Читайте также:
|
Після франко-прусської війни 1870-1871 рр. і політичного об'єднання країни в єдину Німецьку державу 1871 р., ліквідації феодальних пережитків були створені сприятливі умови для завершення промислового перевороту та подальшого швидкого розвитку економіки. Уряд Німеччини багато зробив для розвитку освіти та науки. Освіта стала гордістю Німеччини, вона давала кадри для поповнення університетів і вищих технічних закладів, кількість студентів в яких особливо швидко зростала. Середня і вища освіта стала міцним підґрунтям для розвитку науки і розповсюдження її досягнень в економіці. В 70-80 роки XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріальну-аграрну державу і завершується промисловий переворот. Німеччина широко використала науковий і технічний досвід інших держав і надала уваги розвитку галузей важкої промисловості. Велика увага в Німеччині надавалась розвитку хімічної промисловості. Швидко розвивається фармацевтична промисловість. Виникають нові галузі промисловості. Великого поширення набуває залізничне будівництво. Прискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості призвели до концентрації виробництва та утворення монополій. Монополії виникали в основному у формі картелів і синдикатів. Утворення картелів в Німеччині призводило до підвищення цін на товари та послуги. Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу. В 70-80-х роках XIX ст.. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національного виробника, а з другого боку, сприяла вивозу товарів і капіталу за кордон. Що стосується господарства, то після утворення єдиної Німецької держави, воно розвивалося повільно по «прусському» шляху». Для швидкого економічного розвитку Німеччини велике значення мало формування ментальності німецької нації під впливом освіти, культури, мистецтва та релігії, яку держава зробила своїм союзником. Внаслідок дії зазначених чинників німець ставав слухняним, дисциплінованим, ретельно виконував накази, був носієм порядку, сумлінно ставився до праці. Значною мірою економічному розвитку Німеччина була завдячена активному втручанню держави у всі сфери економічного, політичного, культурного та духовного життя. Характерною особливістю для Німеччини було те, що держава активно впливала не тільки на економіку країни, а й на освіту, науку, культуру, мистецтво, релігію, демографічні процеси, що активно сприяло економічному розвитку країни, переходу її від до індустріальної до індустріальної держави. Для нової історичної школи соціальне питання ніколи не залишалося поза увагою. Спираючись на свій метод, саме вона зосереджувала увагу на важливому значенні всіх соціальних інституцій. Необхідно зазначити, що соціальний напрям у політичній економії не становив цілісне економічне вчення і був спрямований в першу чергу на вирішення наступних практичних проблем:
• соціальний підхід до аналізу господарських явищ, дослідження економіки як частини соціальної системи, підвищена увага до проблем соціальної справедливості;
• заперечення об'єктивних економічних законів та об'єктивної обумовленості соціальної поведінки людей;
• визнання примату неекономічних факторів соціально-економічного розвитку насамперед правових чинників, підпорядкованим етичним нормам;
• активний захист приватної власності, заперечення експлуатації найманої праці та визнання можливості, соціально-економічного прогресу ринкової економіки шляхом соціальних реформ та державно-правового регулювання. Відомими представниками соціального напряму в політичній економії були Рудольф Штольцман, Рудольф Штаммлер, Отмар Шпанн, франц Оппенгеймер.
Найважливішим висновком є те, що ці ідеї мають яскраво виражений інституціональннй характер, тобто визначають примат суспільної психології над індивідуальною, визначальну роль суспільних Інститутів порівняно з економічними.
Започаткування соціального напрямку в економічних дослідженнях було зумовлене подальшим розвитком капіталізму, монополізацією економіки та поширенням акціонерної форми власності, зростанням добробуту широких мас населення європейських країн, розширенням економічних і політичних свобод, посиленням впливу профспілок і вдосконаленням системи соціального захисту тощо. Відомими представниками соціального напряму в політичній економії були Рудольф Штольцман (1852—1930), Рудольф Штаммлер (1856—1938), Отмар Шпанн (1858—1950), Франк Оппенгеймер (1864—1943) та ін.
Р. Штольцман у працях "Соціальні категорії" (1896), "Мета в народному господарстві" (1907) обґрунтував тезу, згідно з якою виробництво є виключно технологічним явищем, яке знаходить свій вияв у суспільному поділі праці і є нейтральним у соціальному відношенні.
Стверджуючи, що економіка підпорядковується моральним ідеалам, вчений трактував капіталістичне виробництво як засіб реалізації моральних цілей та досягнення життєвого достатку усіх членів суспільства. Заробітну плату та прибуток він визначав як рівноправні засоби досягнення вищого морального принципу, а сутність закону вартості зводив до регулювання доходів та забезпечення нормального існування населення. Заперечуючи соціальні антагонізми та експлуатацію найманої праці, учений уважав підприємців організаторами виробництва та вождями нації, а робітників — виконавцями, які перебувають під їх захистом.
Філософські та методологічні принципи соціального напрямку були обґрунтовані Р. Штаммлером у роботі "Господарство та право з погляду матеріалістичного розуміння історії". Визначаючи право атрибутом соціальної діяльності держави, він стверджував, що "соціальне життя є ззовні відрегульованим суспільним життям людей", а тому "цінність має значення лише для обміну товарів на основі... існуючого правопорядку"1.
Наголошуючи на об'єктивній зумовленості історичних процесів, вчений заперечував будь-яку активність людей, в тому числі політичну боротьбу, трактуючи останню як невизнання людьми об'єктивних законів суспільного розвитку.
Один з напрямків соціальної школи розвивав Ф. Оппенгеймер, автор теорії "ліберального соціалізму". Пов'язуючи несправедливість у розподілі доходів та експлуатацію найманої праці з виникненням та пануванням монополій, він виступав за повернення суспільства до природного стану — простого товарного виробництва. Останнє він ототожнював з "ліберальним соціалізмом" — вільним від експлуатації суспільним устроєм, заснованим на приватній власності та ринковому обміні.
Один із варіантів соціального напрямку в політичній економії розвивали австрійські економісти — О. Шпанн, Я. Бакс, Ф. Оттель, X. Ріль та інші. їхні ідеї знайшли відображення у праці відомого соціолога та економіста Отмара Шпанна "Фундамент народного господарства" (1918).
Виходячи з примату цілого над частиною, О. Шпанн висунув оригінальну концепцію "універсалізму", з допомогою якої прагнув обґрунтувати необхідність посилення державного регулювання економічних процесів. Австрійський дослідник розглядав суспільство як цілісний живий організм, заснований на свідомому поділі праці, який згуртовує індивідів у єдину спільноту, обмежену рамками нації. На думку вченого, у суспільстві "універсалізму" держава і корпорації панують над окремою особою, яка виконує конкретні функції, керуючись у своїй діяльності не лише власними, егоїстичними, але насамперед — національними, державними інтересами. Відтак держава проголошувалась "вічним" і "природним" суспільним інститутом, який визначає усі сторони суспільного життя.
Таким чином, дослідник наголошував на необхідності докорінних змін у економічних функціях держави. Головне завдання останньої він вбачав в організації господарського розвитку на основі переходу до корпоративного устрою, здатного забезпечити єдність інтересів робітників та підприємців. Трактуючи державу як "вищу духовну цінність нації", вчений підкреслював її соціальний характер, спрямованість на реалізацію цілей загального добробуту та узгодження інтересів усіх господарюючих суб'єктів. Основою суспільного розвитку він уважав принципи підпорядкування і в зв'язку з цим різко виступав проти демократизації суспільного життя, критично оцінюючи діяльність профспілок та організований робітничий рух.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 145 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|