Читайте также:
|
|
До боржника в процесі провадження у справі про банкрутство застосовуються такі судові процедури:
1) розпорядження майном боржника;
2) мирова угода;
3) санація (відновлення платоспроможності боржника);
4) ліквідаційна процедура.
Заходи запобігання банкрутства суб'єктів господарювання з боку засновників та учасників суб'єктів господарювання, власників майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень:
1) подання боржникові фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами;
2) взяття на себе зобов'язань перед особами, що надали фінансову допомогу боржникові;
3) досудова санація державних підприємств, що провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування.
Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство, є розпорядження його майном.
Розпорядження майном боржника — обов'язкова судова процедура у будь-якій справі про банкрутство. Вона є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, що застосовується з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Здійснення її покладається на розпорядника майном боржника - призначеної суддею після порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи (це може бути і суб'єкт підприємницької діяльності), яка отримала в установленому порядку ліцензію арбітражного керуючого і не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів.
До функцій розпорядника майном боржника належать:
1) вжиття заходів щодо захисту майна боржника;
2) аналіз фінансового становища боржника та розробка рекомендацій, спрямованих на його фінансове оздоровлення;
3) розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли у зв’язку з порушенням справи про банкрутство та повідомлення заявників про результати розгляду;
4) ведення реєстру визнаних боржником вимог кредиторів за вказаними вище заявами;
5) скликання зборів кредиторів та участь в них з правом дорадчого, голосу.
Санація боржника - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати: кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника та інші.
Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, терміном до 12 місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвесторів (осіб, що беруть участь у санації, приймаючи зобов'язання про погашення (повністю чи частково) боргу, боржника на певних умовах, в тому числі - набуття права власності на його майно.
З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника і управління боржником переходить до керуючого санацією, який має низку прав.
Основне призначення керуючого санацією - це розробка і забезпечення виконання схваленого комітетом кредиторів та затвердженого господарським судом плану санації, який має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника та містити заходи щодо такого відновлення аж до продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, умови участі інвесторів, за їх наявності, у задоволенні вимог кредиторів, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та інше. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано схваленого комітетом кредиторів плану санації, господарський суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) – це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін, набирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала, може бути.укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені кредиторів комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою від імені боржника — керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника.
Дуже важливим для процедури мирової угоди є згода податкової служби та інших державних органів, які здійснюють контроль за справлянням податків і зборів, зобов'язаних при укладенні мирової угоди погодитись на:
1) списання податкового боргу (всієї заборгованості по сплаті податків і зборів), який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство;
2) прощення (списання) частини заборгованості, що виникла протягом трьох останніх років перед поданням заяви про порушення справи про банкрутство або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник признає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і відповідно - припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш, як третини вимог кредиторів.
Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство- це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, яка може бути продовжена арбітражним судом ще на шість місяців.
Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що.передбачені щодо керуючого санацією.
Ліквідаційна комісія призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.
Ліквідатор виконує такі повноваження:
1) здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;
2) приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;
3) здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
4) вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);
5) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (усі види майнових активів банкрута);
6) звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;
7) заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
8) подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство;
9) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
10) реалізує майно банкрута в установленому порядку.
Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості.
В першу чергу задовольняються:
1) вимоги, забезпечені заставою;
2) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;
3) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
4) витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:
1) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства);
2) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів встановленому законом порядку;
3) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучають майно (кошти) довірителів (вкладників).
У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
У шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки членів комітету кредиторів затверджуються господарським судом.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |