Читайте также:
|
Христос розділив з учнями приписану жидівським Законом вечерю, возлежачи на долівці довкола стола, що підносився над землею ледве більше, ніж на шість чи сім пальців. Такий бо був звичай у жидів. Але після обмивання ніг Апостолам Він приказав приготовити вищий стіл, подібний до сучасного обіднього. Цим розпорядженням Він побажав покласти кінець установленим вечерям і нижчому, символічному Законові, встановити нову вечерю Закону милосердя. Відтоді і надалі Ісус хотів, щоб священні містерії здійснювалися на столах чи вівтарях, схожих на ті, які нині вживаються в Католицькій Церкві. Стіл накрили багатою тканиною; на нього поклали тарілку чи срібну тацу, і великий кубок у формі чаші, досить місткий для вина. Все було вчинено згідно з волею Христа, нашого Спасителя. Господар дому дістав натхнення і пожертвував для справи все це дороге начиння, що виглядало зробленим з якогось дорогоцінного каменю, ніби смарагду. Апостоли потім, як була можливість, часто вживали його при Освяченні. Господь засів при столі разом з апостолами і декотрими учнями і розпорядився поставити на стіл прісного хліба і вина.
Тоді Господар всякого життя промовив до апостолів словами найглибшої любові. Хоч Його вислови завжди проникали в глибину сердець, то цього разу вони просто пашіли полум'ям братньої любові, що полонило душі Його слухачів. Він наново описав їм взнеслі тайни Його вочеловічення і діянія Відкуплення. Він прикликав на них мир і братню любов, які Він зобов'язувався зміцнювати при допомозі Тайн, що будуть відслужуватись. Ісус пригадав їм, що коли вони любитимуть один одного, то предвічний Бог полюбить їх тою ж любовю, якою любить свого Сина. Він просвітив їх, що та обітниця вже сповнилась, коли Він вибрав їх, щоб встановити нову Церкву і Закон милосердя. Він поновив в них світло розуміння найвищої гідності, досконалості і надзвичайних прав Його Пречистої Діви Матері.
Після того Господь наш Ісус Христос взяв в свої святі руки хліб, що лежав на таці, і в духу попросив дозволу і співділання в Предвічного Отця, щоб відтепер і надалі заради слів, що їх Він зараз вимовить, а свята Церква -згодом повторятиме, - Він міг реально і правдиво ставати присутнім у офірі, і послушно підкорятися цим священним словам. Висловлюючи цю просьбу, Ісус взніс очі до Небес з такою благородною величчю, що надихнув апостолів, ангелів і свою Пречисту Матір почуваннями нової, незвичайної пошани. Тоді Він виголосив слова Освячення над хлібом, перемінюючи його в своє справжнє Тіло, а після того - над вином, перемінюючи його в свою власну Кров.
У відповідь на ці слова пролунав голос Небесного Отця, що мовив: "Це - Син Мій улюблений, в котрому Моє уподобання є і буде до кінця світу; і Він буде з людьми по всі часи їх вигнання." Подібним способом це потвердив Святий Дух. Священна людська природа Христа віддала знаки найглибшої пошани
Божественній природі, що вміщалась в Святій Тайні Його Тіла і Крові. Пречиста Діва в окремому приміщенні простерлась на долівці з висловами незрівнянної пошани до свого Сина в Пресвятих Тайнах. А тоді ангели із Її сторожі, всі ангели з Небес, а з ними і душі Еноха та Іллі у своїм імені та в імені Патріярхів і Пророків Старого Завіту, - упали ниць, славлячи свого Господа в Найсвятіших Тайнах.
Всі апостоли та учні, за винятком зрадника, вірили в цю Святу Тайну і прославляли її у великій покорі та пошані, кожен згідно із своїм темпераментом. Найвищий священник Христос підніс догори свої власні освячені Тіло й Кров, щоб всі присутні на цій першій Службі Божій могли їх достойно прославляти, що вони й чинили. Під час цього піднесення Дарів Його Пречиста Мати, Св. Йоан, Енох та Ілля дістали ласку особливого розуміння таїнства Його присутності під видами хліба і вина. Їм стало ясно, як під видом хліба уприсутнювалося Його Тіло, а під видом вина - Його Кров, - як в обох субстанціях через нерозривний зв'язок Ісусової душі з Його тілом і кровю ставав присутнім живий і справжній Христос;- як внутрі із Особою Слова воз'єднувались Особи Бога Отця і Святого Духа; і - як завдяки нероздільному існуванню і єдності Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого - Пресвята Євхаристія вміщала досконалу людську природу Господа разом з Трьома Особами Єдиного Бога. Також присутні зрозуміли владу слів, наділених тепер такою надприродною силою, що як тільки їх вимовить опісля будь-який священник над властивим матеріалом з наміром повторити відповідні дії Христа, то ці слова перемінять хліб в Ісусове Тіло, а вино - в Його Кров, спонукуючи ці види існувати по-новому, без їх звичайної сутності. Вони побачили, що та переміна наставатиме так безвідмовно й неомильно, що швидше Небо й земля пропадуть, ніж схиблять ці слова Освячення, коли їх правильно проголосить освячений служитель Христа.
Зверх того, Цариця Неба побачила в окремому видінні, яким чином Найсвятіше Тіло Христа скривається під видами хліба і вина, не змінюючи ні їх, ні Його святої людської природи; бо ані Тіло не є підпорядковане тим видам, ані ці види не можуть ставати формою існування Тіла. Види затримують ті самі якості і виміри, що й перед тим, і кожна їх частинка затримує ту саму позицію після Освячення Агнця, як і святе Тіло в невидимому образі не міняє своїх розмірів, ані розташування окремих частей. Воно залишається в своїй повноті як і в цілому Агнцеві, так і в кожній частичці того Агнця: одне не деформує другого. Вони мають зовсім інший спосіб існування; тіло проникає в ці види безперешкодно.
Але ще дужчим було моє захоплення після того, коли Ісус, наш Бог, піднявши Найсвятіші Тайни вгору, як я вже сказала, - для їх почитання - поділив їх своїми святими руками і першим причастився до них сам, як перший і найголовніший з усіх священників. Визнаючи себе як людину, нижчим по гідності від Бога, Котрого Він зараз мав прийняти в своїм власнім освяченім Тілі і Крові, - Ісус упокорився і із внутрішнім тремтінням цілої істоти признав себе мізерним перед тою Божественністю. Тим Він не лише вчив нас пошани, з якою слід приймати Святе Причастя, але й виявляв свій жаль, передбачаючи легковажність і самовпевненість багатьох людей перед лицем цієї славної і взнеслої Тайни.
Видимі наслідки діяння Св. Причастя у тілі Христа були водночас і чудні, і Божественні. Бо протягом короткого часу дари слави розпромінились із Його тіла, як це було на горі Тавор, хоч їх спостерегла лишень Його благословенна Мати і частинно - Святі Йоан, Енох та Ілля. Це була остання потіха, яку Він дозволив своїй людській природі під час свого земного життя; від цього часу аж до смерті Він відмовлявся від усякої такої полегші. В окремому видінні Пречиста Діва Марія зрозуміла теж, яким чином Христос, Її Божественний Син, прийняв самого себе у Святій Тайні; - і як ця Тайна уприсутнилась в Його Божественному серці. Все це безмірно захоплювало нашу Царицю й Володарку.
Приймаючи своє власне Тіло і Кров, Христос, наш Господь зложив хвальну пісню Предвічному Отцеві і приносив себе в Святій Тайні, як жертву для спасення людини. Він взяв другу частичку освяченого хліба і вручив її Архангелові Гавриїлу, котрий запричащав нею Пресвяту Марію. Одержавши такий привілей, покладений на одного з них, святі ангели тепер вважали себе достатньо винагородженими за їх неприкликання до священничої гідності, котра перейшла до людей. Те, що один із них лише тримав Пресвяте Тіло їхнього Господа і правдивого Бога, сповнило їх новою, надзвичайною радістю. Найвища Цариця чекала Св. Причастя із сльозами радості. Коли Св. Архангел Гавриїл наблизився із сонмом ангелів, Вона запричащалась першою по своїм Сині, наслідуючи Його самопониження, пошану і Господній страх. Пресвяті Тайни опинились в грудях, над серцем Пресвятої Діви Марії, як в найдорогоціннішій святині, як в Кивоті Найвищого. Тут вони залишались аж до часу після Воскресення, коли Св. Петро відправив першу Службу Божу, і провів нове Освячення, як я оповім у відповіднім місці.
Вчинивши таку ласку Пречистій Діві Марії, наш Спаситель роздав освячений хліб апостолам (Лука 22,17), наказуючи розділити його між собою і спожити. Цим приказом Він возложив на них священничу гідність, і вони здійснювали її, кожен сам приймаючи Причастя. Вони чинили це з найбільшою пошаною, проливали рясні сльози і величали Тіло і Кров нашого Господа, що їх вони отримали. Так вони були поставлені в сан священства, як засновники святої Церкви, і отримали першенство перед всіми іншими (Ефес. 2, 20). Тоді Св. Петро за вказівкою Христа запричащав двома частицями обох Патріярхів: Еноха та Іллю. Це Святе Причастя сповнило тих двох святих мужів такою радістю, що вони дістали нову наснагу дожидатись благословенного видіння Небес, що було відкладене для них на цілі віки, одержали нові сили жити в цій надії аж до кінця світу. Після складення ними палких і покірних подяк за таку ласку святі ангели забрали їх на своїх руках до місця їх перебування. Господь побажав здійснити це чудо, щоб з ласк Воплочення, Відкуплення і загального Воскресення, що їх всіх містить у собі
Пресвята Євхаристія, могли скористати ті, кому судилось жити у вік старинних усних і писаних законів. Подаючи себе двом святим мужам Еноху та Іллі, що все ще були в своїй смертній плоті, Господь поширив ці благословення на все людство, що існувало під тими законами, в той час, як всі грядущі покоління мали бути обійняті новим Законом милосердя, з апостолами у проводі. Енох та Ілля це дуже добре зрозуміли і, вернувшись між своїх сучасників, віддавали хвалу їхньому і нашому Відкупителю за цю чудесну благодать.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |