Читайте также:
|
| Перелік обладнання | Вартість, грн. |
| Вуглекислотний вогнегасник: ВВК- 5,1 (7л) з кронштейном | |
| Куток пожежної безпеки | |
| Інструкція з пожежної безпеки | |
| Автоматизована система пожежогасіння | |
| Разом (В) |
Показник ефективності витрат підприємства Е П на заходи щодо протипожежної охорони складе:
Еп=85628/10740= 7,97 грн
Таким чином, кожна гривня вкладена в протипожежні заходи може принести до 7,97 гривень економії внаслідок зменшення потенційних втрат підприємства внаслідок пожежі.
4.4. Засоби усунення пожеж (стаціонарні, ручні та пересувні)
Забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Вирішення питань підвищення рівня пожежної безпеки регулює закон України “Про пожежну безпеку” та відповідні правила пожежної безпеки в Україні. Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладена на їхніх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачене відповідним договором [5, с. 60].
Одним з найважливіших профілактичних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки підприємств і об’єктів є забезпечення їх необхідними засобами пожежогасіння, пожежним устаткуванням і необхідним пожежним інвентарем.
Для підприємств, організацій і об’єктів це питання приймає особливо важливе значення, якщо врахувати, що значна їх частина розташовується у віддалених від міст районах, часто у важкодоступних місцях з важкими дорожніми умовами, або в містах з інтенсивним рухом, внаслідок чого швидке і оперативне надання професійної допомоги у разі виникнення пожежі з боку спеціалізованих пожежних підрозділів є скрутним.
Засоби усунення пожеж поділяються на три види: стаціонарні, ручні та пересувні.
Стаціонарні установки пожежогасіння являють собою апарати, трубопроводи та обладнання, які встановлені на постійних місцях і призначені для подачі вогнегасних речовин до місць займання. Серед стаціонарних засобів пожежогасіння найбільш розповсюджені сприклерні і дренчерні установки автоматичного водного пожежогасіння. За обліковими даними, у будівлях, обладнаних цими установками, 96% пожеж було погашено до прибуття пожежно-рятувальних підрозділів [6, с. 199].
Автоматична спринклерна установка – це мережа водопровідних труб під перекриттям приміщення, обладнане так званими спринклерними головками, отвори яких закриті легкоплавкими замками.Спринклерні установки обладнані контрольно-сигнальними клапанами, які при відкритті головки спрацьовують і подають сигнал тривоги і воду у мережу. При пожежах у спринклерних установках відкриваються лише ті головки, що перебувають у зоні високої температури, крім того вони мають досить високу інерційність – відкриваються лише через 2-3 хвилини з моменту підвищення температури у приміщенні.
Дренчерні установки є системою трубопроводів, на яких розташовані спеціальні головки-дренчери. Дренчери не мають замків, вихідні отвори у них постійно відкриті. Надходженню вогнегасної речовини в мережу перешкоджає клапан, що утримується в робочому положенні спеціальним тросом. Відрізки троса з'єднуються легкоплавкими замками або легкогорючими вставками. При плавленні замка під дією високої температури або згоранні вставки трос розривається, клапан відкривається і вогнегасна речовина надходить до дренчерних голівок. Дренчерні установки використовуються як для гасіння пожежі, так і для створення водяних завіс з метою ізоляції осередків вогню і запобігання його розповсюдженню. Дренчери можуть встановлюватися із зовнішнього боку будівлі по її периметру, над віконними і дверними отворами [7].
Автоматичні установки пожежогасіння мають постійно бути готовими до гасіння пожеж. Керівник об’єкта наказом призначає особу, яка відповідає за справність спринклерних і дренчерних установок. Справність установок перевіряється один раз на тиждень, а контрольно-сигнальна апаратура — щоденно, до початку зміни. Там, де горючі матеріали розміщені нерівномірно та існує ймовірність спалахування, обладнують швидкодіючі автоматичні установки локальної дії, які обмежують і гасять пожежу тільки в межах протипожежного відсіку. Автоматичні установки газового пожежогасіння поділяються на: установки об’ємного пожежогасіння, установки локального пожежогасіння. Засобом пожежогасіння в цих установках може бути діоксид вуглецю та інші інертні речовини (аргон, водяна пара, азот) хладони і засоби на основі хладонів.
Системи газового пожежогасіння використовують для виявлення загорянь, сповіщення людей про пожежу і подачі вогнегасного газу. Установки газового пожежогасіння здатні локалізувати вогнище в будь-якій точці об’єму приміщення, що захищається. Вони працюють у інтервалі температур: від 40° до +50°C. Гасіння пожежі проходить всього за 10-30 секунд.
Принцип дії установок газового пожежогасіння базується на зниженні концентрації кисню за рахунок надходження у зону горіння негорючого газу. При цьому у випадку зріджених газів, їх випуск з балона супроводжується зниженням температури, що веде до зменшення температури в зоні реакції. Автоматичні установки газового пожежогасіння призначені для створення захисного середовища у визначеному обсязі. Гасіння здійснюється заповненням приміщень розрахунковою кількістю вогнегасного газу. Застосовується об’ємний або локально-об’ємний спосіб гасіння.
До пересувних пожежних засобів належать пожежні машини, поїзди, катери, літаки, танки, а також пожежні автонасоси та мотопомпи.
Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причіпи) повинна утримуватись в опалюваних (з температурою середовища не нижче 10°С) пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети приміщення (боксах), котрі повинні мати освітлення, телефонний зв’язок тверде покриття підлоги, утепленні ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи [8, с. 375].
Пересувні пожежні машини поділяються на основні, що мають насоси для подачі води чи інших вогнегасильних речовин до місця пожежі, й спеціальні, що не мають насосів і призначені для різних робіт при гасінні пожежі. До основних пожежних машин відносяться пожежні автомобілі, автоцистерни, автонасоси, мотопомпи, пожежні потяги, теплоходи, танки, літаки. До спеціальних машин відносяться автомобілі служби зв’язку й освітлення, автодрабини, самохідні лафетні стволи та ін. Як правило, всі пожежні автомобілі обладнуються на стандартних шасі вантажних автомобілів. Пожежні танки застосовують в умовах бездоріжжя і поганого водопостачання. Пожежні літаки використовують для гасіння лісових пожеж.
Ручні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їхнього розвитку силами персоналу об'єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони. До ручних засобів пожежогасіння належать:вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Як правило, пожежний інвентар та інструменти, а також вогнегасники розміщуються на спеціальних пожежних щитах. Такі щити встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит на площу 5000 м2.
Досить часто, як ручні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкодією. За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (об'ємом корпуса 1 – 10 л; загальна вага не більше 20 кг), та пересувні (об'ємом корпуса більше 25 л на спеціальних пристроях з колесами). Вибір виду вогнегасника обумовлюється розмірами можливих осередків пожеж. При значних розмірах останніх рекомендується встановлювати пересувні вогнегасники.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 309 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |