Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Проаналізуйте філософські концепції простору і часу.

Простір і час — це філософські категорії, які відображають ос­нівні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Якщо простір є найзагальнішою фор­мою сталості, збереження змісту об'єктивної реальності, то час — це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищен­ня. Єдність просторово-часових властивостей світу називають про­сторово-часовим континіумом, а їх універсальність і цілісність (континуальність) — формою організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характерис­тики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологіч­ний, психологічний, художній, філософський зміст простору і часу. Історична еволюція поглядів на простір і час пов'язана з практич­ною, суспільно-історичною діяльністю людини. Змінюється, розви­вається суспільство, змінюються і розвиваються просторово-часові уявлення про буття світу. Якщо для міфологічного світогляду час ци­клічно відтворює пори року, то в межах релігійного світосприйняття час набуває стріловидної форми: відтворення світу через тимчасове теперішнє до райської або пекельної вічності. Філософські просторово-часові уявлення розвиваються разом із розвитком філософських теорій. Узагальнюючи історико-філософський досвід осягнення катего­рій простору і часу, слід зазначити велику кількість їхніх визначень, неосяжне багатство все нових і нових властивостей, їхню дискусійність та гіпотетичність. Значна частина дослідників простору і часу (темпоралістів) солідарна в тому, що простір — це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням об'єк­тів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими озна­ками. Час— це внутрішньо зв'язана з простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, трива­лістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів. Історико-філософський досвід людства свідчить також про те, що кожне покоління людей створює таку світоглядну картину світу, яка задовольняє його потреби. Тому до завершеності, достатньої повноти теорії буття онтології, яка відобразила б Всесвіт як ціле, із всіма від­ношеннями, взаємодіями і зв'язками, ще надзвичайно далеко. Завдяки наполегливим дослідженням космосу людство набуває знання про будову Всесвіту. Ми уже звикли до ідеї про те, що він завдяки першовибуху протягом кількох мільярдів років розширився від першоатома до галактики, і що галактики продовжують розбігати­ся у безмежному просторі космосу. Отже, знання про світ мають конкретно-історичний зміст, а їхня глибина зумовлююється суспільно-практичними потребами. Онтоло­гія — окрема галузь філософського знання про сутність буття світу, дає загальне розуміння фундаментальних властивостей, форм та спо­собів існування Всесвіту в діалектичній єдності з його духовним осяг­ненням. Фундаментальність онтології визначається постійним збага­ченням змісту категорій: буття, матерія, простір, час, рух, матеріаль­не, ідеальне, свідомість, дух тощо.