1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР прийняла Заков про включення Західної України до складу СРСР із возз'єднання її з УРСР. 15 листопада Верховна Рада УРСР схвалила закон про прийняття Західної України до УРСР. На її територію була поширена чинність усіх радянських законів, а також Конституції СРСР і УРСР. 4 грудня 1939 року були створені у складі УРСР: Волинська, Дрогобицька, Ровенська, Станіславська та Тернопільська область та райони. 24 березня 1940 року тут пройшли вибори Верховних Рад СРСР і УРСР, а 15 грудня 1940 р. до місцевих Рад. Факт возз'єднання українських земель у 1939-1940 роках оцінюється по-різному, але без сумніву це було подією великої історичної ваги - вперше за багато століть українці з'єдналися у межах однієї державної структури, що об'єктивно відповідало одвічному прагненню народу до соборності.
100.
101. Український народ у Великій Вітчизняній війні. Режим німецько-фашистської окупації (1941-1945).
Вітчизняна війна радянського народу розпочалася 22 червня 1941 року внаслідок розриву Гітлером пакту про ненападу віроломно, без оголошення війни на Радянській Союз. Ця війна тривала 1416 днів і забрала понад 27 млн. чоловік, кожного шостого з України.Відповідно до плану «Барбо- росса», який був затверджений ще у грудні 1940 року, війна з СРСР повинна була продовжуватися не більше 6-8 тижнів. Планувалося нанести сильні удари і до зими вийти на рубіж Архангельськ -Волга - Астрахань. Фронт простягнувся на 3 тис. км. Армія агресора нараховувала 190 дивізій, з них 157 німецьких, які налічували 5.5 млн. чоловік, 47 тисяч гармат, 4,3 тисячі танків, 5 тисяч літаків. У союзі із фашистською Німеччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. Радянські сипи налічували понад 2 млн. чоловік. Група армій «Південь», була націлена на Україну і поступалася радянським військам Київського військового округу. Радянське угрупування перевищувало супротивника в живій силі в 1,2 рази, в танках в 5 раз, по літакам в 2,5 раз. Німецький фронт за три тижня просунулися вглиб країни на 360 - 600 км, захопивши Литву, частину України і Молдавії. До середини липня німці захопили Галичину, Західну Волинь, Бессарабіго,; Буковину; а у середині серпня окупували Правобережну Україну, 119 вересня зайняли Київ, Полтаву, 16 жовтня Одесу. До кінця 1941 року вони захопили майже всю Україну.Загроза поневолення підняла на боротьбу мільйони людей. 2,5 млн. громадян України було мобілізовано у Радянську Армію, понад 1,5 млн. добровільно вступили до народного ополчення, понад 2 млн. працювали на будівництві оборонних споруджень.Проти Південно-західного фронту наступало 40 дивізій, груп» армій «Південь». До Червоної Армії вступило добровільно 200 тис. киян, серед них - тисячі студентів і викладачів вузів столиці України. Оборона Києва проходила більше двох місяців (з 2 липня по 19 вересня 1941 р.), під час якої фашисти втратили понад 100 тнся солдатів та офіцерів. Разом з тим, некомпетентність і небажання Сталіна рахуватися з реальною обстановкою в серпні 1941 р. стали причиною трагедії 6-і та 2-і армій Південного фронту, які опинилися в так званому уманському котлі. Сталін дав наказ - Київ утримати за всяку ціну. Лише 17 вересня було прийняте вірне рішення про здачу Києва. Однак було вже пізно - вороже кільце зімкнулося (в оточенні опинилися 4 армії, взято в полон 650 тисяч чоловік). Нині встановлено, що на українській землі вермахт втратив за перші півроку війни майже мільйон солдатів та офіцерів. Причини важкої поразки: добре підготовлений противник; прорахунки у внутрішній та зовнішній політиці 30-тих років; командно-адміністративна система; політичні та воєнно-стратегічні прорахунки Сталіна та його оточення. Сталін дав команду поряд із стратегічною обороною проводити наступальні операції на всіх головних напрямках в районі Харкова та Криму. Це привело до поразки і оточення в травні 1942 року загалом 6 армій. Лише в чотирьох операціях було втрачено 12 армій, а 1,2 млн. бійців і командирів потрапили до ворожого полону. Ворог захопив Донбас. Вся Україна була окупована.Загалом було евакуйовано 3,5 млн. чоловік, устаткування 550 великих промислових підприємств, понад 6 млн. голів худоби, 30 тис. тракторів, більше 1667 тис. тонн зернових продуктів. Майже всі вузи України були евакуйовани. Режим німецько-фашистської окупації У серпні 1941 р. до польського генерал-губернаторства так званий «Дистрикт Галичина» були приєднані: Львівська, Дрогобицька, Станіславська та Тернопільська області. Після захоплення України А. Гітлер на прохання А. Антонеску дозволив «навічно» ввести до складу Румунії Чернівецьку та Ізмаїльську області. У серпні 1941 р. представники вермахту і А. Антонеску підписали в Бендерах угоду, за якою Одеська, Миколаївська і частково Вінницька області, що складали так звану «Трансністрію», передавалися дід протекторат румунського королівства. 12 центральних областей республіки стали Рейхскомісаріатом «Україна», яке очолював А. Розенберг. Чернігівська, Сумська, Харківська, Донецька та Луганська області залишалися в юрисдикції вермахту й відділялися від території республіки зоною якнайсуворішого режиму. Україна була розмежувана кордонами.Для німців Україна була важливим джерелом продуктів та робочої сили. Передбачалася нещадна експлуатація на користь імперії. Згідно із расовою доктриною нацистів, усі словени були людьми другого сорту і їхня роль служити німецькій расі, українці бачилися їм як раби німецьких колоністів. Правителем України був призначений Еріх Кох - адміністратор, відомий своєю жорстокістю, нетерпимістю та ненавистю до слов'ян. Він приїхав на Україну у вересні 1941 року. На Україні було утворено 50 гетто й понад 180 великих концентраційних таборів. Було замордовано 850 тисяч євреїв, а також 1,3 млн. полонених на Україні. З України вивозилося 85% усього постачання з Радянської території. З початку 1942 року поліція Е. Коха була вимушена примусово відправляти населення на роботу у Німеччину (було відправлено біля 2,3 млн. українців). Жорстокість влади торкалась і місцевого населення та інтелігенції. У майбутньому німці планували перетворити Україну на цілком аграрну країну, в даний момент їм самим були потрібні продукти, які споживали Українські міські мешканці. Внаслідок цього голод став звичайним явищем і жителі перебиралися у села. Київ наприклад, втратив 60% жителів. У Німеччину було вивезено 120 тисяч мешканців, ЗО тисяч розстріляно й 80 тисяч померло з голоду. Г Гимлер почав згортати систему медичного обслуговування, щоб підірвати біологічні сили українців. Було засновано крамниці, ресторани призначені виключно для німців, підкреслюючи цим неповноцінність українців. У Харкові існувала організація під керівництвом В. Доленка, у Києві виникло багато літературних, наукових та громадських груп, з'явилось понад 100 некомуністичних газет, відбувалося стихійне зростання громадської, культурної та господарської діяльності українців, які мали надію, що німці встановлять українську державу. Румунська окупація південно-західної України Мета українських організацій на окупованих зонах полягала в обороні українських інтересів, як від нацистів, так і від СРСР. Як народ без власної держави, українці діяли з позиції слабкої сторони й не могли формувати політику чи впливати на події. Г. Гімлер оголосив Генеральний план Ост. В основу їх було покладено примарну ідею Гітлера, що через ЗО років після перемоги німецької зброї вся північна Росія з Карелією відійде до Фінляндії. Прибалтика буде включена до складу рейху, а на слов'янські землі від Карпат до Поволжя має бути переселено 100 мільйонів німців.
102. Рух опору. Українська Повстанська Армія (УПА), радянські партизани.
Перші партизанські загони українських націоналіста виникли на Поліссі та Волині і не були пов'язані з ОУН. Уряд УНР в екзилі (у Варшаві) дав доручення Тарасу Боровцю (Бульба) організувати «Уенерівське» підпілля У1941 році була організована «Поліська Січ», яка боролася з залишками Червоної Армії, а потім з німецькими гарнізонами і радянськими партизанами ОУН-УПА. Восени 1942 року ОУН(б) взяла курс на створенії партизанської армії, яка мала боротися з німцями, поляками та радянськими партизанськими підпільними формуваннями, які почали проникати на територію Західної України. Очолив її один з керівників розформованого німця ми «Нахтігалю» Роман Шухевич (Т. Чупринка). УПА користувалося широкою підтримкою західноукраїнського населення і за своїм складом була переважно селянською і налічувала до 100 тис. (більш обґрунтовані підрахунки дають цифру 30-40-80 тис.), які діяли наВолині, Поліссі, Галичині.
Керівні кадри складалися з бандерівців, але вони не претендували на монополію, а розглядали армію, як національну. На заключному етапі битви за Україну частини Радянської Армії зустріли опір з боку УПА. Бої продовжувалися і після проходження основних сил діючої армії через західноукраїнську територію. Від 22 жовтня 1945 р. за 21 місяць, починаючи з лютого 1944 року було проведено 26685 бойових операцій проти ОУН-УПА. У свою чергу, УПА здійснила 6128 операцій. За останніми офіційними даними ними вчинено 14,5 тисяч диверсій і терористичних актів, загинуло ЗО тисяч чоловік, зокрема 4 тис. представників органів влади. Кривавою сторінкою в історії УПА була україно-польська різанина. УПА ув'язалася в надзвичайно жорстокий конфлікт із поляками на мішаних українсько-польських землях Волині, Полісся та Холмщини. На Волині за 1943-1944 роки українці і загони служби безпеки ОУН вирізали до 80 тисяч поляків. Українці мстилися за різню 1942 року, коли поляки знищили кілька тисяч українських селян у переважно польських районах Холмщини і яка продовжувалася у 1944-1945 рр. серед української меншості на захід від річки Сан. Весною 1944 року у сутичці з підрозділом УПА був смертельно поранений генерал Ватутін. Для ліквідації УПА радянські війська організували блокаду величезних партизанських територій, засилали агентів вбивали командирів, створювали спеціальні винищувальні батальйони. Але велася й досить активна пропагандистська робота, яка закликала до здачі бойовиків, об'являлися амністії.Щоб залякати західно-українське населення й позбавити УПА підтримки народу, НКВС застосував цілий ряд жорстоких тактичних заходів. Він висилав людей із районів розташування баз УПА, депортуючи до Сибіру сім'ю кожного, хто був пов'язаний з опором, між 1946-1949 рр. було заслано 500 тис. Загони НКВС переодягалися у форму оунівців і грабували та мордували населення. Але з свого боку СБ таємна поліції ОУН безжально винищувала прорадянські елементи. Радянський партизанський рух на Україні. Невдовзі після й паду Німеччини на окупованих землях став організовуватися підпільний та партизанський рух, який одержав небачений розмах і організованість. 18 липня 1941 року було прийнято постанову «Про організацію боротьби в тилу німецьких військ». Оскільки радянське підпілля розвивалося повільно й не досягло великіх успіхів на Україні. Через місяць було утворено українське командування на чолі з Т. Строкачем. На Україні вели боротьбу 17 великих партизанських з'єднань, 160 самостійних партизанських загонів. Впроваджувалися рейди, їх проводили з'єднання С. Ковпака, О. Наумова, М. Федорова. Був проведений рейд до Карпат влітку 1943 р., ефективною виявилася «рейкова війна», що перешкоджала постачання до фронту німецьким підкріпленням, руйнувала німецькі комунікації. За роки війни партизани знищили 1,5 млн. солдат і офіцерів, пустили під укіс 21 тисячу поїздів, знищили 2300 танків, 4100 літаків.Націоналістів щодо масштабів діяльності УПА близько 80 тисяч. Під час війни, на його думку, більшість населення України лишалася політично нейтрального, більше дбаючи про те щоб якось вижити. У цьому твердженні є рація, але зовсім погодитися не можна» партизанський рух на Україні був значно менший ніж у Білорусіі.Вс і ці події знаменують участь України у другій світовій війні.
103. Кінець другої світової війни та вклад в перемогу українського народ. Перемоги Радянської Армії взимку 1942-1943 років сприяли вирішальному перелому не тільки у ході Вітчизняної війни, але й у другій світовій війні. У визволенні України можна виділити три етапи. Перший етап визволення України. Після перемоги на Курській дузі 1943 року, радянські війська перейшли у контрнаступ, під час якого було визволено Донбас та Лівобережну Україну. Масовий удар на Україну здійснили 40% піхоти та 80 тисяч танків. Протягом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська під командуванням І. Конєва, М. Ватутіна, Р. Маліновського зайняли Лівобережжя. 23 серпня був взятий Харків. 6 листопада 1943 року був визволений Київ, внаслідок форсування Дніпра. Провалилися розрахунки німців організувати недоступний «Східний вал» на Дніпрі. Другий етап. У січні 1944 року 2,3 мільйона воїнів Радянської Армії розпочала очищення від німців Правобережжя і Криму. Успішне здійснення цієї мети забезпечила важлива перемога під Корсунем-Шевченківським. До березня в руках німців залишалося тільки Західна Україна. Третій етап у визволенні України розпочався у липні 1944 р., коли було оточено і розбито під Бродами 8 німецьких дивізій чисельністю близько 60 тисяч, серед них були 10 тисяч бійців галицької дивізії і тільки 5 тисяч з них вирвалися з оточення, 3 тис. було вбито й захоплено в полон, лише 2 тисячі уникли полону і приєдналися до УПА. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину і зайняли Львів, Перемишль, а 27 липня Станіслав. У вересні вони перейшли Карпати й вся етнічна українська територія була визволена і об'єднана в одній державі СРСР. Відступаючи німці вдалися до тактики «спаленої землі», внаслідок чого у 300-кілометровій зоні, вздовж лівого берега Дніпра, насильної евакуації зі своїх країв зазнали цілі маси людей, а значну частину міст Полтави, Дніпропетровська, Кременчука було спалено. На землі України знову повернулася радянська влада. Сталін розпочав велику пропагандистську компанію. Він намагався забезпечити собі симпатії українців. Щоб справити враження суверенності УРСР, було створено додаткові українські міністерства - закордонних справ та оборони. Україна отримала право вступити у зовнішні зносини, стала членом ООН. На високі пости було призначено відомих українських діячів, Міністром закордонних справ став О. Корнійчук, оборони - С. Ковпак. Було перейменовано на Український фронт південну ділянку радянського фронту і введено високо престижну урядову нагороду - орден Б. Хмельницького. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2,5 млн. українців, 2069 з них - званням Героя Радянського Союзу, 96 партизанських командирів. Українці були серед воєначальників, командуючих фронтами і арміями: маршали: С. Тимошенко, Р. Малиновській, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, О. Лучинський, К. Москаленко, І. Кириченко. Послабився контроль за культурною діяльністю українців, були скасовані численні обмеження діяльності православної церк ви, розпущена антирелігійна пропагандистська організація - Союз войовничих атеїстів. Але в Західній Україні ситуація була іншою на відміну від від носно обережної політики 1939 року, тут швидко і безкомпромісно насаджувалася радянська влада, хоча значна кількість населення була націоналістично настроєна. Підводячи підсумки, проблеми, пов'язаної з українським питанням у роки другої світової війни, треба визначити вклад та великі втрати українського народу. Сьогодні нам невідомі точні цифри втрат українського народу. Відомо лише, що під час війни населення республіки скоротилося з 41,9 млн. чоловік (січень 1941 р.), приблизно до 27,4 млн. чоловік (січень 1945 р.), тобто на 14,5 млн. чоловік. Приблизно 3,5 млн. чоловік було евакуйовано на схід країни, понад 4,5 млн. пішло до Червоної Армії. 2,4 млн. українців було вивезено для примусових робіт у Німеччину. Крім цього, фашисти чинили на території України масові вбивства радянських людей - військовополонених та мирних громадян. За новими даними на території України було вбито понад 5 млн. радянських людей (кожний шостий). Цілком чи частково було зруйновано 714 великих і малих міст та 28 тисяч сіл України (понад 250 з них зазнали долі Хатині), 15 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, майже 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науково-дослідних інститутів, понад 19 тис. бібліотек. Припинили існування близько ЗО тис. колгоспів, радгоспів, МТС, без житла залишилося близько 10 млн. чоловік. Втрати в економіці були жахливі. Знищено понад 16 тис. підприємств. Загальні збитки економіки України сягали 40%. Більш того було нанесено великого удару національній свідомості українців, вони не змогли діяти згідно з власними інтересами, вони могли лише реагувати на події, а не впливати на них. Притулок втратили близько 10 мільйонів чоловік. Результати Другої Світової війни для України були позитивами, нарешті вдалося об'єднати всі етнічні землі в єдиній державі, більш того, Україна стала співзасновницею міжнародної організаціі - Організації Об'єднаних Націй.
104.
105.
106.
107.
108.
109. Перебудові процеси.
У 1985р. почався процес перебудови. Офіційна концепція перебудови сформувалась протягом трьох років, її основні напрямки полягали в здійсненні радикальної економічної реформи і демократизації суспільного життя. (гласність, багатопартійність, політичний плюралізм) з керівною роллю КПРС, суверенітет з єдиним союзом. Программа докорінної перебудови управління економікою: перехід від адміністративних до економічних методів керівництва на всіх рівнях управління, створення планово-ринкової економіки, надання широких прав промисловим підприємствам. Уряд у листопаді 1986р видав два закони: “Про індивідуальну труд. діяльність” і “Про кооперацію в СРСР". У кінці 1989р уряд розробив заходи до економічногооздоровлення економіки, які були розраховані на 6 років. Верховна Рада (далі- ВР) УРСР в кінці 1990 – поч.1991 років здійснила ряд заходів, аби взяти в свої руки управління економікою республіки. Були прийняті закони про приоритетність соц. розвитку села та агропромислового комплексу. Значно ускладнила екологічну ситуацію аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася з 25 на 26 квітня 1986р. У 1989-90рр. були проведені вперше в країні альтернативні вибори. В Україні вибори до ВР та місцевих рад відбулися у бер.-травні 1990р. Це призвело до того, що монополія компартії на владу похитнулася. В 1991р. був висунутий проект реформування СРСР під гаслом: “Сильні республіки- сильний центр”. 17 березня був проведений референдум “За збереження СРСР” “за” було отримано 70% 19-21 серпня 1991р. Військово-партійна бюрократія зробила останню спробу врятувати імперію і свою владу в ній шляхом державного перевороту. На цьому закінчилася епоха перебудови.
110. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Дипломатичне визначення.
На позачерговій сесії ВР України, яка відкрилася 24 серпн. 1991р. було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів. Серед них – Постанова та Акт проголошення незалежності України, яка була затверджена конституційною більшістю. 1 листопада 1991р. була прийнята Декларація прав національностей України, яка гарантувала усім народам і громадянам держави рівні політичні, громадські, економічні, соціальні та культурні права. 25 серпня 1991р Президія ВР України прийняла Указ Про тимчасове припинення діяльності компартії України.1 грудня 1991р. загальнонародний референдум підтвердив акт про незалежність України і надав йому легітимності. Президентом став Л. Кравчук. 7 грудня 1991р у Біловезькій Пущі президенти Росії, України і Білорусі прийняли рішення про розпуск СРСР і підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) 25 грудня М. Горбачов заявив про свою відставку з поста Президента СРСР, а 30 грудня було прийнято главами СНД рішення про ліквідацію державних структур. Так закінчилася історія країни – СРСР.Дипломатичне визначення. Відразу після референдуму 1 грудня 1991р протягом місяця почався процес міжнародного визнання нової держави. 2 грудня 1991р незалежність України визнала Польща і Канада, 3 – Угорщіна, 4 – Литва та Латвія, 5 – Росія і Болгарія. Сьогодні існування України визнали 152 країни.
111. Головні напрями зовнішньої політики України. Курс на євроінтеграцію.
Зовнішня політика України спирається на норми та принципи міжнародного права, статуту ООН, документи що визначають міжнародні стосунки та практичну діяльність світового співтовариства. Головні документи, в яких знайшли відображення головні сфери зовнішньополітичної діяльності України: Концепція національної безпеки України, Основні напрямки зовнішньої політики України та інші. 26 лютого 1992р. Україна підписала Гельсінський заключний акт. Етапи: першим було рішення про приєднання до Договору про нерозповсюдженність ядерної зброї від 1968 року, другий – вивезення до Росії тактичної ядерної зброї, третії – прийняття 9 квітня 1992р. резолюції “Про додаткові заходи щодо гарантування без’ядерного статусу України”, четвертий – прийняття Меморандуму про надання Україні ядернами державами гарантій і безпеки в разі відмови від ядерної зброї. Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості,залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності відчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.
112. Державне будівництво в Україні
Першим кроком на шляху розбудови демократичної держави стала законотворча діяльність. Було прийнято ряд законів таких як Про зміни в системі центральних органів влади, Про державний кордон України, Про прикордонні війська, Про Збройні Сили України та ін.Другим – реорганізація органів влади, створення 26 міністерств.28 червня 1996р Україна отримала свою Конституцію, яка складається з 15 розділів і 161 статтей.
Відповідно Конституції Україна є унітарною державою, президентсько-парламентською республікою.Державний символ України – державний прапор(смуги синього і жовтого кольору), Герб, Гімн, столиця Київ.
113.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 205 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |