Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Концепція держави Георга Гегеля

Найбільш завершеними і систематизова­ними судженнями про право, державу і громадянське суспільство стали теорії Ге-

орга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1/70-1831 pp.) - класика німець­кої філософії. Політико-правові погляди Георга Гегеля склались під впливом Французької буржуазної революції і спочатку радикальні, але потім, під впливом змін політичної ситуації в країнах Західної Європи і посилення феодально-дворянської реакції, дедалі ставали консервативними. Політико-правове вчення Георг Гегель розглядає як необхідну складову частину філософії. Ідея права трактується як єдність права і його здійснення або «наявність буття» права, його реалізації. Георг Гегель прагне подолати недоліки кантівського апрі­оризму, що відриває логічне від історичного в праві. Розглядаючи ідею права, Георг Гегель виходить з концепції ідеї тотожності мис­лення і буття. В ученні про право і державу тезис тотожності мис­лення і буття знаходить відображення у формулі: «Що розумне, то дійсне; що дійсне, то розумне». Тут під дійсністю розуміється не все існуюче в реальності, а лише те, що існує із необхідності. Дійсність явище існування. Георг Гегель рішуче заперечував природно-право­ву теорію походження держави. Природний стан і природне право є стан безправ'я, свавілля, стан, де не можна сказати нічого, окрім того, що «з нього необхідно вийти». Тільки в державі людина здобуває сво­боду. В державі громадянин одержує гідну йому честь завдяки посаді на яку поставлений, завдяки професії, якою володіє і завдяки будь-якій своїй трудовій діяльності. Теорії держави Георга Гегеля не вис­тачало, насамперед, політичного підходу, і Карл Маркс у полеміці формулює систему соціально-економічних і політичних положень. Основні положення концепції держави Георга Гегеля полягають в тому, що, по-перше, держава (тодішня) - конституційна монар-хія має сильну бюрократичну виконавчу владу, урівноважену учас­тю громадян в управлінні і додержанні індивідуальної суспільної і місцевої автономії; по-друге, правова і інституціональна структу­ра держави переживає процес змін, що викликані наміром присто-сувати теоретичні передумови до традиційних умов; по-третє, пол­ітичне життя кожної епохи формується і перед визначено домінуючими духовними і матеріальними силами епохи, всієї її куль­тури і цивілізацією; по-четверте, остаточне з'ясування характеру кожної епохи і переходу від однієї епохи до іншої треба шукати в природі метафізичного буття, що іменується Духом, Думкою і Ро­зумом. Заслуга Гегеля в тому, що, замінивши поняття «природне становище» категорією громадянське суспільство, здійснив розмежу­вання громадянського суспільства і держави.

Громадянське суспільство виникає після виникнення держави, що складається з трьох систем: потреби індивіда і задоволення їх з до­помогою його праці, а вже через працю індивіда і задоволення пот­реб всіх інших; дієвості правосуддя, що охороняє свободу і власти­вість приватної особи та ін. На думку Гегеля, громадянське суспільство ділиться на три стани: субстанціональний (зем-левласники-дворяни і селяни); промисловий (фабриканти, торгівці, ремісники); загальний (чиновники). Основна функція громадянсь­кого суспільства, що в усіх діях покладається на правосуддя - стежи­ти, щоб вільно розвивалась приватна власність і не охоплювалось со­ціальними, моральними вимогами. У визначенні громадянського суспільства Гегель трактує громадянське суспільство як систему ма­теріальних потреб. Правильно відмічаючи суперечливий характер буржуазного суспільства, Гегель між тим намагається виявити дже­рела державності не на основі аналізу матеріальних, економічних від­носин, а звертаючись до ідеальних передумов - народного духу.

Абсолютизуючи і містифікуючи ці ідеальні передумови, Гегель про­голошує основою державності народний духу формі релігії. Держав­ний лад випливає і єдино тільки і може випливати з істини релігії. Держава є не що інше, як ідея розуму, свободи і права. Держава висту­пає як моральне ціле, де долаються всі суперечності, що є в грома­дянському суспільстві. Держава саме і є не що інше, як організація поняття свободи. Ідея держави як організація свободи проявляється, по-перше, у вигляді конкретної держави, по-друге, у відносинах між державними як зовнішнє державне право і, по-третє, у світовій історії Гегель відстоює конституційну монархію і критикує ідею народного суверенітету і республіканського правління. Конституційна монархія має три влади: законодавчу, урядову і судову (владу володаря). Полі­тичне вчення Гегеля мало величезний вплив на розвиток політико-правової думки. Прогресивні положення теорії стали основою розвитку ліберальних і радикальних концепцій. Соціологічні концепції Георга Гегеля стали важливим джерелом формування політичних, соціаль­них і економічних ідей Маркса. Саме теорії держави не вистачало, насамперед, політичного підходу, і Маркс в полеміці з Гегелем форму­лює систему соціально-економічних і політичних ідей.