, що існує така особлива історично зумовлена спільнота, яка розвивається, - людський ряд. Людство відрізняється від усіх інших матеріальних систем тільки йому властивим способом життєдіяльності.
Людство, як біологічна і соціальна спільнота, існує, виявляючи себе через конкретних, окремих представників людства. Існування і життєдіяльність окремих представників людства фіксується поняттям «індивід».
Індивід – це одиничний представник людського роду, конкретний носій усіх психофізичних і соціальних рис людства. Поняття «індивід» використовується у значенні «конкретна людина». Індивідом можна вважати і немовля, і дорослого на стадії дикунства, і високоорганізовану людину з високоцивілізованої країни.
Щоб визначити особливості психіки людини на різних етапах розвитку, поряд з поняттям «індивід» у психології використовується поняття «особистість».
Індивід – це відправний момент формування особистості. Історично людина існувала як стадна тварина, племінна істота. У процесі розвитку включаються соціальні фактори, відбувається відокремлення індивіда, починається формування особистості. Особистістю індивід стає завдяки надбанню особливої якості – соціальності.
Особистість – це конкретна людина, яка має певний рівень сформованості психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), індивідуальні психологічні властивості (характер, темперамент, обдарованість), і яка займає певне положення в суспільстві і виконує певну суспільну роль (роль-соціальна функція особистості, наприклад, роль батьків – виховувати, роль директора- керувати).
Особистість – це поняття соціальне. Воно виражає все, що є в людині надприродного, історичного, культурного. Особистість - це соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і накопичення суспільно – історичного досвіду людини. Особистістю людина стає в процесі життєдіяльності, під впливом праці і спілкування, виховання й навчання.
Кожна людина, як особистість, наділена тільки їй властивими сполученнями психічних рис та особливостей, які зумовлюють своєрідність кожної людини, її відмінність від інших людей.
Ідивідуальність – це неповторність, оригінальність індивіда, своєрідність його психіки й особливостей. Індивідуальність виявляється як в рисах темпераменту, характеру, звичках та інтересах, так і в пізнавальних процесах (сприйнятті, пам'яті, мисленні, уяві). У здібностях (індивідуальному стилі діяльності, навчанні) немає двох людей з однаковим сполученням зазначених психологічних особливостей, однакових у своїй індивідуальності.
Висновок: індивідом народжуються, особистістю стають, індивідуальність відстоюють все життя.
Основні параметри особистості: стійкість, єдність, активність.
1. Стійкість властивостей особистості. За всієї пластичності, мінливості психічних проявів особистості виразно виступає відносна сталість (устойчивість) її психічного складу, що зокрема, дає змогу передбачити поведінку особистості в певній ситуації.
2. Єдність особистості як тісний зв'язок і взаємозалежність психічних процесів, психічного стану і психічних властивостей особистості. Особистість становить єдине ціле, де кожна риса нерозривно пов’язана з іншими і тому, з одного боку, неможливо виховувати окрему одну рису не впливаючи на інші, а з другого, кожна риса набуває свого значення залежно від її співвідношення з іншими рисами особистості. Тому особистість формується, виховується не «частинами» - формується, виховується особистість завжди в цілому.
3. Активність особистості, яка відбивається в багатогранній і багатосторонній діяльності, скерованій на зміну, перетворення довколишнього світу, на зміну своєї власної природи,свого психічного стану (самовиховання).
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 215 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |