Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Введение к лекции для ФВМ.

Схеми розміщення закритої зрошувальної мережі.

Перша закрита (трубчаста) зрошувальна система (ЗЗС) у Росії була побудована Г. І. Аристовим у 1875 р. Напір у трубопрово­дах створювався за рахунок природного похилу. До чавунних тру­бопроводів приєднувався переносний гнучкий шланг довжиною 250 м з примітивними пристроями (типу «брандспойт») для по­ливу.

Закриті зрошувальні системи мають такі переваги:

· відсутність втрат води на фільтрацію і випаровування, що забезпечує високі к. к. д. систем і підвищує зрошувальну здатність джерел зрошення;

· високий коефіцієнт земельного використання;

· можливість розподі­лу води по зрошувальній площі при складному рельєфі;

· сприятливі умови для здійснення автоматизації роботи зрошувальних систем;

· можливість використання природного напору на підвищених похи­лах місцевості.

До недоліків закритої зрошувальної мережі належать:

· потреба у великій кількості труб, що значно підвищує капітальні та експлу­атаційні витрати;

· витрати електроенергії на створення потрібного напору у трубопроводах при відсутності або недостачі природно­го напору.

Класифікація закритої напірної зрошувальної мережі.

Залеж­но від способу подачі води розрізняють два типи закритої зрошу­вальної мережі:

· з самопливно-напірною закритою або комбінова­ною мережею;

· з механічною подачею води у закриту мережу.

У самопливно-напірній мережі зрошувальна вода у трубопроводах транспортується за рахунок напору, створюваного природним похилом місцевості. Тому її доцільно будувати на ді­лянках з похилом від 0,003 і вище.

Зрошувальні мережі з механічною подачею води застосовуються у тих випадках, коли рівень води у джерелі зрошення нижче поверхні зрошуваної ділянки або напір, що створюється при­родним похилом місцевості, виявляється недостатнім.

Залежно від конструкції мережі ЗЗС поділяються на:

· стаціонар­ні,

· напівстаціонарні

· пересувні.

Найбільш поширені стаціонарні мережі, в яких вода транспортується по трубопроводах, закладених у землі. На підземних трубопроводах встановлюють гідранти, через які вода пода­ється у дощувальні машини або інші поливні пристрої.

Напівстаціонарна мережа складається з підземних та пересувних поверхневих трубопроводів. Завдяки застосуванню пересувних польових трубопроводів будівельна вартість цих сис­тем знижується, але зростають експлуатаційні витрати, оскіль­ки у процесі поливу трубопроводи необхідно переміщувати по полю.

У пересувних закритих системах трубопроводи розміщують на поверхні землі. Всю мережу можна розбирати і пе­реміщувати на іншу ділянку. Застосовують її на невеликих ділян­ках. Для влаштування трубопроводів в основному застосовують азбестоцементні, напірні залізобетонні, напірні залізобетонні з ста­льним осердям, стальні, чавунні і пластмасові труби.

В межах однієї сівозмінної ділянки закрита зрошувальна мережа розміщується за двома схемами:

ü З одностороннім розміщенням польових трубопроводів по відношенню до розподільчого трубопроводу

ü З двохстороннім розміщенням польових трубопроводів по відношенню до розподільчого трубопроводу;

Перевагу тій чи іншій схемі розміщення закритої зрошувальної мережі віддають в залежності від рельєфу місцевості, розмірів ділянки і техніки поливу.

4. Дороги і лісосмуги на зрошувальній території.

Автомобільні дороги на зрошуваних землях поділяються на міжгосподарські, внутрішньогосподарські, польові, експлуатаційні.

Міжгосподарські дороги призначені для зв'язку господарств між собою і райцентром, залізницею, пристанями, аеродромами та ін.

Внутрішньогосподарські дороги з'єднують господарства з фермами, бригадами, станами, або пов'язують названі об'єкти між собою.

Польові дороги забезпечують під'їзд до кожного поля сівозміни і до найближчих міжгосподарських доріг.

Експлуатаційні дороги призначені для обслуговування, утримання і ремонту каналів та споруд на меліоративній мережі.

Дороги проектують вздовж постійних каналів, розподільних та польових трубопроводів, а також вздовж поливних ділянок по верхній або нижній їх стороні. В першому випадку дорога розміщується у верхній частині поля без кювета з низової сторони. Водовипуски у тимчасові зрошувачі проектують з переїздами. Для під'їзду на кожну поливну ділянку, а також до доріг вздовж тимчасових зрошувачів (при поливі дощувальними машинами типу ДДН і ДДА) проектують переїзди через водоскидний канал.

Ширину земляного полотна господарських доріг приймають 6,5 м, польових та експлуатаційних - 5,0 м; кювети – трапецієвидного та трикутного перерізу. Глибина кюветів на супіщаних грунтах – 0,3…0,4 м, на глинистих та пилуватих –0,5…0,6 м. У місцях пересічення доріг з розподільними та магістральними каналами будують мости або трубчасті переїзди з шириною проїзної частини 5 м.

Лісосмуги проектують для зменшення швидкості вітру, випаровування з поверхні поля води, послаблення діх суховіїв, зниження ступеня заростання каналів. Їх висаджують з високорослих порід дерев з високим підліском продувної конструкції. Розміщують вздовж постійних зрошувальних водозбірно-скидних та дренажних каналів, постійних доріг, по межах водоймищ, полів сівозміни.

Відстань між основними лісосмугами приймають з врахуванням дальності дії смуг, яка дорівнює 20…30 - кратній висоті дерев, і вимог механізації поливу та обробки грунту. Як правило, ця відстань становить 500…900 м.

При роботі дощувальних машин “Фрегат” і “Днепр” на кількох позиціях (або полях) у лісосмугах передбачаються проїзди для транспортування машин з однієї позиції на іншу. Проїзди повинні мати ширину 7,5 м дл “Фрегата” і 30 м – для “Днепра”.

Лісові смуги вздовж каналів складаються з двох, рідше чотирьох рядів дерев. Вздовж водосховищ, по межах степових зрошуваних ділянок висаджують 7…10 рядів дерев. Відстань між рослинами в ряду 0,7…1 м, а між рядами – 2,5…3 м.

5 3° 6 1

1 3 4

2

0,4 3,0 1,5 5,0

Рис.3 Розміщення доріг на зрошуваній території з верхової сторони поля