Читайте также:
|
На поч. XIX ст. Малоросійська губернія стала Малоросійським генерал-губернаторством з губерніями Чернігівською і Полтавською. Південна Україна і Крим увійшли до Новоросійської губернії, яку в 1802 р. було поділено на три губернії: Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Становище на українських землях було важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислово розвинених центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах розвивалася дуже повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку. Крім немилосердного визиску з боку феодально-абсолютистських держав, на українських землях здійснювалася політика денаціоналізації: русифікації на Сході та онімеччення на Заході. Водночас у Галичині тривав процес полонізації, на Закарпатті мадяризації, а на Буковині — румунізації українського населення. Подвійний, а то й потрійний національний і соціальний гніт, багатовікова роз'єднаність стали серйозним гальмом не тільки економічного, а й духовного поступу українців. Проте колонізаторська політика імперій викликала наростаюче обурення широких народних мас. Особливо це виявилося у процесі розпаду феодально кріпосницької системи, зміцнення індустріального укладу, коли із загостренням соціальних суперечностей на українських землях посилилась антикріпосницька боротьба. У Східній Україні поширеними формами селянського протесту були скарги цареві й повітовим, губернським та центральним урядовим установам, відмова сплачувати оброк, відбувати панщину та інші повинності, непокора поміщикам і царським властям, підпали поміщицьких маєтків, розправа з поміщиками, управителями та прикажчиками, втечі в Новоросійський край, на Дон, у Таврію. Зафіксовано відкриті масові виступи проти гнобителів. За неповними даними, у 1797-1825 рр. в Україні відбулося 103 виступи кріпаків.
Антикріпосницький рух селян під керівництвом Кармелюка тривав майже чверть століття.Мужній народний месник загинув у ніч з 9 на 10 жовтня 1835 р. Посилення феодально-кріпосницького гноблення в 40-х роках викликало нову хвилю селянських виступів. Особливо широкого розмаху набрали вони в Правобережній Україні у зв'язку з проведенням інвентарної реформи
1847—1848 рр., яка була спрямована на зміцнення феодально-кріпосницьких відносин. Поміщики продовжували безкарно збільшувати панщину і зменшувати селянські наділи.
Кульмінацією селянського руху напередодні революції 1848-1849 рр. були антифеодальні виступи 1846-1848 рр. на східногалицьких землях. Через економічну безвихідь селяни часто шукали порятунку у переселенні.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 157 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |