Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Гарантії прав громадян на охорону праці

Читайте также:
  1. VI. Чому революцiйний 1917 рiк не принiс народу України визволення,а перерiс у громадянську вiйну? - погляд Н.Махна.
  2. А тепер – до праці!!! Бажаю успіху!!!
  3. А тепер – до праці!!! Бажаю успіху!!!
  4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  5. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
  6. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
  7. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
  8. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  9. Аналіз загальних показників організації праці
  10. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації

Законом України "Про охорону праці" передбачаються права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору, під час роботи на підприємстві, право на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні. Під час укладання трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства. Забороняється укладати трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота.

Умови праці на робочому місці, безпека виробничих процесів, робота обладнання, устаткування та Інших засобів виробництва, стан засобів колективного Й індивідуального захисту, що використовуються робітником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. За період простою з цих причин за ними зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Працівників, які за станом здоров'я потребують легкої роботи, власник повинен, відповідно до медичного висновку, перевести, за їхньою згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку. Оплата праці при цьому або виплата допомоги по соціальному страхуванню проводиться згідно із законодавством.

На час зупинення підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва чи устаткування органом державного нагляду або службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи. Протягом трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково. Всі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і професійних захворювань. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі й інші пільги та компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку. При розїздному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

На роботах Із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних Із забрудненням, або які виконуються у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знешкоджуючі засоби. Засоби Індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці власником повинні бути укомплектовані та зберігатися в належному місці.

12. Фактори формування умов праці. Умови праці — це зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва, впливає на його працездатність і продуктивність праці. Фактори, які визначають умови праці і впливають на здоров'я і працездатність людини поділяють на такі групи:

Ø соціально-економічні - включають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

Ø психофізіологічні фактори - обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне і нервово-психічне навантаження монотонність, темп і ритм праці);

Ø санітарно-гігієнічні умови - визначають зовнішнє виробниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення тощо), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

Ø естетичні - сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу тощо);

Ø соціально-психологічні фактори - характеризують взаємовідносини в трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

Міжнародна організація праці виділяє десять груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини:

Ø фізичне зусилля передбачає пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо. Виділяють такі його рівні: незначне, середнє, важке і дуже важке;

Ø нервова напруга визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особливими вимогами до точності, небезпекою для життя тощо. Нервова напруга може бути: незначна, середня і підвищена;

Ø темп роботи визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Він може бути помірним, середнім, високим;

Ø робоче положення визначається положенням тіла людини по відношенню до засобів виробництва. Розрізняють обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне положення;

Ø монотонність роботи полягає в багаторазовості повторення одноманітних короткочасних операцій, може бути незначною, середньою і підвищеною;

Ø температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють незначну, підвищену (знижену), середню, високу, дуже високу стадії впливу;

Ø забрудненість повітря визначається вмістом домішок у повітрі і їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

Ø виробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму -- в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

Ø вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;

Ø освітленість у робочій зоні визначається в люксах, має два рівні: недостатня і погана або осліплююча.

Перелічені фактори виробничого середовища впливають на працездатність працівника і на стан його здоров'я. Метою наукової організації праці є зменшення ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм, створення умов для збереження працездатності робітника і стабільно високого рівня продуктивності праці. Створення на робочих місцях за нормальних умов праці повинне йти за такими напрямами:

Ø впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини;

Ø застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей з шкідливих робочих зон;

Ø впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які забезпечують запобігання виробничого травматизму;

Ø проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, які б запобігали професіональним захворюванням;

Ø покращення естетичних умов виробництва на основі впровадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці тощо.

 

 

13. Охорона праці жінок
Конституція України закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, обмеження праці жінок у нічні години. (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 №381).
Забороняється залучати жінок для підіймання вантажу, маса якого перевищує встановлені для жінок норми.
Міністерством охорони здоров’я України 10.12.1993 р. видано наказ № 241, яким встановлено граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:
– підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) – 10 кг;
– підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни до – 7 кг.
Сумарна вага вантажу, який переміщається протягом кожної години робо­чої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.
Залучення жінок до робіт у нічні години обмежується згідно з ст. 175 КЗпП. Жінкам надаються відпустки по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 – після пологів (у разі ускладнених пологів 70 календарних днів).
Згідно з ст. 181 КЗпП надається частково оплачувана відпустка до трьох років та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до 6-ти років без оплати. Час при відпустках зараховується в безперервний стаж.
Відповідно до ст. 19 ЗУ “Про відпустки”, жінці, котра працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

14. Охорона праці неповнолітніх
Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров’я молодого покоління. Законодавчо це закріплено в ст. 43 Конституції України. Законом України про ОП (ст. 11) забороняється застосовувати працю неповнолітніх на важких роботах або з небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. МОЗ України видано наказ від 31.03.1994 р. №46, який затверджує перелік цих робіт.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ України від 22.03.1996 р. №59.
Неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.
Неповнолітніх віком від 14 до 15 років приймають на роботу за узгодженням з місцевим комітетом, батьками, міліцією, школою (ст. 188 КЗпП).
Тривалість робочого дня – 24 год на тиждень для неповнолітніх від 14 до 16 років, а для неповнолітніх віком від 16 до 18 років – тривалість 36 год у тиждень (тобто неповний робочий день).
Відпустка тривалістю 30 календарних днів надається тільки влітку (ст. 195 КЗпП).
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, понаднормових та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Попередній медичний огляд і надалі до досягнення 21 року неповнолітні щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).
Звільнення неповнолітніх з ініціативи роботодавця або уповноваженим органом допуска­ється тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).

15. Обовязкові медогляди Роботодавець має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Проходження обов'язкових медоглядів працівниками пов’язана, перш за все, із турботою про їх здоров'я. Але варто зазначити, що обов'язковими медогляди є не для всіх працівників.

Медичний огляд обов'язковий для працівників, зайнятих на важких роботах; на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці; на роботах для виконання яких необхідний професійний добір (стаття 169 КЗпП).

Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників міститься у додаток 4 до Порядку № 246

Крім того, щорічному медогляду підлягають всі особи, віком до 21 року – незалежно від професії і виду робіт.

Перелік робіт, для виконанні яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників можна знайти в додатку 5 до Порядку № 246.

До таких робіт належать:

1. усі види підземних робіт;

2. робота в кесонах, барокамерах, замкнутих просторах;

3. водолазні роботи;

4. роботи на висоті, верхолазні роботи, роботи пов’язані з підйомом на висоту;

5. роботи по обслуговуванню діючої електроустановки напругою до і вище 1000 В та виконання в них оперативних переключень, налагоджувальних, монтажних робіт та високовольтних випробувань, роботи під напругою в електроустановках до і вище 1000 В, роботи пов’язані з діючим енергетичним обладнанням;

6. роботи, пов’язані з застосуванням вибухових матеріалів, роботи у вибухо- та вогненебезпечних виробництвах;

7. роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї;

8. аварійно-рятувальні роботи та роботи по гасінню пожеж;

9. роботи, пов’язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом;

10. роботи, пов’язані з нервово-емоційним напруженням (авіадиспетчери, диспетчери по управлінню рухом залізничного транспорту, оператори енергетичних систем);

11. роботи по технічному обслуговуванню і експлуатації компресорних нафтонасосних та газорегуляторних станцій, лінійних систем магістральних нафто- і газопроводів;

12. роботи, пов’язані з бурінням, видобутком та переробкою нафти, газу, конденсату та підготовкою їх до транспортування та зберігання;

13. роботи, які безпосередньо пов’язані з виробництвом чорних та кольорових металів

Медогляди поділяють на:

– попередні – їх проходять під час прийому на роботу;

– періодичні – протягом трудової діяльності (перебування на відповідній посаді, роботі).

У статті 5 Закону Про охорону праці зазначено, що до виконання робіт підвищеної небезпеки і таких, що потребують професійного добору допускаються особи тільки за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

– визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

– виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

– своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

– забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

– вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

Таким чином, можна констатувати, що сьогодні існують два основних і не залежних один від іншого виду медоглядів, що відрізняються між собою масштабом і цілями:

– медогляд за трудовим законодавством (трудового) – спрямований у першу чергу на конкретну особу, захист, охорону і збереження її здоров'я в процесі трудової діяльності;

– профілактичний медогляд – покликаний гарантувати інфекційну безпеку всього населення України, а не особи, що перевіряється.

 

16. в ідповідальність працівників за порушення законодавства з охорони праці
Відповідно до ст. 44 Закону України про ОП за порушення законодавчих та інших нормативних актів про ОП, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за ОП, професійних спілок винних працівників притягують до адміністративної, дисциплінарної, матеріальної, кримінальної відповідальності.
Адміністративну відповідальність накладають на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про ОП у вигляді грошового штрафу. Штраф накла­дають інспектори обласних рад профспілок і відповідних служб державного нагляду. Адміністративній відповідальності підлягають особи віком не менше 16р.
Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні дисциплінарних стягнень, передба­чених чинним законодавством на робітників та ІТП. Відповідно до ст. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження в посаді, переведення на нижче оплачувану роботу на термін до трьох місяців, можливе звільнення.
Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення можна накладати за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за ОП. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно врахувати ступінь важкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено поступок, попередню роботу працівника.
Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і роботодавця. У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов’язків, зокрема і внаслідок порушення правил ОП. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, що така шкода заподіяна підприємству (установі) винними противоправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність обмежується певною частиною заробітку працівника і не перевищує 1/3 місячної заробітної плати. До збитків у зв’язку з порушеннями законодавства про ОП можуть входити відшкодування потерпілому втраче­ного заробітку, одноразова допомога, додаткові витрати на лікування, протезування, а також витрати на поховання, одноразова допомога на сім’ю та на утриманців.
Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про ОП створило небезпеку для життя або здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань ОП може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку (0,5 – 8 років позбавлення волі).

17. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Законодавство про страхування від нещасного випадку складається з Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування, Закону Украї­ни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодек­су законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обо­в'язковість якого надана Верховною Радою України, встанов­лені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються нор­ми міжнародного договору.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціа­льне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності" відповідно до Конституції України та Основ законо­давства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державно­го соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на вироб­ництві (далі — страхування від нещасного випадку).

Положення Закону поширюються на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, та громадян— суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподія­ної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страху­ванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забез­печення прав у страхуванні від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застра­ховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійс­нюється страхування (далі — працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках

застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Украї­ни (далі — Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підля­гають:

— особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту);

— учні та студенти навчальних закладів, клінічні ордина­тори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набува­ють професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійс­нюється в безособовій формі. Усі особи вважаються застрахо­ваними з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'я­зань щодо сплати страхових внесків.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків не перера­ховано протягом трьох місяців із дня подання заяви.




Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 50 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав