Читайте также:
|
Угорський сейм 18 березня 1848 р. видав закон про скасування панщини в країні, в тому числі і в Закарпатті, а 17 квітня 1848 р. було оголошено про скасування панщини в Галичині.
Селянська реформа 1861 р. визначала аграрні відносини і стан сільського господарства у другій половиш XIX ст. — на початку XX ст. Відбулися докорінні зміни в розподілі земельної власності. Після реформи поміщицькетземлеволодіння було збережено і розширено за рахунок селянських наділів. Характерною ознакою аграрних відносин у Західній Україні була мобілізація земельної власності. На початку XX ст. у Галичині 43 % великої земельної власності займали магнатські латифундії. Отже, у пореформений період визначальними для аграрних відносин в Україні були розширення та зміцнення приватної власності на землю, зменшення поміщицького землеволодіння, зростання його іпотечної заборгованості. Земля стала товаром, ціна якого постійно зростала.
Столипінська аграрна реформа передбачала здійснення таких основнихизаходів: 1) руйнування общини, яка відіграла значну роль у масових селянських виступах 1905-1907 рр., і закріплення за кожним домогосподарем,иякий володів надільною землею на основі общинного права, належної йомуичастки в особисту приватну власність; 2) надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк; 3) організацію переселення селян уималозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії.
Кожний селянин мав право вимагати від громади виділення замість черезсмужних земель однієї компактної ділянки — відрубу. Отже, столипінська аграрна реформа прискорила перехід українськогоисела на індустріальну основу, створила сприятливі умови для розвитку приватного селянського землеволодіння, стимулювала проведення агрономічних заходів. У 1909-1913 рр. продуктивність сільського господарства зросла у півтора раза. Земські агрономи, які поступово взяли у свої руки ініціативу із втілення у життя законів 1910 і 1911 рр., організували прокатні станції техніки, сільськогосподарські читання.
Протягом другої половини XIX — на початку XX ст. визначальним для сільського господарства України було зростання товарного, підприємницького виробництва. Поглибилася спеціалізація. Степова Україна, Галицьке Поділля, Покуття стали районами торгового землеробства. У Степовій Україні розви валося поміщицьке експортне зернове господарство, значні площі займали льон-кудрявець, пізніше — соняшник. Правобережжя було районом бурякосіяння, Лівобережжя — вирощування тютюну. Торгове тваринництво було добре розвинене в підгірських районах, на Буковині та в Закарпатті, де успішно розвивалися також торгове садівництво і виноградарство.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 188 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |