Читайте также:
|
На сьогоднішній день вітчизняна система загальнообов’язкового державного соціального страхування має ряд ознак, які дають підстави свідчити про її недосконалість. Зокрема, через відсутність достатнього власного досвіду управління і належних механізмів суспільного контролю за діяльністю органів, що розпоряджаються коштами соціального страхування, зумовлюють звер-нення погляду на світовий досвід організації систем соціального страхування.
Важливим моментом в цьому напрямку є аналіз досвіду в соціальній сфері тих країн, які в силу історичних та політичних обставин мають найбільше значення для України, а саме Росія, країни Європейського союзу та США.
Найбільш гострою проблемою організації та фінансування сучасних світових систем соціального страхування є проблема розподілу фінансової відповідальності між суб’єктами соціального страхування. Страхові платежі розподіляються між роботодавцями, працівниками, державою (державним бюджетом) та місцевими органами влади (місцевими бюджетами). Внески на соціальне страхування в тій чи іншій пропорції поділяються між роботодавцями та застрахованими. Частка останніх становить від 40 до 66% внесків.
В світовій практиці склалися різні моделі організації соціального страхування, а саме:
1-а модель характеризується тим, що розмір соціальних виплат поставлено в залежність від другорядних, так званих зовнішніх чинників, зокрема, від зайнятості особи в тій чи іншій галузі, її службового становища тощо. Така організаційна форма соціального страхування має ряд недоліків: може забезпечувати лише невисокі рівні соціального захисту; буде існувати за умови бездефіцитного державного бюджету; її засновники (особливо держава) можуть відмовитися від взятих зобов’язань; породжує в суспільстві психологію соціального утриманства.
2-а модель сформована таким чином, що особи, які страхуються, і конкретні страхувальники, роблять певні внески, проте при цьому не враховується ступінь імовірності настання страхової події, тобто соціальний ризик. Страхування здійснюється на користь третіх осіб, а накопичення коштів не пов’язане з ростом зобов’язань.
3-а модель найбільш поширена в багатьох розвинутих країнах, бо дозволяє із достатнім ступенем точності визначити, які виплати можуть бути здійснені. Вона базується на страхуванні конкретних ризиків. Розмір коштів має відповідати узятим страхувальниками зобов’язаннями, а виплати не можуть перевищувати встановленого співвідношення між виплатами, що надаються, і надходженнями страхових коштів.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |