Читайте также:
|
Схоластика (від грецького слова „shole” – школа, вчена бесіда) релігійна філософія середньовічної Європи (11-14 ст.), розвивалася і викладалася при університетах.
Схоластика поставила перед собою завдання раціонального доказу буття Бога. Так, відомий в усьому католицькому світі богослов і філософ-схоласт Т ома Аквінський вважав, що віра в Бога повинна спиратися на систему раціональних доказів. Наприклад таких:
- якщо існує рух, те повинен бути першодвигун, тобто Бог;
- якщо існують причини речей, повинна існувати першопричина, тобто Бог;
- з існування випадковостей випливає існування вищої необхідності – Бога;
- з наявності більш-меншої досконалості речей випливає наявність абсолютної досконалості – Бога;
- з наявності доцільності у світі випливає наявність істоти, що покладає ціль для всього сущого, тобто Бога.
Однією із центральних проблем середньовічної схоластики була проблема універсалій. То є проблема співвідношення одиничного й загального, окремих одиничних речей та їх узагальнених назв або загальних понять. Т. Аквінський, А.Кентерберійський та переважна більшість ін. схоластів були „реалістами” (у середньовічному розумінні цього слова), бо визнавали існування загальних понять-універсалій до одиничних речей.
Протилежну позицію займали так звані номіналісти, які вважали, що загальне існує лише після речей, у свідомості людини, а реально (у дійсності) існують тільки одиничні речі. Так англійський „опозиційний” схоласт і логік У. Оккам (1285-1349 рр.), який був номіналістом, стверджував, що спочатку Бог творить одиничні речі, а потім вже у його розумі виникає загальна уява про них. Звідси – рівний інтерес вченого до всіх одиничних подробиць, оскільки вони важливі для самого Бога.
Полеміка номіналізму й реалізму, що тривала кілька століть, мала значення не тільки для філософії, але й для науки: реалісти націлювали людський розум на пошук прихованих (абстрактних) сутностей, а номіналісти – на аналіз чуттєвих фактів. І те й інше є невід’ємні складові людського пізнання.
У середньовічній схоластиці була також ґрунтовно опрацьована проблема співвідношення віри і розуму. Віддаючи належне розумові, схоласти над усе ставили віру. Тома Аквінський висунув так званий „принцип гармонії розуму й віри”, що є дуже важливим для всієї католицької філософії. Він вважав, що розум здатний раціонально довести буття Бога й відхилити заперечення проти істин віри. Таким шляхом може бути досягнута гармонія між богослов’ям і філософією, між релігією і наукою.
Середньовічна філософія, якщо сказати про неї в цілому, є теоцентричною: усі основні поняття й форми мислення в Середні століття співвіднесені з Богом і визначаються через нього.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 102 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |