Читайте также:
|
В 19ст. в США були високі темпи зростання населення за рахунок як природного припливу так і притоку іммігрантів та ввозу рабів. Таким чином США отримали з країн Західної Європи технічні досягнення, підготовлених кваліфікованих працівників та дешеву робочу силу, що сприяло швидкому економічному піднесенню США й розвитку внутрішнього ринку країни. Уже в перш. пол. 19ст. американське промислове виробництво було найбільш механізованим у світі. Основною галуззю суспільного виробництва було с/г, демократизація аграрної політики щодо отримання землі сприяла формуванню фермерського господарства, яке спеціалізувалось на вирощенні кукурудзи, пшениці, садівництва, овочів та інш.
У 1913 р. фермери становили 1/3 всього населення, а їхні господарства забезпечували товарами внутрішній ринок і з 1873 р. стали основними постачальниками сільськогосподарської продукції в Європу. Одночасно фермерські господарства стають великим ринком збуту товарів для промисловості.
Після кризи 1873 р. в промисловості США відбувається процес концентрації підприємств та утворення монополій. Найбільш розповсюдженою формою їх став трест. Останній був об'єднанням кількох підприємств, фірм, в якому його учасники втрачали свою виробничо-торговельну самостійність і керувалися в своїй діяльності рішеннями єдиного центру. Трести головною метою ставили захоплення ринку товарів і встановлення своїх цін. Так, у 1883 р. виникає трест «Стандарт ойл», який контролював 95 % переробки нафти. У 1887 р. виникає «Трест віски», цукровий, свинцевий та ін.
Наприкінці XIX— на початку XX ст. у США в найгострішій фірмі виявилися нові соціально-економічні проблеми, пов'язані з процесом трансформації ринкового механізму, з переходом від економіки вільної конкуренції до ринкової моделі недосконалої конкуренції, що негативно впливаю на економіку. Дрібні та середні підприємства не витримували конкурентної боротьби з трестами й банкрутували. Саме тому уряд США першим серед розвинутих країн вдався до активних законодавчих антимонопольних заходів. Ці соціально-економічні проблеми призвели до виникнення нового напряму економічної думки — інституціоналізму, який враховував дію в економіці позаекономічних факторів.
Інституціоналізм почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено американським економістом і соціологом Т. Вебленом.
У рамках раннього інституціоналізму сформувались три основні напрями: соціально-психологічний (його було започатковано працею Т. Веблена «Теорія бездіяльного класу»); соціально-правовий (основний представник Д. Р. Коммонс): емпіричний (кон'юнктурно-статистичний) — засновник В. Мітчелл.
Інституціоналізм передбачав аналіз економічних проблем у контексті з іншими соціальними, політичними, етичними, правовими тощо. Він виник як суто американське явище, але пізніше його місце в науці змінилося. Іституціоналізм отримав поширення і в інших країнах.
У розвитку інституціоналізму виділяють три етапи.
Перший етап - 20-30-ті роки XX ст. - характеризується формуванням основних положень інституціоналізму; родоначальниками цього етапу є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл.
Другий етап - середина XX ст. - досліджуються демографічні проблеми, соціально-економічні суперечності капіталізму, була розроблена теорія профспілкового руху; типовими представниками є Дж. М. Кларк, А. Берлі, Г. Мінз.
Третій етап - 60-70-ті роки XX ст. - цей етап називають неоінституціоналізмом. Тут економічні процеси ставляться в залежність від технократії, а також пояснюється значення економічних процесів у соціальному житті суспільства; видатними ідеологами цього етапу є Дж. Гелбрейт, Р. Коуз.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 129 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |