Читайте также:
|
За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, починаючи з 2007 року надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога з тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомога з вагітності та пологів;
3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
4) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, та членам кооперативів, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків.
Витрати на матеріальне забезпечення та соціальні послуги страхувальники-роботодавці здійснюють в рахунок коштів ФСС ТВП з відповідним урахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.
Страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до ФСС ТВП не покриває фактичних витрат з виплати допомоги. Якщо витрати, проведені страхувальником, за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.
Якщо ж витрати не можуть бути покриті страховими внесками і в наступному кварталі, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату в наступному кварталі, відшкодовується страхувальнику-роботодавцю органом реєстрації. Всі розрахунки по коштах ФСС ТВП між органом реєстрації та страхувальником проводяться за безготівковими розрахунками.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку
виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Даний порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266. Для розрахунку соціальних виплат визначається середня заробітна плата. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.
Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами.
Середній доход добровільно застрахованої особи обчислюється, виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.
До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається, виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.
У випадках, не пов'язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу, для розрахунку страхових виплат застосовується середньоденна заро-бітна плата (доход).
Середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом ділення на-
рахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:
- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, встановлених законодавством) - для добровільно застрахованих осіб за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Для розрахунку застрахованій особі, якій встановлено підсумований об-
лік робочого часу, страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньо-годинна заробітна плата. Вона обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою за певний період.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною (хворим членом сім'ї) тощо.
Важливим є те, що не завжди компенсація втрати заробітку на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що оформляється відповідним лікарняним листом, здійснюється в повному обсязі, а її розмір залежить від терміну перебування застрахованої особи в системі соціального страхування, тобто страхового стажу (рис. 5.2).
Допомога на період тимчасової непрацездатності.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
- необхідності догляду за хворою дитиною;
- необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;
- протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
- санаторно-курортного лікування.
Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як на 75
календарних днів протягом календарного року.
Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми оплачуються власником чи уповноваженим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина – за висновком лікаря - потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебуван-
ня в стаціонарі разом з хворою дитиною.
*включаючи допомогу по догляду за хворою дитиною
Рис. 5.2. Механізм здійснення матеріального забезпечення за умов тимчасової втрати працездатності
Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш, як на 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, – не більш як
на 7 календарних днів.
Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при
вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності в зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тимчасової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встанов-люється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасової непрацездатності.
4. Інші види матеріального забезпечення та соціальних послуг
Допомога з вагітності та пологів.
Допомога з вагітності та пологів надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Допомога з вагітності та пологів застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога з вагітності та пологів виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Допомога з вагітності та пологів виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення та до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Допомога з вагітності та пологів надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої за шість останніх місяців, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги з вагітності та пологів працівниці підприємства розраховується як добуток її середньоденної (середньогодинної) заробітної плати та кількості робочих днів (годин), що припадають на період відпустки працівниці
з вагітності та пологів.
До розрахунку допомоги з вагітності та пологів приймаються не всі календарні, а лише робочі дні. Це пояснюється безпосередньо метою виплати допомоги - компенсувати застрахованій жінці втрату її заробітної плати.
Допомога з вагітності та пологів не включається до сукупного оподатковуваного доходу працівниці, а тому не обкладається внесками до соціальних фондів.
Допомога на поховання.
Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, які перебували на її утриманні: дружини (чоловіка); дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а також студентів та учнів середніх професійно-технічних і вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років; батька, матері; діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.
Допомога на поховання члена сім'ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.
Розмір допомоги на поховання для застрахованої особи встановлено у фіксованому розмірі (на 01.11.2011р. - 1400 грн.)
Звернутися за допомогою, що виплачується з бюджету ФСС ТВП, можна коли завгодно, оскільки строків давності немає. Суму допомоги визначають на дату смерті. Виплачують цю допомогу не пізніше дня, наступного за днем звернення.
Допомога на поховання безробітногопризначається Фондом соціального
страхування на випадок безробіття. Розмір допомоги визначено на рівні про-житкового мінімуму для працездатної особи (на 01.11.2011р. - 941 грн.)
Допомога на поховання з місцевих бюджетів надається місцевими органами влади у разі смерті: аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вузу І - IV рівня акредитації стаціонарної форми навчання, учня професійно-технічного навчального закладу.
Розмір допомоги на похованняза рахунок коштів підприємства встановлює його керівник. Допомогу на поховання не виплачують у разі: смерті особи, яка знаходилась на повному державному утриманні (крім ситуацій, коли поховання здійснюють члени сім'ї або інші особи); викидня; смерті осіб, поховання яких провадять за кошти державного бюджету.
Суми допомоги на поховання працівника (члена його сім'ї) не можна відносити до витрат підприємства, навіть якщо її виплачують на підставі колективного (трудового) договору.
Порядок планування, обліку та видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів ФСС ТВП.
Для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах.
Правління ФСС ТВП щорічно розглядає та затверджує план розподілу путівок для застрахованих осіб і членів їх сімей, граничну вартість путівки на ліжко-день у санаторно-курортних закладах, а також розмір часткового фінансування на оздоровлення дітей в дитячих оздоровчих закладах.
Питання фінансування оздоровчих закладів вирішуються правліннями відділень ФСС ТВП за поданням профспілкових органів, комісій із соціального страхування підприємств, установ, організацій та робочих органів відділень.
Для санаторіїв-профілакторіїв, які частково фінансуються за рахунок коштів ФСС ТВП, гранична вартість путівки на ліжко-день вирішується їх власниками з урахуванням пропозицій комісій із соціального страхування та затверджується виконавчими дирекціями відділень.
Асигнування на придбання путівок для застрахованих осіб і членів їх сімей плануються в бюджеті ФСС ТВП в межах коштів, передбачених статтею „Оздоровчі заходи”.
Плани розподілу путівок відділень ФСС ТВП затверджуються на правліннях відділень в двотижневий строк після отримання затвердженого правлінням плану на наступний рік і доводяться до робочих органів відділень, котрі доводять план розподілу путівок до страхувальників.
Застрахованій особі путівка дається за основним місцем роботи на підставі рішення комісії із соціального страхування. Застрахована особа отримує її в бухгалтерії страхувальника, яка здійснює облік путівок.
Слід зазначити, що Законом України „Про збір та облік Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” затверджено новий Порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхо-
вих коштів.
У відповідності до нього фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих
днів після надходження заяви.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
При цьому, страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.
Часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих закладів здійснюється Фондом у порядку, встановленому правлінням Фонду.
Часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перерахо-вується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Окремо слід розглянути дві виплати, які до 2007 р. здійснювались в даній
системі соціального страхування.
Допомога при народженні дитини.
Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога. У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
При народженні мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.
Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням ФСС ТВП, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановлено-
го законом.
За раніше прийнятим законодавством строк звернення за отриманням допомоги при народженні дитини становив 6 місяців. Проте Законом України №2240-ІІІ, що набрав чинності з 1 січня 2001 р., строків звернення за допомогою не передбачено, однак допомога виплачується в розмірі, який був на момент народження дитини.
Підставою для нарахування і виплати допомоги є: свідоцтво про народження дитини, видане органом реєстрації актів цивільного стану; заява про виплату допомоги.
Розмір допомоги встановлюється відповідними постановами правління. Починаючи з 2011 р. допомога при народженні дитини встановлюватиметься кратно розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, діючому на момент призначення допомоги (на 01.01.2011р. – 816 грн.) і дорівнюватиме:
- при народженні першої дитини – 22 прожиткових мінімумів;
- при народженні другої дитини – 45 прожиткових мінімумів;
- при народженні третьої і кожної наступної дитини – 90 прожиткових мінімумів.
При цьому, одноразово буде виплачуватись сума рівна 9 прожитковим мінімумам, решта рівними частинами протягом: 12 місяців (перша дитина), 24 місяців (друга дитина); 36 місяців (третя і кожна наступна дитина).
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Право на допомогу із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Допомога із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням ФСС ТВП, але не більше 75% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Підставою для нарахування допомоги є наказ роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки із догляду за дитиною. Для надання відпустки усиновителям необхідна копія рішення суду про усиновлення; для надання відпустки опікунам - рішення відповідних органів про встановлення опіки.
Допомога виплачується за місцем роботи щомісяця у терміни, встановлені для видачі зарплати. На відміну від допомоги при народженні дитини, розмір допомоги із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку змінюється залежно від установлення такого розміру постановами правління ФСС ТВП.
Розмір допомоги із догляду за дитиною не фіксується на рівні розміру допомоги, встановленої на день, коли застраховану особу було відправлено у відпустку із догляду за дитиною, а змінюється протягом її перебування в цій відпустці.
Станом на 01.11. 2011 р. розмір допомоги дорівнює різниці між 100% про-
житкового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 95 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |