Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Структурний функціоналізм Толкотта ІІарсонса

Відомий американський соціолог Толкотт Парсонс - засновник досить впливової структурно-функціональної школи. Його теоретична система орієнтована на синтез всього цінного, створеного в соціальних науках, а теоретичні пошу­ки полягали в новому підході до з'ясування соціологічної теорії. Толкотт Парсонс поклав початок нового підходу до творчої спадщини в соціології, прагнув синтезувати різні концепції. При формуванні со­ціологічної теорії Толкотт Парсонс дотримувався позиції аналітич­ного реалізму, починав виклад теорії, насамперед, з розробки понять абстрагованих від складної і різноманітної емпіричної дійсності, але здатних виділити найістотніші, найважливіші риси існуючого світу. В сучасному суспільствознавстві функціональний підхід - один з ме­тодологічних підходів. Його суть полягає у виділенні елементів со­ціальної взаємодії, що належить досліджувати і визначати їх місце і значення (функції) як певності і роблять необхідним її системний розгляд. Функціональний підхід присутній в усіх соціальних концеп­ціях, де суспільство розглядається системно. Виникає і виявляється дуже стійкою аналогія між суспільством і організмом. Відповідно в суспільстві вишукувались подібні органи, функціонування яких за­безпечує його життєдіяльність.

Соціальна система - система дій. Важливе місце в творчості Тол-котта Парсонса займає і формування концепції соціальної системи. Соціальна структура є система відносин між «дійовими особами» і основана на певних зразках, що проявляються у взаємозалежних ро­лях. Роль же виступає ланкою, що зв'язує «дійову особу» (актора) з соціальною структурою. Соціальна система діє тоді, коли відбува­ється певна диференціація соціальних ролей і позицій, прав і обов'яз­ків, що їх супроводжують, а також наявність спільних цінностей і норм.

Аналіз соціальної системи Толкотт Парсонс здійснює у відриві від проблеми її походження, визначає як складову частину загальної сис­теми дій. Іншими складовими частинами загальної системи дій є сис­тема культури, система особистості та система поведінкового орга1 нізму. Для реалізації системи дій необхідна її здатність до адаптації, досягнення мети, інтеграції і збереження зразків, тобто система має відповідати чотирьом функціональним вимогам. Адаптивна систе­ма - це, по суті, поведінковий організм, зосередження важливих людських здібностей, які допомагають їм адаптуватися до вимог фі­зичного та біологічного оточення. Досягнення мети пов'язується пе­реважно з особистістю індивіда. Система особистості є основним агентом процесів дії, а звідси - здійснення культурних принципів і вимог. Інтегративна ж функція пов'язується переважно з соціальною системою, що формує соціальні відносини між дійовими особами (акторами) і колективами. Збереження взірця реалізується системою культури, іцо організує комплекси символічних значень, здійснює їх структурування, використання, збереження й зміну. Аналізуючи вза­ємозв'язки між чотирма функціональними вимогами дії, а також між ними і оточенням дії, Толкотт Парсонс відмічає важливе явище: вза­ємопроникнення. Найвідомішим взаємопроникненням є інтерналі-зація соціальних об'єктів і культурних норм особистістю. Одним з прикладів взаємопроникнення є і інституалізація нормативних ком­понентів політичних, соціальних, культурних систем та ін.

Організація суспільства має чотири рівні соціальних систем: пер­винний або технічний рівень, де елементи взаємодіють один з од­ним безпосередньо; управлінський, що регулює процес обміну; ін-ституціональний, де вирішуються питання більш загальні та соціетальний, що концентрується в сучасному суспільстві в полі­тичних сферах. Кожний рівень виконує певні спостережувальні, достатньо контролюючі та постійно регулюючі функції. Сенс ре­гуляції полягає в тому, щоб зберегти в суспільстві та в кожній йо­го сфері рівновагу, повну стабільність. З метою виживання і вирі­шення інтегративних проблем в соціальних системах діють два механізми: соціалізації і соціального контролю.