Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Олександрійської богословської школи.

Олександрійська богословська школа виникла в 180 році¹⁷²³. Засновником її був катехет Пантен. Найбільш відомі її представники – це намісник Пантена Тит Флавій Климент (Климент Олександрійський, 150 - 215 р.р.), Ориген (185 - 253), Афанасій Великий (293 - 373) та Кирило Єрусалимський (315 - 387). Ще від перших її засновників Олександрійська богословська школа ствердилася в тому філософсько-богословському напрямку, який в церковному і науково-дослідному світі отримав одностайну назву - містико-спекулятивну. Кожен видатний представник цієї школи - залежно від особистих смаків і обдарувань, в залежності від соціально-історичних умов і потреб часу - був неповторною особистістю, не повторював, а розвивав своїх попередників. Але містико-спекулятивний характер їх філософствування і богословствування залишався ідентичним.

Як було вже сказано, Олександрійська богословська школа визнавала необхідність і користь для християнського світогляду філософії. Філософія в діяльності всіх представників Олександрійської богословської школи займала почесне і важливе місце, завдяки чому олександрійські християни «ще з кінця другого століття (з часів Панта - О.Д.) у християнському світі придбали славу - славу церкви філософської, в якій ніколи не слабкішали інтереси до вивчення вищих питань віри і знань»²⁴. Ототожнюючи християнське богослов'я з філософією, Климент Олександрійський давав таке визначення філософії: «Справжня філософія, - писав він, - є знання як справ божественних, так і справ людських. Філософія - це наука, яка формує поняття про ставлення людини до Бога і до світу, вказуючи нам способи до осягнення мудрості і благочестя»(Стромати, II: 11).

Олександрійці з повагою ставилися до язичницької філософії, оскільки вона, як доводив Климент Олександрійський «настільки ж виховувала греків до Христа, як і Танах євреїв»²⁵. У Олександрійської богословській школі шанувалися не тільки античні філософи минулих часів, а й сучасні філософи «язичницької мудрості». На відміну від інших, самозамкнутих християнських катехуменів і шкіл, Олександрійська вітала появу в її стінах еллінських філософів. А голова Олександрійської школи Ієракл, приємник самого Орігена, навіть будучи пресвітером, читав лекції своїм християнізованим учням у «язичницької» мантії філософа²⁶.

Олександрійські християнські богослови в основу своїх філософських поглядів клали сучас¹⁸ну їм еклектичну філософію, тобто синтез всього досягнення грецької і римської філософії на основі Платонівської філософії²⁷. Климент Олександрійський говорив: «Під філософією я розумію філософію не стоічеську, не платонівську, не епікурейської, не філософію Аристотеля, але еклектічеську, - а більше за все те найкраще з усіх навчань, в якому викладається вчення про істину, поведінку і людинолюбство»²⁸. Фактично, з точки зору сучасності, олександрійці перебували під впливом філософії Платона і були представниками найчистішого, платонівського, ідеалізму. В унісон з вченням Платона про ідеї вони стверджували, що «у світі земному немає нічого цінного, нічого справді існуючого, - все примарно і умовно»²⁹. У своїх філософських і богословських роздумах олександрійці основну увагу звертали на інтелігібельність, потойбічні сфери буття. Вони вважали за краще міркувати не про реальні, земні речі, а про предмети абстрактних, абстрактних, надчуттєвих. У центрі ж їх християнських роздумів стояли істини телеологічного буття, онтології божества, з'ясування собі і донесення до віруючих вищих релігійно-християнських істин.