Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття наочного навчання. Класифікація наочності

Читайте также:
  1. I. Визначення поняття орнамент.
  2. Автономія: поняття та види. Автономія в Україні.
  3. Амінокислоти в складі білків:класифікація, представники,якісні реакції. Незамінні амінокислоти,їх роль в живих організмах.
  4. Аудiовiзуальнi засоби наочності.
  5. Буття і існування. Поняття реальність
  6. В. Поняття герменевтичного досвіду як горизонту розуміння
  7. Види банківських операцій, їх класифікація
  8. Визначення поняття «організаційно-правова форма господарювання» та коротка характеристика основних груп підприємств виділених за критерієм організаційно-правової форми власності.
  9. Визначте поняття
  10. Виконання індивідуальних (обов’язкових і вибіркових) завдань студентами денної і вечірньої форми навчання.

Спробуємо систематизувати і коротко охарактеризувати методич­ний арсенал учителя-історика.

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле. Принцип наочності сфор­мулював і обґрунтував в XVII ст. Я. Коменський: «...усе, що тільки можна уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором, те, що почуте, - слухом, запахи - нюхом, те, що смакує, - смаком, доступне дотику - шляхом дотику. Якщо які-не-будь предмети відразу можна сприйняти декількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються декількома почуттями»118.

Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів, явищ119. Під засобами навчання розуміють предмети, прилади чи їх сукупність, яка необхідна для здійснення чого-небудь120. Таким чином, під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані, макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття.

Цей принцип актуальний і в наш час. Він знаходить своє відобра­ження в розмаїтті видів наочності та їх класифікацій. Наприклад,


118 Коменский Я.А. Великая дидактика / Избр. пед. соч. - М., 1982.
С 302-303.

119 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - С. 224.

120 Великий тлумачний словник української мови. - С 326.


у класифікацію за зовнішніми ознаками вчені і методисти включають друковані, екранні, звукові засоби навчання.

Застосовуючи різні параметри, розрізняють: за характером вико­ристаного матеріалу - документальні і художні засоби навчання; за видами сприйняття - зорові, зорово-слухові, слухові; за способами подання матеріалу - технічні і нетехнічні, статичні і динамічні; за ор­ганізаційними формами - демонстраційні і роздаткові121, за технікою виконання - друковані, екранні, саморобні122. Тільки сукупність де­кількох критеріїв всебічно характеризує кожен із засобів навчання історії, переконуючи в неможливості створити прийнятну класифіка­цію лише за однією якоюсь ознакою. Так, навчальна картина «Продаж рабів у Стародавній Греції» є художнім, наочним, статичним, демон­страційним і образотворчим навчальним посібником, а навчальний кінофільм «Грюнвальдська битва» - художньо-документальним, аудіовізуальним, динамічним, демонстраційним, екранним посібни­ком і т. п.

У теорії найбільш досконало розроблена методика використання наочних засобів і посібників (М. Аппарович, В. Вакурко, П. Гора, Д. Никифоров, Д. Полторак, С. Скляренко, О. Стражев та ін.).

Цю численну і використовувану на практиці групу навчальних посібників вчені теж намагалися систематизувати, пропонуючи різні підстави для класифікації: ступінь узагальнення історичних фактів (О. Вагін і Н.В. Сперанська), особливості змісту навчального істо­ричного матеріалу (О. Стражев, Д. Никифоров), характер історично­го образу (П. Гора). За визнанням методистів, усі підходи приводили до виділення двох-трьох однорідних груп, у які включалися або тільки наочне приладдя або всі наочні засоби навчання історії. В останньому випадку розрізняли: 1) справжні речові пам'ятки минулого; 2) обра­зотворчі (образні) засоби; 3) умовно-графічні засоби.

* Подумайте ___________________________________________________

Працюючи в парах, поясніть, чому принцип наочності навчання є провідним у дидактиці та методиці навчання. Підберіть приклади кожного з видів наочних засобів навчання.

Перевірте себе __________________________________________________

1) Що таке наочне навчання?

2) У чому полягає принцип наочності?

3) За якими критеріями класифікуються засоби наочного навчання?

121 Полторак Д.И. и др. Использование средств обучения в преподавании
истории. - М., 1987. - С. 9.

122 Никифоров Д.Н., Скляренко С.Н. Наглядность в преподавании исто­
рии и обществоведения. - М., 1978. - С. 12.




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 115 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії | Пізнавальні завдання як засіб діагностики і розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії | Проблема методів навчання історії та їх класифікація | Прийоми і засоби навчання історії | Прийоми вивчення історичних фактів на емпіричному рівні | Актуальні проблеми шкільного підручника з історії | Як використати на уроці методичні можливості підручника | Класифікація текстів та особливості використання підручника на уроці історії | Методика роботи з історичним документом | Художня та науково-популярна література у навчанні історії |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав