Читайте также:
|
Дія указів 1801 і 1802 років, які дозволяли відкривати приватні друкарні, указу 1807 р., який зобов’язував губернаторів виділяти кошти на діяльність і заснування нових друкарень при губернських правлінь, позитивним чином відбилася на розвитку друкарства.
У книговидавничій діяльності Білорусі в дореформений період (1801-1860) можна виділити два етапи. Перший етап (1801-1832) характеризується зростанням кількості друкарень: якщо в XVIII ст. діяло 13 друкарень, то в першій третині XIX ст. – 36. У наступний період (1833 - 1860) в результаті посилення урядових репресій залишилося тільки 21 друкарня.
Залежно від джерел фінансування в Білорусі функціонували друкарні трьох типів: казенні, церковні та приватні. З 725 видань першої третини XIX ст. в казенних друкарнях вийшла 3 %, в церковних - 67, в приватних - 30 % книг.
Криза феодально-кріпосницького ладу, в надрах якого досить швидко йшов процес формування буржуазних відносин, позитивно вплинула на розвиток економіки, культури і суспільного життя, а все гетто, в свою чергу, викликало і активізацію книгодрукування в Росії і на Білорусі, проникнення в друковану та книговидавничу справа приватного підприємництва.
Зважаючи на обмежені можливості державної монополії на книгодрукування, царський уряд був змушений скасувати заборону на приватне книгодрукування. Вже в 1802 р. поновилася діяльність друкарні гродненського шляхтича Я. Ясінгскага. Нові друкарні створюються в Гродно, Мінську, Могильові, Кописі, Шклові. Усього в першій третині XIX ст. на Білорусі діяло більше 30 приватних друкарень, причому деякі з них існували без дозволу уряду, а на своїй продукції ставили фальшиві вихідні дані.
Більшість приватних друкарень в технічному, а значить, і економічному відношенні була малопотужні: їх обладнання складалося з одного друкарського верстата. Вони, як правило, проіснувавши не більше двох-трьох років, не витримували конкуренції і розорялися.
У приватних друкарнях видавалися книги переважно польською, а також єврейської та західноєвропейських мовах. Взагалі більшість книг початку XIX ст. вийшла польською мовою, яка в силу історичних умов в Білорусі в той період була мовою навчання, науки, літератури і ділової документації.
Поліграфічним підприємствам нового типу була друкарня С. Нахімович в Гродно з трьома верстатами. Її власник мав власні словолітню, яка була єдиною в Білорусі, видавництва і, швидше за все, зосередив у своїх руках і книжкову торгівлю. Ним було видано 103 книги, що становило 48 % від загальної кількості книг, надрукованих приватними друкарнями Білорусі.
Другим книговидавничим центром Білорусі був Мінськ, який після об’єднання Білорусі з Росією став губернським містом. Найбільш стабільною була книговидавнича діяльність З. Преса (1818-1835) та І. Стефановича (1817-1848).
Наприкінці XIX ст. на Білорусі діяло не 17, як у 1833-1860 рр., а 45 приватних друкарень, в тому числі 35 нових. У 1892 р. тільки в Мінській губернії було зареєструвалися 15 приватних друкарень.
Однією з найбільших в Білорусі та старшої з приватних підприємств Вітебська є друкарня купця М. Неймана, яка була заснована в 1818 році і існувала понад століття. На частку друкарні припадає 13-14% вітебських видань.
Початок приватного книгодрукування в Гродно пов’язаний з діяльністю друкарні О. Є. Гурвича, відкритої в 1875 р., але існувала вона недовго (5 років).
Серед могильовських друкарень, крім губернської, найбільшими були приватні друкарні Я. Падемскага і Ш. Фрідланда.
Наприкінці XIX ст. в Гомелі випуском книг займалося шість друкарень. Найактивнішою з них була друкарня Ш. Фріланд, в якій з 1887 по 1900 р. вийшло 25 книг. Діяльність інших друкарень обмежувалася виданням однієї-трьох книг.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 112 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |