Читайте также:
|
Наявність елементів ризику, які супроводжують суспільне виробництво, підприємницьку діяльність в умовах розвитку ринкової економіки та життя окремих громадян, створює потребу в попередженні можливих ризиків, відшкодуванні і зменшенні можливих негативних наслідків. Таку потребу можна задовільнити шляхом здійснення страхового захисту. Економічний зміст категорії «страховий захист» формують взаємовідносини між людьми з приводу забезпечення стійких гарантій захисту їх майнових інтересів.
Необхідність страхового захисту визначається такими аспектами:
- економічний аспект страхового захисту пояснюється необхідністю організації суспільних відносин, які базуються на мобілізації та використанні фінансових ресурсів на відшкодування збитків з метою забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення;
- з позиції природних інтересів людства страховий захист виник як засіб збереження матеріального добробуту в разі настання непередбачуваних ситуацій або випадків, з метою розподілу збитків, завданих окремим громадянам, між багатьма членами суспільства, задля зменшення втрат потерпілих;
- соціальна потреба страхового захисту зумовлена необхідністю вирішення соціальних питань у суспільстві для захисту особистих інтересів громадян;
- в юридичному аспекті організація страхового захисту як цивільно-правових відносин здійснюється відповідно до чинного страхового законодавства та договору страхування;
- міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавчих актах різних країн з метою забезпечення страховикам та страхувальникам достатніх фінансових гарантій.
Отже, страховий захист- це сукупність економічних відносин, пов’язаних із попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодування їх наслідків з метою забезпечення безперервного і безперебійного суспільного виробництва, фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку і загального добробуту.
Як економічна категорія страховий захист має такі ознаки:
- випадковий характер настання несприятливих подій;
- нерівномірність нанесення збитку;
- вираження збитку в натуральній і грошовій формах;
- об`єктивна необхідність відшкодування збитків;
- проведення заходів для попередження і подолання наслідків несприятливих подій.
Страховий захист може бути забезпечений лише за наявності ресурсів, які зосереджуються для цих цілей у страховому фонді суспільства. Страховий фонд як сукупність натуральних та грошових резервів, формується за рахунок валового внутрішнього продукту (ВВП), який у результаті розподілу трансформується у фонди споживання і нагромадження. Страхові фонди створюються для відшкодування збитків і належать до фондів нагромадження.
Страховий фонд використовується для відшкодування майнового збитку при настанні несприятливих надзвичайних подій і надання допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті: тимчасової або постійної втрати працездатності, досягнення повноліття, вступ до браку тощо. Крім того, кошти страхового фонду використовуються для цілей запобігання або зменшення збитку. Існують дві категорії заходів, що здійснюються: попереджувальн і (превентивні), такі, що мають мету попередити можливість виникнення лиха (будівництво гребель, вогнестійке і антисейсмічне будівництво тощо) і репресивні – для обмеження руйнівної сили лиха, що вже сталося (гасіння пожеж, проведення рятувальних робіт). Частина коштів страхового фонду у вигляді тимчасових вільних страхових ресурсів може інвестуватися в різні галузі виробництва або цінні папери з метою отримання прибутку страховими компаніями.
В умовах ринкової економіки страховий фонд визначається економічною необхідністю, а страхування є обов’язковим елементом ринкової інфраструктури, економічним важелем стабілізації економіки.
Страховий фонд нерозривно пов’язаний з суспільним відтворенням, є його обов’язковим елементом і виступає як економічний метод відновлення продуктивних сил, що руйнуються стихійними силами природи або нещасними випадками.
У суспільній практиці розрізняють три основні форми організації страхового фонду:
1) фонд самострахування (або його модифікації – фонди риску);
2) централізований резервний страховий фонд;
3) страховий фонд страховика.
Під самострахуванням розуміється створення в децентралізованому порядку відособленого фонду кожним суб’єктом господарювання окремо за рахунок щорічних відрахувань чистого прибутку в розмірі, передбаченому в його статутних документах. Особливе значення мають страхові фонди для сільськогосподарського виробництва, оскільки воно тісно пов’язане з кліматичними і природними умовами і більшою мірою, чим промисловість піддається дії стихійних сил (створюється фонд в натуральній і грошовій формі).
Основними недоліками самострахування є:
- нераціональна і дорога форма страхового захисту;
- відволікання значних фінансових ресурсів із виробничого процесу для формування страхового фонду;
- потреба в забезпеченні кваліфікованого управління резервними
фондами.
Централізований резервний страховий фонд утворюється за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду полягає в забезпеченні відшкодування збитків та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі великомасштабних катастроф, аварій і стихійних лих. Формується в грошовій і натуральній формі. Прерогатива розпоряджатися ними належить уряду.
Централізований резервний страховий фонд містить:
- стратегічні запаси держави у вигляді продукції, палива та інших матеріальних ресурсів, які знаходяться в підпорядкуванні спеціалізованого відомства Кабінету Міністрів – Державного матеріального резерву;
- резервний фонд державного бюджету та оборотну касову готівку Державного бюджету України, які перебувають у розпорядженні уряду;
- резервні фонди місцевих бюджетів, оборотну касову готівку та вільні залишки бюджетних коштів місцевих бюджетів, які перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування.
Також держава формує фонди державного соціального страхування, як самостійної галузі страхування, з метою державного фінансового забезпечення системи соціального захисту, досягнення соціальної стабільності. Такі страхові фонди організовують шляхом мобілізації обов’язкових страхових внесків фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення їх у разі тимчасової непрацездатності, безробіття, старості, малозабезпеченості тощо.
Страхові фонди страховика формуються спеціалізованими установами – страховими компаніями і набувають особливої ваги у ринковому середовищі. Така форма створення страхового фонду як страхування, – істотно відрізняється від розглянутих вище форм. При цьому методі фонд створюється за рахунок страхових внесків учасників страхування (підприємств, установ, організацій, окремих громадян тощо) і витрачається по цільовому призначенню: на відшкодування збитків від стихійних лих і виплату страхових сум тільки учасникам страхового фонду. Також джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, тому що мобілізовані ресурси у страховому фонді страховика є суттєвим джерелом інвестицій в економіку.
Формування фонду здійснюється в грошовій формі в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески сплачуються кожним страхувальником, а виплата страхового відшкодування і страхових сум постраждалим страхувальникам здійснюється на основі певних правил, обумовлених в договорі страхування. Організація відносин між учасниками страхового фонду здійснюється страховими компаніями.
Дата добавления: 2014-12-23; просмотров: 109 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |