Читайте также:
|
Мені довелося потіснити знання, щоб
звільнити місце вірі
І.Кант
Релігія була центральною формою суспільної свідомості аж до епохи Просвітництва, в якій спочатку філософія, а потім наука і етика почали створювати їй конкуренцію. Так виник атеїзм, який не є самостійною формою суспільної свідомості, а виступає своєрідним протиставленням релігійній свідомості. Без цього протиставлення атеїзм не мав би сенсу.
Релігія - це не випадкова гілка культурної еволюції, а обумовлена форма усвідомлення людьми оточуючої дійсності і самих себе. Релігійна свідомість відповідає об’єктивним потребам людського духу і тому допоки ці потреби повністю не задовольняються іншими формами суспільної свідомості, релігія залишається джерелом етичних цінностей, психологічною відрадою і підтримкою, гарантією справедливості.
Сутністю релігійної свідомості є подвоєння світу, а саме визнання поряд з природним і соціальним буттям другого потустороннього світу, в якому, у відповідності усім світовим релігіям, знаходять чи знайдуть своє вирішення всі протиріччя земного буття, що хвилюють людський дух.
Центральний об’єкт релігійної віри – Бог, саме з нього виводиться зміст усієї релігії. Бог для основної маси віруючих є не стільки філософським чи взагалі раціональним принципом, що пояснює походження світу від божого першо-початку, скільки є основою моральної сфери, сенсу людського буття.
Взаємовідносини між релігією і філософією історично змінювались. Якщо матеріалістична філософія послідовно протиставляє себе релігійному світогляду, то різні напрямки ідеалістичної філософії прагнуть до союзу з теологією.
Найбільш тісними ці зв’язки помічаються в традиціях східної філософії, де не завжди визнаються відмінності між філософією і релігією.
Але в європейській культурі відносини між релігією та філософією неоднозначні. В античності релігійні уявлення входили в склад філософії в якості її компонента (мається на увазі лінія Платона), в середні віки навпаки, уже релігія отримавши первинність у суспільному житті, почала включати в себе філософію (вона розглядалась як засіб досягнення необхідної аргументації в теологічних диспутах).
Розподіл філософії та релігії на самостійні форми суспільної свідомості відбувається лише в Новий час, коли починають розвиватися природничі науки, механіка.
У ХХ столітті тісно пов‘язані з релігією ідеалістичні концепції філософії. Філософія прагне заповнити емоційно-душевну пустоту, відновити властиву релігії психологічну рівновагу. Початок століття був відзначений появою різних філософських напрямків, які поставили на перше місце внутрішнє самовідчуття людини. Такою є філософія життя (А.Бергсон), екзистенціалізм (М.Хайдегер, К.Ясперс та ін.), вчення П.Тейяра де Шардена – французького філософа, вченого і теолога, який прагнув усвідомити людину як мету еволюційного розвитку природи. Аналогічними у своєму прагненні до синтезу з релігією виявились і різні ідеї персоналізму (Л.Шестов, П.Рікер). Саме в ХХ столітті почала розвиватись і аксіологія – вчення про цінності (М.Шелер, М.Вебер), - це філософський напрямок, який присвячений обґрунтуванню у складі філософських знань духовних абсолютів і норм.
Протягом історії розвитку людства релігійність, релігійна свідомість людей набувала багатогранних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примітивних культур суспільства до складних релігійних систем і основних світових релігій сучасності. На початку становлення релігійної свідомості її основу складали анімістичні, тотемістичні, фетишистські, магічні уявлення. Анімізм – це донаукове містичне уявлення первісних людей, згідно з яким кожна річ має свого духа, душу, одухотворяються сили і явища природи. На основі таких уявлень формується релігійне вірування тотемізм (тотем – алгонкінське, буквально – його рід) – це віра в спільне походження й кровну спорідненість між групою людей (родом) і певним видом тварин, рослин або явищем природи. Люди починають поклонятися фетишам – предметам, наділеним надприродною чудодійною силою, їх обожнюють, починають виготовляти амулети, які символізують відповідні фетиші. Зароджується і розвивається магія, як сукупність прийомів і обрядів, які мають чудодійну силу і можуть задобрити душі природних речей і явищ, здійснити мрії, відвести біду.
Поглиблення розподілу праці, утворення приватної власності, а потім і держав сприяло розвитку релігійних вірувань і появи ідеї богів, як сил, що стоять над людиною і її земним життям. Політеїзм, як віра в багатьох богів, має різну основу і зміст вірувань, які відзначаються традиціями, світоглядними і культурними основами різних племен і нардів: обожествляються душі померлих, природні явища.
В різні періоди історичного розвитку наради поступово приходять до монотеїзму (віра в одного бога). Цей шлях проходить через конкретну духовну культуру народу з її особливостями суспільно-економічного життя, географічного ландшафту і клімату. З’являється велика кількість монотеїстичних релігій. Значна їх частина виходить за межі однієї країни і стає світовою релігією. До світових релігій перш за все відноситься християнство з його трьома напрямками: православ’я, католицизм, протестантизм. В рамках цих напрямків, а також між ними і поза їх існуванням існує велика кількість християнських течій і сект. Досить впливовою релігією є буддизм, який має два напрямки: махаяну і хінояну, а також досить самостійну гілку – ламаїзм та значну кількість сект. До світових релігій відноситься іслам, який складається з сунізму і шиїзму, іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм, даосизм, зороастризм.
Первісні релігійні культи збереглись на значній території планети, вони піддавались впливу християнства, ісламу у ході колонізації. Та місцеві традиційні культи і локальні релігії розповсюджені на 70% населення Африки, у внутрішніх районах В’єтнаму, у гірських районах Південно-Східної Азії, папуасів Океанії, аборигенів Австралії та Америки.
В сучасному світі нараховується біля трьох тисяч різних релігійних культів. Найбільш розповсюджені релігійні течії заслуговують на глибокий аналіз.
Осмислюючи філософію і догмати основних світових релігій можна прийти до висновку, що в основі розвитку лежать три стародавні культурні пласти:
- це стародавні країни Близького Сходу, Північної Африки і півдня Європи, на терені яких сформувалися Зороастризм, Іудаїзм, Християнство, Іслам;
- це стародавня Індія, культура якої проявилась у вченнях індуїзму, буддизму;
- це стародавній Китай, який дав життя філософсько-релігійним теоріям конфуціанства і даосизму.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 25 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |