Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Об’єднання роботодавців як суб’єктів соціального партнерств

Читайте также:
  1. III. Партнерство с авиакомпаниями СНГ.
  2. Белицкая А.В. Правовые формы государственно-частного партнерства в России и зарубежных странах//Предпринимательское право, 2009, № 2
  3. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування
  4. Виды деятельности партнерства.
  5. Віддзеркалення поняття “саморегуляція соціального процесу” в теоретичній спадщині
  6. Генезис, сутність, зміст та форма системи саморегуляції соціального процесу
  7. Державний нагляд у сфері управління коштами соціального страхування
  8. Досвід країни Європейського союзу в організації соціального страхування
  9. Економічна сутність та необхідність соціального страхування.
  10. Економічна сутність, необхідність виникнення та особливості розвитку соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Об’єднання роботодавців у державі також начебто є (наприклад, Український союз промисловців і підприємців (УСПП), Федерація роботодавців України), але всі вони створені передусім для лобіювання інтересів роботодавців в органах виконавчої і законодавчої влади, а не для переговорів з робітниками. Як свідчить світовий досвід, виникнення об’єднань підприємців у Європі, що беруть участь у переговорах з робітниками, відстало від створення профспілок на 10–15 років. Саме могутні профспілки, посилення їх впливу на роботодавців змусило останніх об’єднатися, а не навпаки. А коли немає сильних профспілок, то немає і дієвого соціального партнерства.

За умови відсутності дієвих об’єднань роботодавців, слабкості профспілок, єдиним реально ефективним суб’єктом залишається держава. В Україні ще не сформувалися остаточно організації, що представляють та послідовно відстоюють інтереси окремих соціальних груп. Ці групи, у тому числі і робітничі, не навчилися ще чітко формулювати свої вимоги, дуже низькою є культура громадянського самоусвідомлення, мають місце пасивність населення та недовіра до профспілок тощо. Тобто, громадянського суспільства в Україні досі не існує, а без нього немає і не може бути соціального партнерства. Досвід розвинутих країн показує, що формування інститутів громадянського суспільства і становлення системи регулювання соціально-трудових відносин на основі соціального партнерства — це процеси взаємопов’язані і взаємодоповнюючі [5, c. 184].

Але водночас проявляється й інша тенденція. Закликаючи робітників домовлятися з підприємцями про рівень заробітної плати, розмір соціальних виплат тощо, держава намагається тим самим зняти з себе частину відповідальності щодо забезпечення гідного рівня життя населення.

На перший погляд, така позиція держави досить закономірна, оскільки саме на підприємстві трудовому колективу легше домовитися зі своїм роботодавцем. Тут найбільш чітко постають питання, що потребують узгодження. Однак досвід інших країн свідчить, що будь-яка домовленість сторін щодо соціально-трудових відносин може мати успіх лише у тому випадку, коли профспілка на підприємстві сильна і адміністрація до неї прислухається. Якщо профспілкова організація слабка і не може домовитися з адміністрацією підприємства, то держава, а не власник має виступати гарантом мінімально необхідного рівня життя. З підприємцем можна домовлятися, але тільки про те, що не відповідає мінімально необхідному рівню, гарантованого державою.




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

ЭТИ­ЛОВОГО РЕКТИФИКАЦИОННОГО ПИЩЕВОГО СПИРТА | Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки | Форми та принципи соціального партнерства | Держава в системі соціально – трудових відносин | Педагогічна взаємодія, співпраця і співтворчість – як один з підходів до організації вузівського навчання | Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчання | Задачний підхід до організації навчальної роботи студентів | Діалогічний підхід до вузівського процесу | Індивідуалізація з у вищій школі | Імітаційно-ігровий підхід до організації навчання |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав