Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація методів навчання

Аналіз дидактичної літератури дозволяє говорити про відсутність наукової, загальноприйнятої класифікації методів навчання, оскільки не знайдена єдина підстава для угруповання їх. Практиці пропонується кілька класифікацій за різною підставою. По джерелу знань

Дана класифікація, запропонована Ш. Голантом і В. Перовським, до числа джерел знань включає: слово у вигляді мови вчителя або друковане слово (підручника); образ, наочне представлення об'єкта вивчення у вигляді схем, таблиць, малюнків, моделей, приладів; практичну діяльність студентів.

Словесні методи є одним з основних джерел інформації для студентів. Кожен метод має свою специфіку й виконує суворо певну функцію.

Бесіда – подача інформації у вигляді питально-відповідної форми. Види бесід різноманітні: вступна бесіда, по вивченню нового навчального матеріалу, закріплююча, підсумкова, контрольна. За характером вони можуть бути репродуктивні і евристичні. Викладач веде студентів до засвоєння навчальної інформації через систему питань, що розкривають суть понять, теорій, законів.

Пояснення – систематичний виклад навчального матеріалу, доказово і науково обґрунтовано; припускає велику кількість операційних (пояснюючих, керуючих) дій, може містити повторення, роз'яснення.

Дискусія – обговорення навчальної проблеми у вигляді публічного обговорення з метою пошуку правильного її рішення.

Методінструктажу – виклад вимог, дотримання яких забезпечить результативність виконання навчального завдання; інформативний, локальний, близький до навчального приписання алгоритмічного типу.

Перевага словесних методів полягає у тому, що вони дозволяють за короткий час повідомити великий обсяг наукової інформації; формують мову, логічне мислення; під час бесіди і дискусії формується самостійність, пізнавальна активність, прагнення нового знання.

Наочні методи поєднують у собі ілюстрації (показ й організація пізнавальної діяльності на основі експонованого об'єкта) і демонстрації (показ динамічних моделей, приладів, що дозволяють спостерігати процеси, вимірювати їх, виявляти їх властивості). Наочні методи покликані:

· забезпечити сприйняття предмета вивчення;

· сформувати цілісне представлення про нього;

· створити умови для засвоєння істотних характеристик спостережуваного явища, не обмежуючись зовнішніми, несуттєвими ознаками його.

Наочні методи сполучаються в навчанні зі словесними методами. Їхня взаємодія заснована на зв'язку першої й другої сигнальної системи. При організації вузівського процесу важливо піклуватися про те, щоб наочність через сприйняття й подання сприяла формуванню понять, законів, теорій. Якщо цього не відбувається, то наочність гальмує процес оволодіння знаннями, уміннями й навичками, розвиток мислення й професійних якостей особистості майбутнього фахівця.

Практичні методи забезпечують не тільки закріплення і застосування знань, але формують досвід, уміння, служать інтелектуальному, професійно-моральному розвитку. Вони поєднують у собі:

вправи – багаторазове виконання навчальних дії з метою відпрацьовування професійних умінь і навичок;

програвання рольових ситуацій, що сприяють придбанню майбутнім педагогом досвіду професійного поводження;

педагогічнагра – імітація педагогічної діяльності в штучно створених ситуаціях, що моделюють навчально-виховний процес, що забезпечує вироблення й закріплення педагогічних умінь і навичок студентів.

Практичні методи застосовуються в сполученні з наочними й словесними методами. Їхнє оптимальне сполучення забезпечує результативність й якість вузівського навчання.

За характером пізнавальної діяльності:

· пояснювально-наочний (репродуктивний) проблемний виклад;

· частково-пошуковий (евристичний);

· дослідницький.

У цій класифікації (І. Я. Лернера і М. Н. Скаткіна) методи діляться за рівнем творчої, активної, дослідницької навчальної діяльності.

На одному полюсі перебуває репродуктивний метод (відтворення інформації в готовому виді), іншому дослідницький (створення нового знання шляхом пошуку, міркування, доказу).

Пояснювально-ілюстративний метод полягає в тому, що викладач повідомляє знання, а студенти сприймають, усвідомлюють, засвоюють і запам'ятовують їх.

Проблемний виклад полягає в тому, що викладач формулює проблему, створює проблемну ситуацію й показує шлях виходу з неї, способи рішення проблеми, а студенти засвоюють логіку рішення навчальної проблеми.

Частково-пошуковий метод включає студентів у часткове рішення навчальної проблеми, поставленої викладачем, на окремих її етапах відповідно до досвіду пізнавальної діяльності й обсягом раніше отриманих знань.

Дослідницький метод припускає самостійне формулювання навчальної проблеми студентами, створення проблемної ситуації й пошук самостійного її рішення.

Достоїнство цих методів полягає в тому, що вони розвивають розумові здібності студентів, інтерес до навчання, творчі сили. Але використання їх обмежене характером досліджуваного навчального матеріалу, непідготовленістю студентів, кваліфікацією викладача.

За дидактичною метою:

· методи вивчення нових знань;

· методи закріплення знань;

· методи контролю.

Ця класифікація, запропонована М. А. Даниловим і Б. П. Йосиповим, групує методи у відповідності з ланками навчального процесу. Однак, на кожному етапі навчання можуть бути використані ті самі методи. Так, і закріплення навчального матеріалу і його пояснення можна проводити за допомогою методу бесіди, вправи або письмової роботи.