Читайте также:
|
Культура і цивілізація: співвідношення та еволюція понять. Етимологія понять: перше виростає із опозиції «культура-природа», друге «громадянин-варвар». Цивілізація як етап у розвитку культури, виникає на історичному етапі переходу від привласнювальної до продукуючої економіки. Поява держави та законів - сутнісні риси перших цивілізацій. Шотландський історик і філософ А.Фергюсон (1723-1816) вперше використав поняття «Цивілізація» для призначення певної стадії всесвітньо-історичного процесу. Культура як міра розвитку особи, цивілізація – міра розвитку суспільства. Громадянське суспільство. Право як цивілізуючий фактор суспільства. Право як культурно-історичний феномен.
Лекція № 2.
ТЕМА № 3. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ. (2 год.)
Мета заняття: ознайомлення з культурою Стародавньої Греції, як колиски європейської (західної) цивілізації, її витоками; засвоєння архетипів та прототипів майбутніх соціокультурних форм (економічних, наукових, політико-правових, мистецьких); теоретичний аналіз причин "грецького дива".
Опорні поняття: античність, цивілізація, культурний обмін, "культурний вибух", міфологічна свідомість, раціональне пізнання, автономія індивіда, відповідальність, поліс, гуманізм, політика, язичництво, рабство, метек, громадянин, елінізм.
ПЛАН
1. Загальна характеристика та периодизація античної культури.
2. Філософсько-світоглядні особливості давньогрецької культури.
3.Соціально-правові ідеї та інститути.
4. Художня культура Давньої Греції:
а) грецька міфологія та її культурно-історичне значення;
б) розвиток образотворчого мистецтва;
в) епос і драма.
2.1. Загальна характеристика та періодизація античної культури
Античність - колиска європейської (західної) цивілізації, в античності витоки й прототипи майбутніх соціокультурних форм (економічних, наукових, політико-правових, мистецьких).
Періодизація історії культури Стародавньої Греції дослідники виділяють такі періоди: егейський, або кріто-мікенський (III —II тис. до н.е.), героїчний або гомерівський (XI —IX ст. до н.е.), архаїчний (VIII — VI ст. до н.е.), класичний (V —IV ст. до н.е.) період еллінізму (остання третина ІV-1 ст. до н.е.).
Критсько-мікенськая цивілізація та її досягнення (на прикладі Кноського палацу). Гомерівська доба (по "Іліаді" та "Одісеї"). Міфологія: олімпійський пантеон богів. Заснування полісів: політика як стиль життя. Ремесло, торгівля, спорт, мистецтво. Східна спадщина в грецькій культурі. Свята Дионіса та ін. Олімпійські ігри. Оракули. Народження писемності й літературі: від епічних творів до лірики.
Класичний період: основні риси "культурного вибуху" V ст. до н.е. Правління Перикла, його культурно-просвітницька діяльність. Демократичні ідеї. Розвиток філософії, наук і мистецтва. Сократ, Платон, Арістотель, софісти - коротка характеристика інтелектуального зльоту. Афіни: життя та побут, відображення пластичності світосприймання в художньому оточенні еліна (скульптура). Скульптурні шедеври Мирона, Фідія, Поліклета. Світ поліса на сцені грецького театру (трагедії Есхіла, Софокла, Єврипіда, політичні комедії Аристофана). Правова система в Афінах, принцип гри й театральності у судових справах. Ораторське мистецтво.
Культура елінізму: синтетичність та залежність від співвідношення чисельності різних етнічних груп (місцевих та прибулих) у кожному конкретному випадку (державі). Космополітизм. Індивідуалізм. система еллінського виховання та її експансія середньоземноморському світі. Вченість і бібліотеки. Нові досягнення в літературі (побутова комедія, епіграми та ін.) та мистецтві ("сім див світу"). Давньогрецькі селища та поліси (міста-держави) на території сучасної України.
2.2. Філософсько-світоглядні особливості давньогрецької культури
Античність базується на світоглядній основі міфологічної свідомості.
Міфологія — ця форма суспільної свідомості, спосіб розуміння природної і соціальної дійсності на ранніх стадіях суспільного розвитку. Найбільш характерна риса релігійних представлень стародавніх греків до рабовласницького суспільства (VII—VI вв. до н. э.) полягає у віддзеркаленні родових зв'язків у формі міфу, тотемізму і культу предків. Міфологічний образ людського мислення об'єктивно був віддзеркаленням реальної родової суспільно-економічної практики. Циклічне уявлення про час, світ уявлявся вічним. Пам'ятники старогрецької міфології «Іліада» і «Одіссея» Гомера, твори Гесиода «Теогонія» і «Праці і дні», що відображали образ мислення людини родового суспільства.
У основі міфологічної культури Стародавньої Греції - матеріально-чуттєвий або розумний космологізм. Космос розуміється як абсолют, обожнюється, але античні боги — це не що інше, як ті ідеї, які утілюються в Космосі, тобто закони природи, керівники ним. Космос виступає як абсолют не створений ніким, як витвір мистецтва. Світ уявляється як театральна сцена, де люди — актори, а всі разом (світ і люди) — породження Космосу.
В процесі розвитку формуються системи раціонального пізнання природного та соціального життя (філософії). Блискуча культура Стародавньої Греції, в її філософії - прототипи всіх основних типів світогляду, що розроблялися все подальші століття. Однією із засад "грецького дива" стала автономія індивіда (вільної людини, громадянина).
2.3. Філософсько-світоглядні особливості давньогрецької культури
Політико-правові ідеї та інститути Давньої Греції, античний досвід демократії, республіканізму та правопорядку, механізми політичної організації й управління суспільством. Ціла низка положень, що вплинула на подальший розвиток правових принципів європейської цивілізації, була розроблена античними авторами. Солон і Аристотель: визначення закону як гармонійного співвідношення суспільства та владних інституцій у вимірах права. Платон і Аристотель: чинник права у стверджені тієї чи іншої форми державного управління. Аристотель: взаємозв’язок права і справедливості, права і свободи, приватного та публічного права.
2.4. Художня культура Давньої Греції
Міфологія Стародавньої Греції її літературне і мистецьке значення. Античні література і мистецтво сформували духовні цінності, які стали базовими для всієї європейської культури. До таких цінностей належить насамперед ідеал активної, діяльної, закоханої в життя, одержимої жагою знання і творчості людини, готової самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Античність вважала вищим сенсом життя щастя на землі.
Греки розробили поняття про облагороджуючу роль краси, яку вони розуміли як віддзеркалення вічного, живого і досконалого Космосу. Відповідно до матеріальної природи Всесвіту вони й красу розуміли тілесно і знаходили її у природі, у людському тілі — зовнішності, пластичних рухах, фізичних вправах, творили її в мистецтві слова і музики, в скульптурі, у величних архітектурних формах, декоративно-прикладному мистецтві. Вони відкрили красу моральної людини, яку розглядали як гармонію фізичної і духовної досконалості. Фідій, Сократ, Платон, Арістотель, Поліклет, Проксітель, Мірон, Скопос, Есхіл, Софокл і Евріпід. Світове значення давньогрецької культури.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 148 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |