Читайте также:
|
Определение необходимого объема финансовых средств, авансируемых в формирование запасов ТМЦ, осуществляется путем определения в отдельных видах запасов. В процессе определения потребности запасы ТМЦ предварительно группируются следующим образом:
1. Производственные запасы (запасы сырья и материалов, необходимые для производства продукции);
2. Запасы готовой продукции, предназначенные для бесперебойной реализации.
Потребности в запасах каждого вида, определяются раздельно по таким группам:
1. Запасы текущего хранения - представляют собой постоянно обновляемую часть запасов, формируемых на регулярной основе и равномерно потребляемых в процессе производства или реализации потребителям (резервный запас, страховой запас, транспортный запас);
2. Запасы сезонного хранения - формирование таких запасов обусловлено сезонными особенностями производства и закупки сырья, а так же сезонными особенностями потребления готовой продукции;
3. Запасы целевого назначения - формирование таких запасов на предприятии определено специфическими целями его деятельности (производство сахара при закупке сахарной свеклы).
Среди этих групп запасов основное внимание должно быть уделено определению потребности в запасах текущего хранения. Принципиальная формула, по которой определяется необходимый объем финансовых средств, авансируемых на формирование запасов ТМЦ, имеет вид:
ФСЗ = СР*НЗ – КЗ
ФСз - объем финансовых средств, авансированных в запасы
СР - средний дневной объем запасов в сумме
Нз - норматив хранения запасов
Кз - средняя сумма кредиторской задолженности по расчетам за приобретенные ТМЦ.
Расчет ведется по каждому виду запасов, суммирование результатов расчета позволят получить общую потребность в фин ресурсах, т.е. определить размер оборотных активов
Особую роль в этих расчетах представляет минимизация текущих затрат по обслуживанию запасов, которая представляет собой оптимизационную задачу, решаемую в процессе их нормирования. Для производственного запаса она состоит в определении оптимального размера партии, поставляемого сырья и материала.
Расчет оптимального размера партии поставки, при котором минимизируются совокупные текущие затраты по обслуживанию запасов, осуществляется по следующей формуле (известной как модель Уилсона):
Где:
ОРпп - оптимальный размер партии поставки
Зг - необходимый объем закупки товаров, сырья и материалов в год (квартал)
ТЗ1 - размер текущих затрат по размещению заказа, доставки товара и их приемки в расчете на одну поставляемую партию
ТЗ2 - размер текущих затрат по хранению единицы запаса.
ПРИМЕР: годовая потребность в определенном виде сырья, определяющая объем его закупки, составляет 1000 тыс. руб. Размер текущих затрат по размещению заказа, доставки товара и их хранению в расчете на 1 партию составляет 12000 руб. Размер текущих затрат по хранению единицы запасов составляет 6 тыс. руб. в год. Определить оптимальный размер партии поставки
ОРпп =корень ((2*1000*12)/6) = 63,25
Вывод: следовательно на протяжении года товар должен доставляться 16 раз (1000/63) или каждые 22 дня (360/16). При таких показателях размера партии и частоты поставки совокупные текущие затраты по обслуживанию товарных запасов будут минимальными.
ПРИМЕР: Предприятие по реализации принтеров предполагает продать в будущем году приблизительно 10 тыс. ед. определенной модели принтеров. Годовая стоимость хранения 400 руб. за принтер. Стоимость заказа 3 тыс. руб. Предприятие работает 288 дней в году. Определить:
§ каков экономичный размер заказа,
§ сколько раз в год следует возобновлять заказ,
§ какова продолжительность цикла заказа
ОРпп= корень ((2*10000*3000)/400) = 387
Число заказов в год = 10000/387 = 26 раз
Продолжительность цикла заказа = 288/26 = 11 дней
ПРИМЕР: Предприятие занимается сборкой компьютеров. Ежегодно закупает 4 тыс. материнских плат по 3 тыс. руб. за штуку. Стоимость заказа 1 тыс. руб., а годовая стоимость хранения составляет 20% от закупочной цены. Рассчитать оптимальное количество и общие годовые расходы на заказы и хранение запасов.
ОРпп = корень ((2*4000*1000)/(3000*0,2))=115
115/2*600=34500 (115/2 - среднее(115+0)/2))
(4000*1000)/115=34782
34500+34782= 69282
План практичного заняття №1
1. Проблема легалізації злочинних доходів у сучасній економіці.
2. Створення та механізм діяльності FATF.
3. Зміст та значення документа «Сорок рекомендацій FATF».
4. Сутність Дев’яти Спеціальних Рекомендацій по боротьбі з фінансуванням тероризму.
5. Передумови залучення України до боротьби з відмиванням злочинних доходів.
План практичного заняття № 2
1. Міжнародні організації у сфері боротьби з відмиванням брудних
грошей та участь у них України.
2. Правові основи боротьби з відмиванням грошей у провідних країнах світу.
3. Основні принципи, що лежать в основі побудови системи протидії відмиванню брудних грошей.
4. Участь зарубіжних комерційних банків у протидії легалізації доходів.
Питання для самостійного вивчення
1. Спеціальні рекомендації FATF щодо попередження фінансування тероризму.
2. Поняття та перелік офшорних зон.
3. Перелік країн (територій), що не беруть участі у міжнародного співробітництві по протидії відмиванню грошей.
4. Досвід боротьби з відмиванням брудних грошей у Російській Федерації.
5. Служби комплаєнс-контролерів у зарубіжних банках.
6. Повноваження державних органів України зі здійснення міжнародного співробітництва у сфері боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.
Література: 5, 20, 22, 24, 26, 33, 40, 44, 45, 48, 53.
Тестові завдання
1. Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей – це:
А. Спеціальна комісія ООН.
Б. Міжурядовий орган.
В. Департамент Ради Європи.
2. Не відноситься до основних завдань FATF:
А. Здійснення моніторингу за реалізацією Сорока рекомендацій.
Б. Поширення інформації про заходи боротьби з відмиванням грошей.
В. Введення санкцій проти країни, яка не дотримується положень Сорока рекомендацій.
Г. Здійснення огляду тенденцій у сфері відмивання грошей.
3. Визначте термін «легалізація (відмивання) доходів»:
А. Перерахування коштів через банківську установу.
Б. Вчинення дій, спрямованих на приховування незаконного походження грошей.
В. Внесення грошей на банківський депозит.
4. До основних принципів організації системи протидії легалізації злочинних доходів не відноситься:
А. Визначення мінімальної неконтрольованої суми здійснення операції.
Б. Розробка переліку специфічних ознак.
В. Призначення окремого працівника, відповідального за здійснення системи заходів.
Г. Покладення відповідальності за інформування про підозрілі операції на працівників фінансової установи.
5. До міжнародних організацій у сфері боротьби з відмиванням брудних грошей відносяться:
А. Група Егмонт.
Б. Міжнародний валютний фонд.
В. Банк міжнародних розрахунків.
Г. Група представників банківського нагляду офшорних країн.
6. «Чорний перелік» FATF – це:
А. Перелік країн з фінансовими ринками, що розвиваються.
Б. Перелік країн, де немає загального закону щодо боротьби з відмиванням брудних грошей.
В. Перелік країн, що не співпрацюють у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів.
Г. Перелік методів відмивання злочинних доходів.
7. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» набув чинності з:
А. 28.11.2002 р.
Б. 01.01.2003 р.
В. 12.06.2003 р.
Г. 20.08.2010 р.
8. Україна є членом таких міжнародних організацій у сфері боротьби з відмиванням брудних грошей:
А. FATF.
Б. Група Егмонт.
В. Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму.
Г. МАНІВАЛ.
Практичне завдання
Визначте основні завдання діяльності всіх відомих вам міжнародних організацій у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів.
[Вверх] [Вниз]
Тема 2. Організація системи фінансового моніторингу в Україні
Методичні рекомендації
У процесі вивчення теми студенти повинні засвоїти, що організація системи фінансового моніторингу в Україні базується на засадах Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (28.11.2002). Проте завдання створити центральний державний орган із управління цими процесами була поставлена ще в Указі Президента України від 10.12.2001 р. «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».
Необхідно розуміти сутність державного та первинного фінансового моніторингу. Згідно зі ст. 5 Закону система фінансового моніторингу в Україні складається з двох рівнів – державного та первинного. Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:
– спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу – ДКФМУ;
– інші державні установи. На даний час це – Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство економіки України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Ці державні установи розробляють нормативні документи з питань організації фінансового моніторингу для тих організацій, діяльність яких вони регулюють, та здійснюють нагляд за дотримання встановлених вимог. Окремо необхідно зупинитися на вивченні механізму проведення фінансового моніторингу в національному банку України.
Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є установи, що безпосередньо здійснюють фінансові операції та контактують з клієнтами.
Слід звернути особливу увагу на зміст видів фінансового моніторингу. Згідно з ст. 1 Законуфінансовий моніторинг поділяється на два види – обов’язковий та внутрішній у залежності від змісту операцій, що контролюються.
У процесі самостійної роботи студентам необхідно з’ясувати механізм діяльності Держфінмоніторингу. ДФМУ діє на підставі Положення, яке останній раз було затверджено Постановою КМУ 31.01.2007 р. Згідно з цим Положенням, основними завданнями ДФМУ є:
1. Участь у реалізації державної політики у сфері запобігання відмиванню злочинних коштів.
2. Збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу.
3. Створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання легалізації злочинних доходів.
4. Налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями.
5. Забезпечення в установленому порядку представництва України у міжнародних організаціях.
Важливо знати склад суб’єктів первинного фінансового моніторингу, що окреслюється ст. 5 Закону:
– банки, страхові та інші фінансові установи;
– платіжні організації, члени платіжних систем;
– товарні, фондові та інші біржі;
– професійні учасники ринку цінних паперів;
– інститути спільного інвестування;
– гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;
– організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами або недержавними пенсійними фондами;
– підприємства зв’язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ коштів;
– інші суб’єкти господарювання, визначені змінами до Закону, внесеними 18.05.2010.
Студентам необхідно визначити основні функції, права та обов’язки суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
Разом із набуттям чинності у червні 2003 р. Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» набули чинності зміни до Кримінального Кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з вимогами ДФМУ,працівники СПФМ, що беруть участь у здійсненні або забезпеченні здійснення фінансової операції, повинні бути попереджені про відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації.
Термінологічний словник
Внутрішній фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до ст. 16 Закону, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Держфінмоніторинг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.
Державний фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Клієнт – будь-яка особа, яка звертається за наданням послуг або користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу.
Об’єкт фінансового моніторингу – дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів із метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.
Обов’язковий фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до ст. 15 Закону, ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності, ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників тощо.
Ризики – небезпека, (загроза, уразливі місця) для суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними клієнтами при наданні ними послуг відповідно до характеру їхньої діяльності з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
Суб’єкт первинного фінансового моніторингу – установи або окремі особи, які безпосередньо здійснюються фінансові операції та контактують із клієнтами.
Узагальнені матеріали – відомості про фінансові операції, які були об’єктом фінансового моніторингу і за результатами аналізу яких Спеціально уповноваженим органом виявлено підозри щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансування тероризму, або суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Узагальнені матеріали є повідомленням про злочин і містять підстави для прийняття правоохоронними органами рішення відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України
Управління ризиками – заходи, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з визначення, оцінки, моніторингу, контролю ризиків, що спрямовані на їх зменшення до прийнятного рівня.
Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
Фінансова операція – будь-яка операція, пов’язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу.
План практичного заняття № 3
1. Створення системи фінансового моніторингу в Україні, її законодавча база.
2. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері протидії легалізації злочинних коштів.
3. Завдання, функції та повноваження Держфінмоніторингу України.
4. Завдання та функції інших суб’єктів державного фінансового моніторингу.
План практичного заняття № 4
1 Організація фінансового моніторингу на рівні Національного банку України.
2. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу згідно з українським законодавством.
3. Завдання та обов’язки суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
4. Відповідальність за порушення законодавства у сфері боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.
Питання для самостійного вивчення
1. За якими напрямами здійснюється в Україні державна політика протидії відмиванню брудних коштів?
2. На яких правових засадах базується методика боротьби з легалізацією злочинних доходів?
3. Досвід діяльності Державного комітету фінансового моніторингу України.
4. Які категорії суб’єктів належать до первинного фінансового моніторингу?
5. Охарактеризуйте право суб’єктів фінансового моніторингу відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції.
6. У яких випадках виникає кримінальна відповідальність у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів?
Література: 1, 3, 4, 6, 8, 17, 22, 23, 34, 35, 45, 47.
Тестові завдання
1. Система фінансового моніторингу в Україні складається з двох рівнів:
А. Первинного та державного.
Б. Банківського та небанківського.
В. Державного та регіонального.
Г. Державного та відомчого.
2. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг є суб’єктом:
А. Первинного фінансового моніторингу.
Б. Відомчого фінансового моніторингу.
В. Державного фінансового моніторингу.
Г. Обов’язкового фінансового моніторингу.
3. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері фінансового моніторингу не відноситься:
А. Визначення порядку реєстрації фінансових операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу, які не є банками.
Б. Визначення порядку формування переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності.
В. Визначення порядку надання Держфінмоніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу.
Г. Визначення порядку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
4. Яку назву має в Україні спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу:
А. Державний комітет фінансового моніторингу України.
Б. Державний департамент фінансового моніторингу.
В. Державна комісія фінансового моніторингу.
5. Голову Держфінмоніторингу України призначає та звільняє з посади:
А. Президент України.
Б. Верховна Рада України.
В. Кабінет Міністрів України.
6. Про що повинні бути попереджені працівники суб’єкта первинного фінансового моніторингу:
А. Дотримання трудової дисципліни.
Б. Про відповідальність за порушення законодавства по проведенню фінансового моніторингу.
В. Не розголошення комерційної таємниці.
7. Що не відноситься до поняття «фінансова операція»:
А. Надання або отримання позики або кредиту.
Б. Відкриття рахунку.
В. Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності.
Г. Внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу).
8. До суб’єктів державного фінансового моніторингу не відноситься:
А. Національний банк України.
Б. Українська міжбанківська валютна біржа.
В. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Г. Міністерство економіки України.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 121 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |