Читайте также:
|
Академік І.П.Павлов писав, що людина – це система, що сама себе регулює, виправляє та вдосконалює.
Найвища саморегуляція здійснюється спеціальною системою, що позначається як «Я». Ця система – утворення самосвідомості. В процесі життя і виховання «я» формується як центр самосвідомості. У маленької дитини немає уявлення про особисте «я», а тому вона знаходиться у владі зовнішніх і внутрішніх сил умов життя. По ходу утворення «я» вона починає визначати себе із предметного світу і людського оточення і, більш того, в окремих випадках протистояти їх впливу. По ходу подальшого розвитку система саморегуляції укріплюється і людина стає господарем своїх сил. В залежності від виховання і образу життя дитини та дорослого визначається якість «я», його можливості в саморегуляції власних сил і засобів.
«Я» як система саморегуляції починає формуватися у дитинстві під впливом оцінок дорослих і усвідомлення своїх можливостей. Сформувавшись певним чином, вона може зберігатися на протязі всього життя, і її зміни вимагають частіше сильних або слабких, але тривалих впливів, особливо із боку авторитетних осіб. Здібність до саморегуляції змінюється із віком и у зв’язку із патологічними змінами особистості. Найвищій рівень саморегуляції досягається у зрілому віці, де знання вже перевіренні життям, сама особистість досягла найвищого рівня розвитку усіх сил і здібностей і випробувана у всіх відношеннях.
Особистість як саморегулююча система здійснює:
1. виклик, затримку процесів (дій, вчинків);
2. переключення психічної діяльності;
3. її прискорення або уповільнення;
4. підсилення або послаблення активності;
5. узгодженість спонукань;
6. контроль за перебігом діяльності шляхом порівнювання визначеної програми із діями, що здійснюються.
Саморегуляція особистості має два види:
1. оперативне, або повсякденне;
2. перспективне, яке визначається далекими цілями.
Саморегуляція розрізнюється по типам:
1. Морально – вольовий – це позитивний тип, для якого характерні великі пориви, і великі здійснення. Така людини є господарем своїх слів, вона здатна досягти соціально і особисто значних цілей, незважаючи на труднощі. Його здібності використовуються на повну силу, а завдяки їх функціонуванню вони й розвиваються. Це цілісна особистість у повному розумінні слова. Морально-вольовий тип є соціально цінним, він забезпечує таку саморегуляцію, яка робить особистість автономною (самостійною, ініціативною).
2. Аморально – вольовий – це індивідуаліст, що переслідує завжди і скрізь егоїстичні цілі. Він цілісний в своєї аморальності, він розумен у визначенні шляхів досягнення намірів.
3. Абулічний, або слабий тип характеризується в’ялістю та пасивністю, байдужістю до всього. Така людина легко погоджується з іншими, знаходиться під їх впливом, а на справі нічого не робить. Вона не може примусити себе працювати, особливо долати труднощі, боротися з перешкодами, досягати реалізації встановленої цілі. Взагалі, це інертна людина. Такий тип виникає в результаті слабкості внутрішніх спонукань, слабкості волі або в результаті сформованого почуття власної неповноцінності (людина гадає, що вона на що не здатна та ні чого не може досягти у житті). Такі люди можуть бути обдарованими від природи, але їх обдарованість «засинає», не розвивається і не використовується внаслідок пасивності.
4. Імпульсивний тип, у якого багато сильних імпульсів, захоплень, але який діє необдумано, в нього страждає механізм зличення (зіставлення) імпульсів із ситуацією, що склалася і особистими переконаннями.
Перші два типи характеризуються високорозвинутою саморегуляцією, але відрізняються вони між собою по моралі. Третій і четвертий типи із слабкою саморегуляцією та нестійкою мораллю.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 97 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |