Читайте также:
|
Літературна мова — це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей, та вважається найвищою формою існування мови. Ознаки:
- унормованістю (тобто наявністю усталених мовних норм — найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи);
- уніфікованістю — літературна мова зберігає свою цілісність і єдність, хоча має різноманітні мовні засоби та їх варіанти;
- наддіалектністю (полягає в тому, що літературна мова, на відміну від територіальних діалектів, функціонує без будь-яких обмежень на всій території України);
- поліфункціональністю (літературна мова охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства);
- стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені у сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм. Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Мовна норма — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі мовної комунікації. Типи норм: орфоепічні, акцентні, графічні, орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні. Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися.
Функції мови:
Комунікативна функція полягає в тому, що мова є найважливішим засобом спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві.
Ідентифікаційна функція виявляється в тому, що за допомогою мови можна встановити, вирізнити, ідентифікувати одну особистість серед інших, тому що кожен із нас має свій “портрет”, мовний «паспорт», у якому відображено всі її національно-естетичні, соціальні, культурні, духовні, вікові та інші параметри.
Експресивна функція полягає в тому, що мова є засобом вираження внутрішнього світу людини.
Імпресивна функція виявляється в дії мовлення на адресата незалежно від того, як адресат її сприймає. Гносеологічна функція полягає в тому, що вона є своєрідним інструментом пізнання навколишнього світу.
Мислетворча функція полягає в тому, що формуючи думку, людина мислить мовними формами.
Естетична функція полягає в тому, що вона є першим джерелом культури, знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей.
Культуроносна функція мови реалізується в тому, що культура кожного народу дістала відображення та фіксацію найперше в його мові.
Номінативна функція полягає в передаванні у процесі спілкування певної інформації в позамовну дійсність. Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості.
Націєтвірна функція полягає в тому, що умирання мови спричиняє зникнення нації.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 186 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |