Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Політичні і правові вчення в Росії в період абсолютизму

Читайте также:
  1. Абсолютні, загальнорегулятивні та відносні правовідносини.
  2. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми тривожності
  3. Антична філософія класичного періоду
  4. Б. Вчення про розуміння
  5. Базові вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисципліна інтеграція).
  6. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
  7. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.
  8. В нашому випадку розрахунок ремонтно-обслуговуючих дій проводиться по періодичності проведення ремонтів та технічних обслуговувань.
  9. В склад правовідносин входять такі елементи: 1) суб’єкти; 2) об’єкт; 3) суб’єктивне право; 4) юридичний обов’язок.
  10. В чому полягає відмінність підходів логіки, психології і філософії до вивчення мислення?

На рубежі XV11 -XVІІI стст. феодальна держава Росія остаточно оформляється як абсолютна монархія. Реформи Петра І завершили ліквідацію старофеодальних установ, поклали початок подоланню промислового, військового, куль­турного відставання. На початку XVIII ст. з ідеями радикальних ре­форм російського суспільства виступають тоді відомі ідеологи просвітництва: Михайло Новіков, Олександр Радищев, Іван та Карл Германи, вчені Василь Татищев і Михайло Ломоносов, які займа­лися розробкою проблем статистичних і демографічних досліджень та ін. Тоді ж в Україні послідовниками просвітництва стали відомі громадські і культурні діячі: Володимир Капніст, Іван Котляревсь­кий, Василь Каразін, Григорій Вінський, Іван Орлай та багато ін­ших. Дослідження ведуться в руслі відомого державознавства: проб­леми історії держави, економіки, географії, культури, релігії, народонаселення та ін. Багато зроблено для дослідження проблем держави і права Василем Татищевим і Михайлом Ломоносовим. Досліджуючи проблеми соціальних явищ, Василь Татищев і Ми­хайло Ломоносов в працях з історії підкреслювали, що джерелом багатства і могутності держави є людська праця і чисельність на­роду в країні. Тому то держава має створювати відповідні умови для забезпечення зростання населення та ін. Офіційна доктрина абсолютизму включала традиційне теологічне обґрунтування царсь­кої влади. Ідея спільного блага, навіть всенародної користі, влас­тива багатьом абсолютним монархіям. Суть її зводилась до того, що лише монархи знають, що саме необхідно їх підданим і країні. На Заході і в Росії концепція просвітницького абсолютизму ос­нована на високомірному і презирливому ставленні до народу, як неосвіченої, пасивної маси. Одним з перших теоретиків абсолю­тизму в Росії став священик Феофан Прокопович (1681-1736 pp.). В його працях поєднувались елементи теологічного і юридичного світогляду на походження держави, права і влади. Прихильником теорії природного права і суспільного договору виступав і Василь Татищев. Проблеми освіти народу, релігії, розвитку науки, особ-ливо його цікавлять. Договір взагалі розглядається як основа всякої держави, в тому числі і монархічної. Представницьку систему Ва­силь Татищев вважав ознакою аристократії. Захист і ґрунтовне пояс­нення самодержавства в концепції Василя Татищева поєднувалось з ідеєю про впровадження в систему органів влади чогось на зразок представницьких дворянських установ, щоб налагодити законодавс­тво, компетентне вирішення державних справ тощо. Та дворянська диктатура гарантії інтересів класу знайшла не в конституціоналіз­мі і обмеженні самодержавства, а в двірських переворотах, що змі­нювали монархів, неугодним верхам дворянства. Просвітники Ук­раїни і Росії тоді виступали за здійснення ідеалів революційної думки Західної Європи, відстоювали свободу, рівність і братство народів. Та ряд мислителів Росії тоді запозичували політико-правові вчення Франції, Англії, Німеччини та ін., солідаризуючись з політич­ними діячами і мислителями, піддають гострій критиці властиве прос­вітництву переконання у всесиллі розумного законодавства та ін., зне­важали роль і місце простої людини в суспільно-політичному житті.




Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Політичні доктрини в Китаї. Конфуціанство | Політичні вчення в Стародавній Греції | Політичні вчення аристократії. Платон і Арістотель | Занепад державності Стародавньої Греції | Політичні вчення в Середньовіччі | Політичні ідеї Фоми Аквінського | Своєрідність політичної думки епохи Відродження | Ідеї епохи Реформації | Вчення Нікколо Макіавеллі. Макіавеллізм | Політичні ідеї утопічного соціалізму |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав