Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Державне підприємство

У розвиненому ринковому господарстві підприємницька діяльність може здійснюватися на основі державної власності. Державні підприємства виробляють товари і послуги, продають їх, діють на основі обчислення доходів і витрат, тому змушені дбати про зменшення останніх. Їхнім власником є держава. Державні органи:

- розробляють плани-замовлення для своїх підприємств;

- забезпечують їх потрібним первинним капіталом;

- призначають керівника;

- регулюють заробітну плату та розподіл доходів тощо.

Державні замовлення забезпечують стабільність діяльності держаних підприємств, певну незалежність від ринкової кон'юнк­тури. Але... опіка держави, як вважають, спричиняється до меншої ефективності державних підприємств. Хоч, як ми знаємо з попередніх тем, нижча ефективність державних підприємств могла бути зумовлена й іншими обставинами. Державні підприємства створюються в галузях, які непривабливі для приватного бізнесу (наприклад, у галузях виробничої та соціальної інфраструктури), але без яких економіка не може функціонувати.

Цілком інша ситуація у так званій "соціалістичній" економіці: тут державне підприємство - єдина організаційна форма. Суттєві відмінності між державними підприємствами в ринковій та адміністративній економічних системах зумовлені, зокрема тим, що державні підприємства в ринковій економіці змушені дбати про зниження витрат виробництва і діють на загальних ринкових засадах, хоч і мають гарантію збуту своєї продукції.

Практика роздержавлення і приватизації державних під­приємств в Україні витворила низку проміжних (перехідних) форм підприємств, зокрема так звані колективні (народні) та орендні.

Колективні підприємства — функціонують на основі власності асоціацій трудящих, яка виникає в результаті переходу всього майна державного підприємства (через безоплатну передачу або викуп) у власність трудового колективу підприємства. У таких підприємствах виробничий капітал належать всьому колективу підприємства. Усі працівники колективного підприємства управляють колективним майном, розподіляють доходи. Частка працівника в доходах визначається його трудовим вкладом у створенні майна колективного підприємства. Яскравим прикладом такого підприємства може бути Маріупольський металургійний комбінат (ММК).

Орендні підприємства - ґрунтуються на договірному, терміновому володінні виробничим капіталом, продукцією і доходами. За оренди суб'єкт власності та господарчий суб'єкт не збігаються. Однак фіксація умов оренди і порядку взаємовідносин з орендодавцем надає орендареві певної економічної свободи. Орендні підприємства можуть бути проміжною формою в перетворенні державних підприємств: у випадку викупу всіх виробничих ресурсів орендар стає власником, і орендне підприємство перетворюється, за ухвалою трудового колективу, в акціонерне, кооперативне, колективне, приватне або інший вид підприємства. Підприємництво на засадах оренди привабливіше для трудових колективів на початкових етапах їхньої діяльності при переході до ринку. Однак орендна форма стикається з обмеженістю джерел фінансування. Орендні підприємства також недостатньо зацікавлені в інвестиційній діяльності, а отже, в роботі на перспективу. Їх більше приваблюють прибутки нині, фонд споживання, а не інвестиційна діяльність.

Види підприємств за масштабами (розмірами)

За розмірами підприємства поділяють на великі, середні та малі. Кожний з цих видів потрібний ринковій економіці й посідає в ній свою нішу та відіграє важливу роль в забезпеченні зайнятості й виробництва ВВП.

Однак особливістю останніх десятиліть XX ст. є швидке зростання частки малих і середніх, особливо малих підприємств. У розвинених країнах на них припадає близько половини і більше зайнятості та виробництва ВВП. Це дало підстави вважати розвиток малого підприємництва економічним феноменом кінця XX ст.

Розміри підприємств, як виробничої одиниці, визначають об'єктивні обставини. Серед них найважливіші:

- технологія виробництва (їжу можна виготовляти і в домашніх умовах, а трактори чи автомобілі - тільки в заводських умовах, оснащених сучасною технікою);

- здатність швидко реагувати на здобутки науково-технічного прогресу і втілювати їх у виробничий процес (великі під­приємства надто громіздкі для цього, а малим це часто буває не під силу). Розміри підприємств мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують виробництво конкуренто­спроможних товарів і послуг, тобто з мінімальними вит­ратами. Цілком очевидно, що для кожного виробництва існує свій оптимальний розмір підприємства, який тісно пов'язаний з технологією та обсягами виробництва продукції;

- здатність адекватно реагувати на зміни ринкової кон’юнктури.

Поділ підприємств за розмірами відбувається з врахуванням:

- величини капіталу;

- кількості працівників;

- обсягу виробництва.

Кожний із названих видів підприємств має свої переваги й недоліки.