Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація маркетингової інформації.

Для збирання необхідної маркетингової інформації можна використати багато джерел, зокрема:

- друковані видання – періодика, монографії, брошури, спеціальні огляди ринків, довідники, статистичні збірники, та ін.;

- спеціальні дослідження – опитування споживачів, покупців;

- спеціальні довідки – від офіційних організацій, представників фірм, експертів;

- балансові звіти, каталоги, проспекти фірм;

- виставки, ярмарки, конференції, презентації;

- клієнти, покупці, споживачі;

- постачальники;

- фінансова сфера;

- неформальні джерела – чутки, друзі.

Основними видами маркетингової інформації є первинна і вторинна, внутрішня та зовнішня.

Під вторинною інформацією мають на увазі таку, яка існує в опублікованому вигляді і збиралась для цілей інших, ніж ті, які має на меті фірма в конкретних ринкових умовах. З пошуку вторинних джерел інформації починається будь-який процес маркетингових досліджень. Цей вид інформації, в свою чергу, можна поділити на внутрішню інформацію та зовнішню.

Внутрішня інформація – це дані, які збираються й аналізуються на підприємстві. Вона може бути у вигляді бухгалтерських звітів, звітів про обсяг закупівель та збуту та інше. Найважливішими спеціалізованими внутрішніми джерелами маркетингової інформації в туристичному бізнесі, які визначають початкові відомості про клієнтів, є: заявки на бронювання, журнали реєстрації, анкети, реєстраційні картки.

Наприклад, щоденні звіти ресторану можуть містити цифри по загальному збуту, збуту на одного продавця, збуту на один пункт меню, середній виторг і середній чек клієнтів.

Щоденні звіти готелю дають відомості про зайнятість номерів, кількості гостей, загального виторгу, кількості незатребуваних зарезервованих номерів. [19]

Щоденні звіти туристської компанії можуть містити кількість дзвінків із проявом інтересу до напрямків, загальну кількість відвідувачів фірми, кількість оплачених замовлень, кількість звертань за додатковими послугами.

Корисна інформація міститься також у графіку роботи кухні ресторану готелю, у звітах про обсяги продажів, у звітах реєстратури. Маркетингові рішення про розміщення реклами приймається після попереднього вивчення звітів про бронювання номерів і реєстраційної книги.

Зовнішня інформація – це опублікована інформація, яка збирається за межами підприємства (періодичні видання, довідники, книги, комп’ютерні бази даних, Internet та інше). Треба враховувати, що джерела вторинної інформації мають свої переваги та недоліки (рис.2.1.). [38]

Рис. 2.1. Переваги і недоліки вторинних джерел інформації.

До вторинної інформації в Україні належать видання державних установ України, які містять офіційну інформацію. Їх можна поділити на такі групи: 1) видання зі статистичними даними; 2) видання, які містять законодавчі і нормативні акти. До першої групи відносяться видання Міністерства статистики України (МСУ). Перелік видань МСУ можна знайти в “Каталозі” видань цього міністерства, який випускається щорічно.

До другої підгрупи відносяться спеціалізовані видання, які мають різну періодичність виходу у світ і містять різну розширену інформацію за окремими спеціалізованими напрямками. Наприклад, макроекономічні показники, фінанси, промисловість, торгівля та послуги, та деякі інші.

Періодичні видання з питань туризму в Україні: журнал «Міжнародний туризм», «Гостиничный и ресторанный бизнес», «Мир туризма», газети «Краєзнавство, географія, туризм», «Україна туристична» тощо.

Таким чином, в Україні сьогодні існують різноманітні джерела вторинної інформації. Але головною проблемою є проблема повноти та адекватності інформації. У зв’язку з цим є доцільним дублювання даних за рахунок використання джерел інформації.

Найбільш ціною для маркетингових досліджень є первинна інформація. Первинною називається інформація, яка збирається вперше для досягнення конкретних цілей підприємства чи фірми і для прийняття конкретних рішень. Методи збору первинної інформації представлені на рис.2.2. [38]

Рис. 2.2. Методи збору первинної ринкової інформації.

Незважаючи на складність й тривалість збирання первинної інформації, досить великі витрати, первинна інформація має значні переваги над вторинною: конкретну спрямованість на вирішення потрібних проблем, доступність і надійність, оскільки методологія збирання відома і контрольована.

У маркетинговій практиці західних підприємств використовують маркетингові інформаційні системи.

Маркетингова інформаційна система (Marketing Information System - MIS) відбиває постійно діючий взаємозв’язок і взаємозалежність людей, оргтехніки та методичних підходів, зорієнтованих на визначення проблеми, збирання, узагальнення, аналіз, оцінку, розповсюдження своєчасної, точної, повної та вірогідної інформації для використання її керівництвом маркетингової служби корпорації з метою довести управління корпорацією до рівня, який максимально відповідав би виробленій стратегії [35].

Складовими МІS є:

1) система внутрішньої звітності;

2) система маркетингових досліджень;

3) система аналізу маркетингової інформації;

4) система збирання поточної зовнішньої маркетингової інформації.