Читайте также:
|
1. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.
2. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.
3. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологічна підготовка майбутнього викладача як передумова гуманізації і демократизації вищої освіти // Освіта і управління. – 2006, т.9. - №3-4. – С.99-107.
4. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.
Додаткова
1. Андрущенко В.П. Освіта в пошуках нових стратегій мислення // Вища освіта. – 2003. - № 2. – С. 5-6.
2. Винославська О.В. Емпіричні методи психології // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. - № 5. – С. 1-7.
3. Нестеренко Г. Можливості самореалізації в контексті синергетичної моделі вищої школи // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 20-25.
ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ № 7
Модуль ІІІ. Методи, прийоми, форми організації навчання.
Тема: Форми організації навчання.
Кількість навчальних годин: 2.
Актуальність теми. Ефективність засвоєння знань учнями залежить не лише від методів, прийомів навчання, але й від форм організації навчальної роботи. Вибір форм організації навчання впливає на перебіг пізнавальної діяльності учнів, функції вчителя, тривалість навчальної роботи, формування контингенту учнів тощо.
Мета, завдання лекції: ознайомити студентів з історією розвитку форм організації навчання, особливостями класно-урочної форми (типами уроків, структурою,підготовкою вчителя до уроку), позаурочними формами організації навчання.
Література:
1. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 418 с.
2. Волкова М.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2001. – 576 с.
3. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 2002. – 368с.
4. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2005. – 560 с.
Опорні поняття: форми організації навчання, урок, класно-урочна система, позаурочні форми організації навчання.
План і організаційна структура лекції
1. Поняття форм організації навчання, їх класифікація. Історія розвитку організаційних форм навчання.
2. Урок як форма організації навчання: вимоги, структура. Багатоплановість структури уроків. Типологія уроків у сучасній дидактиці.
3. Нестандартні уроки у початковій школі.
4. Підготовка вчителя до уроку: види, особливості.
5. Позаурочні форми організації навчання у початковій школі, їх характеристика.
Зміст лекційного матеріалу
1.Поняття форм організації навчання, їх класифікація. Історія розвитку організаційних форм навчання.
Форми організації навчання – це спеціально організована діяльність вчителя і учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.
Форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком:
Індивідуальне навчання – вчитель навчає кожного учня окремо (у школах стародавнього світу). Врахування особливостей розвитку особистості, індивідуалізація контролю за перебігом і наслідками навчальної роботи. Але потребує значних матеріальних витрат, учень позбавлений можливості співпрацювати з однолітками. На сучасному етапі використовується у формі репетиторства і консультування.
Індивідуально-групова форма навчання – вчитель займається з групою дітей (10-15 осіб). Навчальна робота має індивідуальний характер (діти різного віку та рівня підготовки). На сучасному етапі частково використовується в малокомплектних сільських школах.
Класно-урочна – учнів одного віку розподіляють на класи, заняття проводять поурочно за наперед складеним розкладом, усі учні класу працюють над засвоєнням одного й того ж матеріалу.
За феодального ладу розвиток виробництва і підвищення ролі духовного життя в суспільстві сприяли виникненню форм масового навчання. Групове (колективне) навчання почало використовуватись у братських школах Білорусі та України (ХVІ ст.). Класно-урочну форму навчальної роботи теоретично обґрунтував Я.А.Коменський у праці «Велика дидактика».
Белл-ланкастерська система взаємного навчання(ХVІ ст.) – вчитель навчає старших учнів до обіду, після обіду – кращі учні навчають менших. Замість підручників використовувались унаочнення, саморобні таблиці.
Мангеймська форма вибіркового навчання(ХІХ ст.) – учнів, залежно від їх здібностей та успішності, розподіляли по класах на слабких, середніх і сильних. Відбір здійснювався на основі проведення спеціальних досліджень.
Дальтон-план (поч.ХХ ст.) – колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета. Класи перетворювались на предметні «лабораторії», кожен учень працював самостійно, виконував тижневі, місячні завдання («підряди»), а вчителі консультували, контролювали.
Бригадно-лабораторна форма навчання (2-га полов. 20-х років ХХ ст.) – учні розподілені на невеликі групи-бригади (по 5-7 осіб), вчились за спеціальними підручниками «робочими книгами», виконували визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета.
План Трампа (ХХ ст.) – 40% навчального часу учні проводять у великих групах (по 100-150 осіб), де читаються лекції з використанням технічних засобів, 20% - у малих групах (10-15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчють окремі розділи, відпрацьовують уміння, навички, 40% - працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп'ютерної техніки.
Комплексний метод навчання (поч.ХХ ст.) - об'єднання навчального матеріалу в теми-комплекси, що порушувало предметність викладання, систематичність вивчення основ наук.
2.Урок як форма організації навчання: вимоги, структура. Багатоплановість структури уроків.. Типологія уроків у сучасній дидактиці.
Починаючи з 30-х р.р. школа і педагогічна наука повернулись до класно-урочної системи навчання.
Переваги:
- грунтується на закономірностях процесу засвоєння навчального матеріалу;
- планомірність, послідовність викладу навчального матеріалу;
- чергування різних видів діяльності;
- єдність ситеми навчання в масштабі всієї країни (програми, плани);
- навчання у класах забезпечує виховання колективізму, дає змогу використовувати колективну, групову, індивідуальну форми роботи.
Недоліки:
- орієнтація на середнього учня;
- допускає необхідність залишати учнів на повторний курс;
- не дає можливості на здіснення індивідуального підходу до учнів, достроково засвоїти програму.
Організаційні ознаки:
- навчальний рік починається з 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року;
- тривалість навчального року обумовлюється виконанням навчальних програм з усіх предметів, але не може бути меншою 175 робочих днів у ЗОШ І ступеня та 190 робочих днів – ІІ-ІІІ ступенів;
- комплектування класів відбувається в межах одного віку та чисельності, визначених Положенням про загальноосвітній навчальний заклад (не більше 30 учнів);
- навчально-виховний процес здійснюється за різними формами: урок, лекція, лабораторно-практичне та семінарське заняття, диспут, навчально-виробнича екскурсія тощо;
- відвідування уроків школярами є обов'язковим;
- навчальний рік поділяється на чверті, семестри, між якими є канікули різної тривалості. Тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.
Урок – логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.
Згідно Закону України „Про загальну середню освіту” наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 осіб, у мало-комплектних школах – 5 осіб. Тривалість уроків у загальноосвітньому навчальному закладі становить: у 1класі – 35хв., 2-3 класи – 40 хв., 5-12 класи – 45 хв. Тривалість перев між уроками – не менше 10 хв., великої переви (після другого або третього урків) – 20 хв.
Особливості:
- частина навчального процесу, під час якої розв’язуються певні навчально-закінченвиховні завдання;
- включається в розклад і обмежується в часі;
- постійна форма, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань;
- гнучка форма навчання, яка дозволяє використовувати різні методи, види загальних форм організації навчання (групова, індивідуальна, фронтальна).
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 61 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |