Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Возз'єднання західноукраїнських земель з УРСР у складі СРСР

1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР прийняла Заков про включення Західної України до складу СРСР із возз'єднання її з УРСР. 15 листопада Верховна Рада УРСР схвалила закон про прийняття Західної України до УРСР. На її територію була поши­рена чинність усіх радянських законів, а також Конституції СРСР і УРСР. 4 грудня 1939 року були створені у складі УРСР: Волинська, Дрогобицька, Ровенська, Станіславська та Тернопільська область та райони. 24 березня 1940 року тут пройшли вибори Верховних Рад СРСР і УРСР, а 15 грудня 1940 р. до місцевих Рад. Факт возз'єднання українських земель у 1939-1940 роках оці­нюється по-різному, але без сумніву це було подією великої істо­ричної ваги - вперше за багато століть українці з'єдналися у межах однієї державної структури, що об'єктивно відповідало одвічному прагненню народу до соборності.

100.

101. Український народ у Великій Вітчизняній війні. Режим німецько-фашистської окупації (1941-1945).

Вітчизняна війна радянського народу розпочалася 22 червня 1941 року внаслідок розриву Гітлером пакту про ненападу віроломно, без оголошення війни на Радянській Союз. Ця війна тривала 1416 днів і забрала по­над 27 млн. чоловік, кожного шостого з України.Відповідно до плану «Барбо- росса», який був затверджений ще у грудні 1940 року, війна з СРСР повинна була продовжуватися не більше 6-8 тижнів. Планувалося нанести сильні удари і до зими вийти на рубіж Архангельськ -Волга - Астрахань. Фронт простягнувся на 3 тис. км. Армія агресора на­раховувала 190 дивізій, з них 157 німецьких, які налічували 5.5 млн. чоловік, 47 тисяч гармат, 4,3 тисячі танків, 5 тисяч літаків. У союзі із фашистською Німеччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Руму­нія, Італія. Радянські сипи налічували понад 2 млн. чоловік. Група армій «Південь», була націлена на Україну і поступала­ся радянським військам Київського військового округу. Радянське угрупування перевищувало супротивника в живій силі в 1,2 рази, в танках в 5 раз, по літакам в 2,5 раз. Німецький фронт за три тижня просунулися вглиб країни на 360 - 600 км, захопивши Литву, частину України і Молдавії. До серед­ини липня німці захопили Галичину, Західну Волинь, Бессарабіго,; Буковину; а у середині серпня окупували Правобережну Україну, 119 вересня зайняли Київ, Полтаву, 16 жовтня Одесу. До кінця 1941 року вони захопили майже всю Україну.Загроза поневолення підняла на боротьбу мільйони людей. 2,5 млн. громадян України було мобілізовано у Радянську Армію, понад 1,5 млн. добровільно вступили до народ­ного ополчення, понад 2 млн. працювали на будівництві оборон­них споруджень.Проти Південно-західного фронту наступало 40 дивізій, груп» армій «Південь». До Червоної Армії вступило добровільно 200 тис. киян, серед них - тисячі студентів і викладачів вузів столиці Укра­їни. Оборона Києва проходила більше двох місяців (з 2 липня по 19 вересня 1941 р.), під час якої фашисти втратили понад 100 тнся солдатів та офіцерів. Разом з тим, некомпетентність і небажання Сталіна рахуватися з реальною обстановкою в серпні 1941 р. стали причиною трагедії 6-і та 2-і армій Південного фронту, які опинили­ся в так званому уманському котлі. Сталін дав наказ - Київ утримати за всяку ціну. Лише 17 вересня було прийняте вірне рішення про здачу Києва. Од­нак було вже пізно - вороже кільце зімкнулося (в оточенні опини­лися 4 армії, взято в полон 650 тисяч чоловік). Нині встановлено, що на українській землі вермахт втратив за перші півроку війни майже мільйон солдатів та офіцерів. Причини важкої поразки: добре підготовлений противник; прорахунки у внутрішній та зовнішній політиці 30-тих років; командно-адміністративна сис­тема; політичні та воєнно-стратегічні прорахунки Сталіна та його оточення. Сталін дав команду поряд із стратегічною обо­роною проводити наступальні операції на всіх головних напрям­ках в районі Харкова та Криму. Це привело до поразки і оточення в травні 1942 року загалом 6 армій. Лише в чотирьох операціях було втрачено 12 армій, а 1,2 млн. бійців і командирів потрапили до воро­жого полону. Ворог захопив Донбас. Вся Україна була окупована.Загалом було евакуйовано 3,5 млн. чоловік, устаткування 550 великих промислових під­приємств, понад 6 млн. голів худоби, 30 тис. тракторів, більше 1667 тис. тонн зернових продуктів. Майже всі вузи України були евакуйовани. Режим німецько-фашистської окупації У серпні 1941 р. до польського генерал-губернаторства так зва­ний «Дистрикт Галичина» були приєднані: Львівська, Дрогобицька, Станіславська та Тернопільська області. Після захоплення Укра­їни А. Гітлер на прохання А. Антонеску дозволив «навічно» ввес­ти до складу Румунії Чернівецьку та Ізмаїльську області. У серпні 1941 р. представники вермахту і А. Антонеску підписали в Бен­дерах угоду, за якою Одеська, Миколаївська і частково Вінницька області, що складали так звану «Трансністрію», передавалися дід протекторат румунського королівства. 12 центральних областей республіки стали Рейхскомісаріатом «Україна», яке очолював А. Розенберг. Чернігівська, Сумська, Харківська, Донецька та Луганська області залишалися в юрисдикції вермахту й відділялися від території рес­публіки зоною якнайсуворішого режиму. Україна була розмежувана кордонами.Для німців Україна була важливим джерелом продуктів та робочої сили. Передбачалася нещадна експлуатація на користь імперії. Згідно із расовою доктриною нацистів, усі словени були людь­ми другого сорту і їхня роль служити німецькій расі, українці ба­чилися їм як раби німецьких колоністів. Правителем України був призначений Еріх Кох - адміністратор, ві­домий своєю жорстокістю, нетерпимістю та ненавистю до слов'ян. Він приїхав на Україну у вересні 1941 року. На Україні було утворено 50 гетто й понад 180 великих концентра­ційних таборів. Було замордовано 850 тисяч євреїв, а також 1,3 млн. полонених на Україні. З України вивозилося 85% усього постачання з Радянської території. З початку 1942 року поліція Е. Коха була вимушена примусово відправляти населення на роботу у Німеччину (було відправлено біля 2,3 млн. українців). Жорстокість влади торкалась і місцевого населення та інтелігенції. У майбутньому німці планували перетворити Україну на цілком аграрну країну, в даний момент їм самим були потрібні продукти, які споживали Українські міські мешканці. Внаслідок цього голод став звичайним явищем і жителі перебиралися у села. Київ наприклад, втратив 60% жителів. У Німеччину було вивезено 120 тисяч мешканців, ЗО тисяч розстріляно й 80 тисяч померло з голоду. Г Гимлер почав згортати систему медичного обслуговування, щоб підірвати біологічні сили українців. Було засновано крамниці, ресторани призначені виключно для німців, підкреслюючи цим не­повноцінність українців. У Харкові існувала організація під керівництвом В. Доленка, у Києві виникло багато літературних, наукових та громадських груп, з'явилось понад 100 некомуністичних газет, відбувалося стихійне зростання громадської, культурної та господарської діяльності українців, які мали надію, що німці встановлять українську державу. Румунська окупація південно-західної України Мета українських організацій на окупованих зонах полягала в обороні українських інтересів, як від нацистів, так і від СРСР. Як народ без власної держави, українці діяли з позиції слабкої сторони й не могли формувати політику чи впли­вати на події. Г. Гімлер оголосив Генеральний план Ост. В основу їх було покладено при­марну ідею Гітлера, що через ЗО років після перемоги німецької зброї вся північна Росія з Карелією відійде до Фінляндії. Прибалти­ка буде включена до складу рейху, а на слов'янські землі від Карпат до Поволжя має бути переселено 100 мільйонів німців.

102. Рух опору. Українська Повстанська Армія (УПА), радянські партизани.

Перші партизанські загони українських націоналіста виникли на Поліссі та Волині і не були пов'язані з ОУН. Уряд УНР в екзилі (у Варшаві) дав доручення Тарасу Боровцю (Бульба) орга­нізувати «Уенерівське» підпілля У1941 році була організована «По­ліська Січ», яка боролася з залишками Червоної Армії, а потім з ні­мецькими гарнізонами і радянськими партизанами ОУН-УПА. Восени 1942 року ОУН(б) взяла курс на створенії партизанської армії, яка мала боротися з німцями, поляками та радянськими партизанськими підпільними формуваннями, які по­чали проникати на територію Західної України. Очолив її один з керівників розформованого німця ми «Нахтігалю» Роман Шухевич (Т. Чупринка). УПА користувалося широкою підтримкою західноукраїнського населення і за своїм складом була переважно селянською і налічувала до 100 тис. (більш обґрунтовані підрахунки дають цифру 30-40-80 тис.), які діяли наВолині, Поліссі, Галичині.

Керівні кадри складалися з бандерівців, але вони не претендували на монополію, а розглядали армію, як національну. На заключному етапі битви за Україну частини Радянської Армії зустріли опір з боку УПА. Бої продовжувалися і після про­ходження основних сил діючої армії через західноукраїнську тери­торію. Від 22 жовтня 1945 р. за 21 місяць, починаючи з лютого 1944 року було проведено 26685 бойових операцій проти ОУН-УПА. У свою чергу, УПА здій­снила 6128 операцій. За останніми офіційними даними ними вчи­нено 14,5 тисяч диверсій і терористичних актів, загинуло ЗО тисяч чоловік, зокрема 4 тис. представників органів влади. Кривавою сторінкою в історії УПА була україно-польська різа­нина. УПА ув'язалася в надзвичайно жорстокий конфлікт із поля­ками на мішаних українсько-польських землях Волині, Полісся та Холмщини. На Волині за 1943-1944 роки укра­їнці і загони служби безпеки ОУН вирізали до 80 тисяч поляків. Українці мстилися за різню 1942 року, коли поляки знищили кілька тисяч українських селян у переважно польських районах Холмщини і яка продовжувалася у 1944-1945 рр. серед української меншос­ті на захід від річки Сан. Весною 1944 року у сутичці з підрозділом УПА був смертельно поранений генерал Ватутін. Для ліквідації УПА радянські війська організували блокаду величезних партизанських територій, засилали агентів вбивали ко­мандирів, створювали спеціальні винищувальні батальйони. Але велася й досить активна пропагандистська робота, яка закликала до здачі бойовиків, об'являлися амністії.Щоб залякати західно-українське населення й позбавити УПА підтримки народу, НКВС застосував цілий ряд жорстоких тактичних заходів. Він висилав людей із районів розташування баз УПА, депортуючи до Сибіру сім'ю кожного, хто був пов'язаний з опором, між 1946-1949 рр. було заслано 500 тис. Загони НКВС переодягалися у форму оунівців і грабували та мордували населення. Але з свого боку СБ таємна по­ліції ОУН безжально винищувала прорадянські елементи. Радянський партизанський рух на Україні. Невдовзі після й паду Німеччини на окупованих землях став організовуватися підпільний та партизанський рух, який одержав небачений розмах і організованість. 18 липня 1941 року було прийнято постанову «Про організацію боротьби в тилу німецьких військ». Оскільки радян­ське підпілля розвивалося повільно й не досягло великіх успіхів на Україні. Через місяць було ут­ворено українське командування на чолі з Т. Строкачем. На Україні вели боротьбу 17 великих партизанських з'єднань, 160 самостійних партизанських загонів. Впроваджувалися рейди, їх проводили з'єднання С. Ковпа­ка, О. Наумова, М. Федорова. Був проведений рейд до Карпат влітку 1943 р., ефективною виявилася «рейкова війна», що перешкоджала постачання до фронту німецьким підкріпленням, руйнувала ні­мецькі комунікації. За роки війни партизани знищили 1,5 млн. сол­дат і офіцерів, пустили під укіс 21 тисячу поїздів, знищили 2300 тан­ків, 4100 літаків.Націоналістів щодо масштабів діяльності УПА близько 80 тисяч. Під час війни, на його думку, більшість населення України лишалася політично нейтрального, більше дбаючи про те щоб якось вижити. У цьому твердженні є рація, але зовсім погодитися не можна» партизанський рух на Україні був значно менший ніж у Білорусіі.Вс і ці події знаменують участь України у другій світовій війні.

103. Кінець другої світової війни та вклад в перемогу україн­ського народ. Перемоги Радянської Армії взимку 1942-1943 років сприяли вирішальному перелому не тільки у ході Вітчизняної ві­йни, але й у другій світовій війні. У визволенні України можна ви­ділити три етапи. Перший етап визволення України. Після перемоги на Курській дузі 1943 року, радянські війська перейшли у контрнаступ, під час якого було визволено Донбас та Лівобережну Україну. Масовий удар на Україну здійснили 40% піхоти та 80 тисяч танків. Протя­гом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська під командуванням І. Конєва, М. Ватутіна, Р. Маліновського зайняли Лівобережжя. 23 серпня був взятий Харків. 6 листопада 1943 року був визволений Київ, внаслідок форсування Дніпра. Провалилися розрахунки нім­ців організувати недоступний «Східний вал» на Дніпрі. Другий етап. У січні 1944 року 2,3 мільйона воїнів Радянської Армії розпочала очищення від німців Правобережжя і Криму. Успішне здійснення цієї мети забезпечила важлива перемога під Корсунем-Шевченківським. До березня в руках німців залишалося тільки Західна Україна. Третій етап у визволенні України розпочався у липні 1944 р., коли було оточено і розбито під Бродами 8 німецьких дивізій чи­сельністю близько 60 тисяч, серед них були 10 тисяч бійців галиць­кої дивізії і тільки 5 тисяч з них вирвалися з оточення, 3 тис. було вбито й захоплено в полон, лише 2 тисячі уникли полону і приєд­налися до УПА. Після цієї перемоги радянські війська швидко про­йшли Галичину і зайняли Львів, Перемишль, а 27 липня Станіслав. У вересні вони перейшли Карпати й вся етнічна українська терито­рія була визволена і об'єднана в одній державі СРСР. Відступаючи німці вдалися до тактики «спаленої землі», вна­слідок чого у 300-кілометровій зоні, вздовж лівого берега Дніпра, насильної евакуації зі своїх країв зазнали цілі маси людей, а значну частину міст Полтави, Дніпропетровська, Кременчука було спале­но. На землі України знову повернулася радянська влада. Сталін розпочав велику про­пагандистську компанію. Він намагався забезпечити собі симпа­тії українців. Щоб справити враження суверенності УРСР, було створено додаткові українські міністерства - закордонних справ та оборони. Україна отримала право вступити у зовнішні зносини, стала членом ООН. На високі пости було призначено відомих укра­їнських діячів, Міністром закордонних справ став О. Корнійчук, оборони - С. Ковпак. Було перейменовано на Український фронт південну ділянку радянського фронту і введено високо престиж­ну урядову нагороду - орден Б. Хмельницького. Радянськими бо­йовими нагородами було відзначено 2,5 млн. українців, 2069 з них - званням Героя Радянського Союзу, 96 партизанських командирів. Українці були серед воєначальників, командуючих фронтами і ар­міями: маршали: С. Тимошенко, Р. Малиновській, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, О. Лучинський, К. Москаленко, І. Кириченко. Послабився контроль за культурною діяльністю українців, були скасовані численні обмеження діяльності православної церк ви, розпущена антирелігійна пропагандистська організація - Союз войовничих атеїстів. Але в Західній Україні ситуація була іншою на відміну від від носно обережної політики 1939 року, тут швидко і безкомпромісно насаджувалася радянська влада, хоча значна кількість населення була націоналістично настроєна. Підводячи підсумки, проблеми, пов'язаної з українським пи­танням у роки другої світової війни, треба визначити вклад та вели­кі втрати українського народу. Сьогодні нам невідомі точні цифри втрат українського народу. Відомо лише, що під час війни насе­лення республіки скоротилося з 41,9 млн. чоловік (січень 1941 р.), приблизно до 27,4 млн. чоловік (січень 1945 р.), тобто на 14,5 млн. чоловік. Приблизно 3,5 млн. чоловік було евакуйовано на схід краї­ни, понад 4,5 млн. пішло до Червоної Армії. 2,4 млн. українців було вивезено для примусових робіт у Німеччину. Крім цього, фашис­ти чинили на території України масові вбивства радянських людей - військовополонених та мирних громадян. За новими даними на території України було вбито понад 5 млн. радянських людей (кож­ний шостий). Цілком чи частково було зруйновано 714 великих і малих міст та 28 тисяч сіл України (понад 250 з них зазнали долі Хатині), 15 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, май­же 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науково-дослідних інститутів, понад 19 тис. бібліотек. Припинили існування близько ЗО тис. кол­госпів, радгоспів, МТС, без житла залишилося близько 10 млн. чо­ловік. Втрати в економіці були жахливі. Знищено понад 16 тис. під­приємств. Загальні збитки економіки України сягали 40%. Більш того було нанесено великого удару національній свідомості українців, вони не змогли діяти згідно з власними інтересами, вони могли лише реагувати на події, а не впливати на них. Притулок втратили близько 10 мільйонів чоловік. Результати Другої Світової війни для України були позитив­ами, нарешті вдалося об'єднати всі етнічні землі в єдиній державі, більш того, Україна стала співзасновницею міжнародної організаціі - Організації Об'єднаних Націй.

104.

105.

106.

107.

108.

109. Перебудові процеси.

У 1985р. почався процес перебудови. Офіційна концепція перебудови сформувалась протягом трьох років, її основні напрямки полягали в здійсненні радикальної економічної реформи і демократизації суспільного життя. (гласність, багатопартійність, політичний плюралізм) з керівною роллю КПРС, суверенітет з єдиним союзом. Программа докорінної перебудови управління економікою: перехід від адміністративних до економічних методів керівництва на всіх рівнях управління, створення планово-ринкової економіки, надання широких прав промисловим підприємствам. Уряд у листопаді 1986р видав два закони: “Про індивідуальну труд. діяльність” і “Про кооперацію в СРСР". У кінці 1989р уряд розробив заходи до економічногооздоровлення економіки, які були розраховані на 6 років. Верховна Рада (далі- ВР) УРСР в кінці 1990 – поч.1991 років здійснила ряд заходів, аби взяти в свої руки управління економікою республіки. Були прийняті закони про приоритетність соц. розвитку села та агропромислового комплексу. Значно ускладнила екологічну ситуацію аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася з 25 на 26 квітня 1986р. У 1989-90рр. були проведені вперше в країні альтернативні вибори. В Україні вибори до ВР та місцевих рад відбулися у бер.-травні 1990р. Це призвело до того, що монополія компартії на владу похитнулася. В 1991р. був висунутий проект реформування СРСР під гаслом: “Сильні республіки- сильний центр”. 17 березня був проведений референдум “За збереження СРСР” “за” було отримано 70% 19-21 серпня 1991р. Військово-партійна бюрократія зробила останню спробу врятувати імперію і свою владу в ній шляхом державного перевороту. На цьому закінчилася епоха перебудови.

110. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Дипломатичне визначення.

На позачерговій сесії ВР України, яка відкрилася 24 серпн. 1991р. було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів. Серед них – Постанова та Акт проголошення незалежності України, яка була затверджена конституційною більшістю. 1 листопада 1991р. була прийнята Декларація прав національностей України, яка гарантувала усім народам і громадянам держави рівні політичні, громадські, економічні, соціальні та культурні права. 25 серпня 1991р Президія ВР України прийняла Указ Про тимчасове припинення діяльності компартії України.1 грудня 1991р. загальнонародний референдум підтвердив акт про незалежність України і надав йому легітимності. Президентом став Л. Кравчук. 7 грудня 1991р у Біловезькій Пущі президенти Росії, України і Білорусі прийняли рішення про розпуск СРСР і підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) 25 грудня М. Горбачов заявив про свою відставку з поста Президента СРСР, а 30 грудня було прийнято главами СНД рішення про ліквідацію державних структур. Так закінчилася історія країни – СРСР.Дипломатичне визначення. Відразу після референдуму 1 грудня 1991р протягом місяця почався процес міжнародного визнання нової держави. 2 грудня 1991р незалежність України визнала Польща і Канада, 3 – Угорщіна, 4 – Литва та Латвія, 5 – Росія і Болгарія. Сьогодні існування України визнали 152 країни.

111. Головні напрями зовнішньої політики України. Курс на євроінтеграцію.

Зовнішня політика України спирається на норми та принципи міжнародного права, статуту ООН, документи що визначають міжнародні стосунки та практичну діяльність світового співтовариства. Головні документи, в яких знайшли відображення головні сфери зовнішньополітичної діяльності України: Концепція національної безпеки України, Основні напрямки зовнішньої політики України та інші. 26 лютого 1992р. Україна підписала Гельсінський заключний акт. Етапи: першим було рішення про приєднання до Договору про нерозповсюдженність ядерної зброї від 1968 року, другий – вивезення до Росії тактичної ядерної зброї, третії – прийняття 9 квітня 1992р. резолюції “Про додаткові заходи щодо гарантування без’ядерного статусу України”, четвертий – прийняття Меморандуму про надання Україні ядернами державами гарантій і безпеки в разі відмови від ядерної зброї. Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості,залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності відчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.

112. Державне будівництво в Україні

Першим кроком на шляху розбудови демократичної держави стала законотворча діяльність. Було прийнято ряд законів таких як Про зміни в системі центральних органів влади, Про державний кордон України, Про прикордонні війська, Про Збройні Сили України та ін.Другим – реорганізація органів влади, створення 26 міністерств.28 червня 1996р Україна отримала свою Конституцію, яка складається з 15 розділів і 161 статтей.
Відповідно Конституції Україна є унітарною державою, президентсько-парламентською республікою.Державний символ України – державний прапор(смуги синього і жовтого кольору), Герб, Гімн, столиця Київ.

113.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 56 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав