Читайте также:
|
Позитивізм (від латинського слова „positivus” – позитивний, ствердливий) – філософський напрямок, що заперечує цінність традиційної філософії. Позитивізм визнає єдиним джерелом «позитивного» знання тільки спеціальні науки, що спираються на емпіричний досвід.
Основоположник позитивізму француз О. Конт (1798 – 1857 рр.) вважав, що позитивне знання, на відміну від спекулятивних міркувань попередньої філософії, повинне бути точним, корисним, достовірним.
Дійсний дух науки, по Конту, то не є пошук кінцевих причин, не пояснення явищ, а опис того, як ці явища відбуваються. Отже, завдання науки – поступово накопичувати факти й поширювати принципи емпіричного природознавства на всі галузі науки.
Неопозитивізм виник в 20-е роки ХХ ст., у джерел якого стояли М. Шлік (1882 – 1936 рр.) і Р. Карнап (1891 -1970 рр.).
Зберігши вихідні принципи позитивізму, неопозитивізм убачав завдання філософії в аналізі мовних засобів вираження знання. Осмисленими неопозитивізм оголошував тільки ті висловлення, які допускають емпіричну перевірку – так звану «верифікацію». Приклад безглуздого, з погляду неопозитивізму, висловлення – це традиційне для попередньої філософії висловлення про приховану сутність. Таке висловлення не можна піддати процедурі верифікації – ні підтвердити, ні спростувати. Але якщо так, тоді безглуздою стає вся попередня філософія і втрачають зміст усі її моральні й естетичні судження. Реальне пізнання, як наголошує неопозитивізм, вичерпується природознавством, та й то його мову слід уточнювати через неточність.
Постпозитивізм зв'язують із творчістю К. Поппера (1902 - 1994 рр.) та його послідовників і критиків (Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда). За Поппером найважливіше завдання філософії – здійснення так званої демаркації, тобто розрізнення наукового й ненаукового знання, а також розрізнення емпіричних наук і логіки, математики, філософії. Методом демаркації Поппер вважає фальсифікацію – процедуру, що здатна тестувати будь-яке знання щодо його науковості: якщо знання має науковий характер, то воно припускає принципову можливість свого спростування. Отож, як то не дивно, науковою можна вважати лише таку теорія, що її можна фальсифікувати вже зараз чи у майбутньому. А та теорія, що не піддається фальсифікації ні за яких обставин – не наукова.
Ще одне важливе зауваження: постпозитивісти на відміну від неопозитивістів, не вважають науку самодостатньої, а відзначають її залежність від соціально-культурних чинників, у тому числі від філософських ідей, розглядають науку в її динаміці, в історичному розвиткові, відмовляються від проведення однозначних розрізнень між теорією й емпірією, наукою і філософією.
В позитивізмі філософська думка пройшла складну еволюцію в ХІХ - ХХ ст. - від заперечення ролі філософії у розвитку науки до її визнання.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 73 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |