Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Політичні доктрини в Китаї. Конфуціанство

В процесі розвитку політичних ідей в різ­них країнах і регіонах Стародавнього сві­ту помітні деякі спільні риси. Так, в VI-VII стст. до н. е. в Китаї в період розквіту стародавньокитайської філософії склались основні напрямки полі­тичної думки. Однією з характерних монархічних цивілізацій в Ки­таї є держава в долині ріки Хуанхе. Про неї відомості дійшли з книг «Ші зцін», де знайшли відображення політичні вчення II та І тися­чоліття до н. є. За свідченням стародавніх оповідань основна мета імператора-володаря полягала в тому, щоб в його діянні здійснюва­лась справедливість і ласка - важливі принципи, що забезпечували псім підданим п'ять благ: тривале життя, здоров'я людині, любов до исього доброго, багатство і спокійне життя. На зміну неподільному пануванню родової знаті тоді приходить жорстока боротьба за владу між багатою майновою і спадковою аристократією. Цінська монархія, що трималась на авторитеті родової знаті, розпадається на багаточис-ленні ворожі між собою князівства-держави. Китай охоплює затяжна політична криза.

Тоді найвпливовішою доктриною в історії політичної думки Ки­таю стало конфуціанство. Родоначальником напряму виступив Кон-фуцій (551-470 pp. до н. є.), який захищав інтереси різних верств суспільства, прагнув примирити майнову багату знать з спадковою знаттю. Вчення Конфуція за характером етико-гуманістичне. Голов­на увага зверталась на обґрунтування необхідності будувати відно­сини між людьми на взаємній повазі і любові. Управляти державою, повчав Конфуцій, покликані благородні мужі на чолі з государем (ца­рем, володарем) - сином неба. Слідом за прихильниками правління знаті Конфуцій твердив, що поділ людей на вищих і нижчих не усува­ється. Відмінність поглядів Конфуція від поглядів спадкової знаті поля­гала в тому, що в доктринах Конфуція виділялись благородні не за по­ходженням, а за моральними якостями та знанням. Благородний муж -це зразок моральної досконалості, людина, яка всією своєю поведін­кою утверджує норми моралі. Саме за такими критеріями Конфуцій пропонував висувати на державну службу. «Якщо висувати справед­ливих і усувати несправедливих, то народ підкорятиметься, буде по­кірним». Головне завдання благородних мужей Конфуцій бачив у ви­хованні повсюдно людяності. В поняття людяності Конфуцій вкладав і >собливу, неєпівпадаючу з сучасним змістом суть: виховання такої по­ведінки, яка б відповідала моральним цінностям сімейно-кланових ко­лективів та патріархальних общин. Людяність включала: піклування батьків про дітей, синовню повагу до старших в сім'ї, а також спра­ведливе ставлення між тими, хто не зв'язаний родинними стосунка­ми. «Повага і шана до батьків і повага до старших в сім'ї, а також до старших братів - це основа людяності». Загальним принципом взає­мовідносин між людьми стало: «не роби іншим того, чого не бажаєш собі». Перенесений в сферу політики такий принцип має стати фун­даментом всієї системи управління. Володар, цар, імператор має стати володарем, сановник - сановником, батько - батьком, син - сином та ін. Володар мав ставитись до підкорених як до своїх дітей, дбати про достаток продовольства в країні, захищати її зі зброєю і виховувати народ. «Управляти - отже поступати правильно». І народ зобов'язаний проявляти синовню повагу до правителів, незаперечно їм підкоряти­ся. Багато століть конфуціанство поряд з буддизмом і лаоською релі­гією виступало панівною ідеологією феодального Китаю.