Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Витрати виробництва у довгостроковому періоді діяльності фірм

Період, протягом якого фірма може змінити кількість не тільки змінних, але й постійних факторів, називається довгостроковим періодом ії діяльності. Якщо у межах короткострокового періоду зміни у виробничому апараті фірми не можуть бути проведені, то у довгостроковому періоді змінюються виробничі потужності й адекватно цьому - кількість робітників. Можна зробити висновок, що всі витрати в умовах довгострокового періоду як змінні. Звідси у довгостроковому періоді середніх постійних витрат АFС не існує. Середні змінні витрати АVС дорівнюють середнім загальним витратам, тобто АVС = АТС. Тому у довгостроковому періоді використовується єдине поняття - середні витрати АТС.

При розширенні фірми відбувається зміна валових витрат. Як і в короткостроковому періоді, вони спочатку будуть скорочуватися за рахунок ефекту масштабу, але після досягнення мінімуму почнуть збільшуватися. На графіку (рис. 1.9) координати А1 В1; А2 Е2 і наступні виражають величини валових витрат при зростанні виробничих потужностей фірми. Можна бачити, що вони мінімальні у 3-му варіанті, а потім починають зростати.

Рис. 1.9 Витрати виробництва у довгостроковому періоді

Реальна динаміка валових витрат при збільшенні виробничих потужностей буде виражена кривою В1 В2 В3 В4 В5, яка відображає ламану криву, кожний із елементів якої відповідає певному етапу зростання потужностей фірми. Разом із тим, дана крива - крива вибору фірми. Змінилася ситуація на ринку - необхідно приймати нове рішення: збільшувати чи скорочувати потужності.

У реальному житті для більшості видів виробництва можливості вибору розмірів підприємства значно ширші, ніж це відображено на рис.2.16 Фактично, в багатьох галузях кількість можливих розмірів підприємства зовсім не обмежена. А це означає, що найменші зміни обсягу випущеної продукції (обсягу продажу) з часом підштовхують до відповідних змін розмірів підприємства.

Розділ 2.

2.1 Економічна суть ціни на продукцію, роботи й послуги підприємства та функції цін.

Ціна була й залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Але останнім часом здобули широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте ціна зберігає свої позиції, як традиційний елемент конкурентної політики, робить дуже великий вплив на ринкове положення й прибуток підприємства.

Разом із тім, цінова політика багатьох фірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікована.

Найчастіше зустрічаються наступніпомилки:

-ціноутворення надмірноорієнтоване на витрати;

-ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації;

-ціни недостатньо структуруються по різних варіантах товару й сегментах ринку;

-ціна використовується без взаємозв'язку із іншими елементами маркетингу.

2.2 Види цін.

Ціна – це посередник і засіб вимірювання цінності того чи іншого товару в процесі його обміну на гроші. Вона також є важливим показником кон’юнктури ринку. Ціна відображає співвідношення попиту і пропозиції, є інструментом створення прибутку. Крім того ціна є головною складовою інфляційних процесів і взагалі, виконує велику кількість функцій.

Оскільки ринок є складною і великою системою різних взаємовідносин між покупцями та продавцями, він характеризується значною різноманітністю видів цін. Їх, як і будь-що класифікують, і класифікація ця здійснюється в кількох напрямках.

Види цін за сферами товарного обслуговування

• оптові ціни, за якими виробники великими об’ємами реалізовують свою продукцію;

• роздрібні ціни, за якими товари реалізуються в обмежені кількості безпосередньо кінцевому споживачу;

• закупівельні ціни, за якими держава закуповує продукцію у сільськогосподарських виробників;

• ціни і тарифи на послуги. До речі тарифи можуть відноситися як до сфери оптової торгівлі (вантажні транспортні тарифи), так і до роздрібної (тарифи пасажирські перевезення).

Види цін за способом відображення транспортних витрат

• ціни франко-відправлення (на товари обмеженого виробництва і розгалуженої мережі споживання). Ці тарифи включають в себе транспортні затрати до пункту магістрального транспорту (порту, залізничної станції), з або без врахування вартості навантаження. Витрати на решту шляху покриває покупець;

• ціни франко-призначення. Такі ціни включають в себе транспортні затрати до пункту призначення.

За формами продажу

• контрактні (договірні) ціни – це ціни, встановлені за фактичною домовленістю між сторонами угоди купівлі-продажу;

• біржові котирування – це ціна того чи іншого товару, за якою він реалізовується через біржу;

• ціни ярмарків і виставок (такі ціни часто бувають пільговими);

• аукціонні ціни.

За стадіями продажу

• ціни пропозиції – це стартові ціни, які встановлює продавець;

• ціни попиту – ціни, за якими покупець зацікавлений придбати товар;

• ціни реалізації – це фактичні ціни угоди купівлі-продажу.

Види цін за ступенем регулювання

• жорстко фіксовані;

• регульовані (при такому методі встановлення цін допускаються деякі зміни в певних межах, які встановлені державою);

• вільні (формуються виключно у відповідності до ринкової ситуації).

За ступенем стійкості в часі

• тверді, які встановлюються під час укладання договору і діють протягом всього його терміну дії;

• рухливі: зафіксована в договорі ціна, у разі зміни ринкової ціни товару, може змінюватися в момент постачання;

• змінні: у договорі встановлюється вихідна ціна і передбачається формула внесення поправок у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів;

• з наступною фіксацією: при укладанні договору визначаються умови фіксації і принцип визначення ціни.

В якості базової ціни використовуються:

• розрахункові ціни, які обґрунтовуються постачальником для кожного замовлення;

• довідкові ціни. Такі ціни публікуються в різноманітних довідниках, каталогах, періодичних виданнях. Переважно це середні ціни;

• ціни прейскурантів і цінників.

Крім вищевказаних розрізняють ще інші види цін, наприклад:

• трансфертні (внутрішньофірмові);

• світові - умовна середня вартість товарів.

2.3 Механізм ціноутворення на підприємстві

Ціноутворення — це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Політика ціноутворення в Україні спрямована на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм

власності, економічної самостійності підприємств, організацій і

адміністративно-територіальних регіонів республіки;

• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

• протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції,

товарів і послуг;

• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і

сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність

обміну;

• розширення сфери застосування вільних цін;

• підвищення якості продукції;

• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і

малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат

у зв'язку із зростанням цін і тарифів;

• створення необхідних економічних гарантій для виробників;

• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни – це реальний грошовий вимір вартості товару для підприємства, який визначається продавцями і покупцями в процесі домовленості між ними. У вільних цінах враховується повна собівартість і прибуток без обмеження рівня рентабельності.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом

встановлення:

• державних фіксованих цін (тарифів);

• граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від

державних фіксованих цін і тарифів.

Регульовані ціни формуються за принципами вільного ціноутворення за умови їх певного державного регулювання на окремі види продукції (роботи, послуги) шляхом обмеження рівня рентабельності.

Фіксовані ціни встановлюються державою на ресурси, які мають визначальне значення для населення, а також на продукцію підприємств монополістів. Фіксована ціна може покривати витрати підприємства на виготовлення продукції (робіт, послуг) підприємства або бути нижчою за них. За умови, якщо фіксована ціна не покриває витрат підприємства, держава може надавати таким підприємствам дотацію.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари та послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що посідають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Розділ 3

3.1 Практичні розрахунки

Приклад

Підприємство виготовляє три види продукції в таких обсягах: А — 200 тис. шт., Б — 60 тис. шт., В — 90 тис. шт. Собівартість виготовлення одиниці продукції А — 50 грн, Б — 24 грн, В — 82 грн. Обчислити річну собівартість товарної продукції підприємства.

Річна собівартість товарної продукції підприємства

Спп = 200 • 50 + 60 • 24 + 90 • 82 = 18820 тис. грн.

Приклад

У звітному періоді підприємство придбало сировини на суму 140 тис. грн і обладнання на суму 100 тис. грн. У виробництво протягом звітного періоду було видано сировини на суму 120 тис. грн. Обладнання введено в експлуатацію і по ньому нараховано амортизацію в розмірі 19 тис. грн. Визначити закінчені витрати звітного періоду.

При придбанні сировини й обладнання відбувся простий обмін грошей у сумі 140 + 100 = 240 тис. грн на таку ж суму інших видів ресурсів (оборотних і основних фондів), від використання яких очікується отримання певного доходу. Отже, затрачені грошові кошти є незакінченими витратами підприємства, які принесуть економічний ефект у майбутньому.

Від споживання придбаних ресурсів підприємство отримує певний дохід. Вартість спожитих ресурсів (вартість спожитої сировини — 120 тис. грн; амортизація обладнання — 19 тис. грн) становитиме закінчені витрати: 120 + 19 = 139 тис. грн.

Приклад

Визначити прибуток виробника від продажу одиниці виробу, якщо його повна собівартість 5,7 грн.; регульована роздрібна ціна виробу з ПДВ – 10 грн.; торгівельна знижка, встановлена державою, 5 %; ставка акцизного збору – 16%.

Регульовані ціни включають торгівельну знижку, ПДВ, акцизний збір, собівартість продукції і прибуток виробника.

Торгівельна знижка (З_торг) є валовим доходом підприємства торгівлі і обчислюється:

З_тогр = 10 • 0,05 = 0,5 грн.

Регульована гуртова ціна з ПДВ (Ц_{гуртПДВ}), тобто регульована роздрібна ціна за вирахуванням торгівельної знижки становить:

Ц_{гуртПДВ =} 10 – 0,5 = 9,5 грн.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету з продажу виробу виробником продукції дорівнює:

ПДВ = = 1,58 грн.

(ПДВ береться в розмірі 16,67% від продажної ціни виробу, що включає ПДВ).

Регульована гуртова ціна без ПДВ (Ц_гурт) дорівнює:

9,5 – 1,58 = 7,92 грн.

АЗ = 7,92 • 0,16 = 1,27 грн.
Ц_ргурт = 7,92 – 1.27 = 6, 65 грн.

Прибуток виробника продукції – це різниця між гуртовою ціною виробу і його повною собівартістю:

П = 6,65 – 5,7 = 0,95 грн.

Рентабельність виробу становить:

• 100 % = 16,6%

Приклад

Визначте, якою повинна бути собівартість, одиниці продукції, якщо рентабельність її виробництва складає 25%, збутова і торгівельна націнки-відповідно 10 і 20%, роздрібна ціна одиниці продукції з ПДВ - 350 грн

1) Сума торгової націнки:

350*20/120=58,33 грн.

2) Продажна ціна оптового посередника:

350-58,33=291,67 грн.

3) Сума збутової націнки:

291,67*10/110=26,51 грн.

4) Відпускна ціна підприємства з ПДВ:

291,67-26,51=265,16 грн.

5) Сума ПДВ:

265,16*20/120=39,77 грн.

6) Відпускна ціна підприємства без ПДВ:

265,16-39,77=225,39 грн.

7) Прибуток виробника:

225,39*25/125=45,07 грн.

8) Собівартість:

225,39-45,07=180,32 грн.

Приклад

При розробці нового товару виявлено попит у кількості 1500 одиниць продукції. При виробництві продукції постійні затрати складають 150 тис. грн. а змінні на одиницю продукції - 200 грн. Визначити рівень відпускної ціни, при якій товаровиробник тільки відшкодує свої затрати.

Ціна = Затрати змінні (на одиниці продукції) + Затрати постійні на весь випуск/Обсяг продукції.

200 + 150000 / 15000 = 300 грн.

Висновок

Ціна - найважливіша економічна категорія, що надає значний вплив на вирішення соціальних проблем населення і зміцнення фінансової системи країни, що набуло особливе значення в умовах ринку. Ціна - це один з чотирьох найважливіших купівельних мотивів у виборі товарів тривалого користування. Інформація про ціноутворенні і цінах конкуруючих фірм являє собою стратегічний інтерес. Багато компаній вивчають ціни, що склалися на ринку, в цілях інформаційного забезпечення конкурентної боротьби, реалізації можливості підвищення рентабельності, визначення своєї цінової ніші. Навіть в умовах слабо насиченого ринку і недостатньо інтенсивної конкуренції вивчення цін - об'єктивна необхідність, особливо з урахуванням низького рівня життя значної частини населення нашої країни (і внаслідок цього його особливого ставлення до цінами).

Витрати на виробництво і реалізацію продукції являють собою витрата всіх факторів виробництва (Основних фондів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів), виражений у грошовій формі. Це найважливіший внутрішньовиробничий показник, необхідний для визначення ціни пропозиції, а також для вироблення ефективної підприємницької політики. Однак для того, щоб здійснювати свою діяльність на ринку, підприємство повинне нести, а отже, враховувати при визначенні ціни пропозиції інші, великі за своєю величиною витрати, пов'язані з простим і розширеним відтворенням. Ці витрати називають підприємницькими, і по суті вони визначають ціну пропозиції.

Список використаної літератури:

1. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доповнене і перероблене. – К.: Атіка, 2007.

2. Бойчик І. М., Харів П. С., Хопчан М. І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів I – IV рівнів акредитації. Друге видання, виправлене і доповнене – К.: Каравелла; Львів.: Новий Світ – 2000, 2001.

3.Гринчуцький В. І. Економіка підприємства: навч. посібник / В. І. Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук. - К.: Центр учбової літератури, 2010.

4. Дахнова О.Є. Основи економіки. – Х.: ФОП Співак В. Л., 2013.

5. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підручник / О. С. Іванілов. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

6. Комарницький І.Ф. Економічна теорія. — Чернівці, 2006.

7. Лігоненко, Л. О. Економіка торговельного підприємства: методика вирішення планово-економічних творчих задач: навч. посіб. / Л.О.Лігоненко, Л.В.Клоченок; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К.: КНТЕУ, 2005.

8. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ: Каравела, 2004.

9. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. 4-те видання, стереотипне. — Львів: Новий Світ — 2000, 2006.

10. Економіка підприємства.: підручник.- В 2 т. Т.1 /За ред. С.Ф.Покропивного. - К.: Вид.-во «Хвиля-Прес», Донецьк: Мале підприємство «Поиск». Т-во книголюбів, 1995.