Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

Читайте также:
  1. Аналіз стану забруднення довкілля.
  2. Г) забруднення або псування земель.
  3. Забруднення повітря у приміщеннях тютюновим димом.
  4. Заходи щодо зменшення забруднення води.
  5. Здійснення контролю за станом поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря.
  6. Охорона та раціональне використання поверхневих і підземних вод й атмосферного повітря.
  7. Самоочищення поверхневих водойм
  8. Стадії, види та джерела забруднення поверхневих і підземних вод.
  9. Типові операції в обліку щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 мли осіб.

 

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кож­ним роком ускладнюється, стає більш гострою. Найбільшим гідрологічним басейном України є водозбірний басейн Дніпра. Дніпро є третьою за величиною рікою Європи й його довжина по території України складає 2 200 км. Його середній річний стік складає близько 53.5 млрд. кубометрів води, що збирається майже з половини території України (293 000 квадратних км). На річці локалізовані шість великих водосховищ, в яких акумульовано 55.1 млрд кубометрів води для індустріальних центрів Донбасу та іригаційних систем за нижньою течією в Криму і Причорномор”ї. Близько 30 млн. людей України і найбільш важливі індустріальні регіони залежать від цієї ріки.

Ресурси підземних вод є доступними на всій території України. Головні резерви підземних вод локалізовані в центрі і на заході, тоді як південь має найменше резервів. В результаті, картина територіального розподілу доступної кількості підземних вод і картина розподілу інтенсивності водокористування не співпадають. Загальна доступна кількість підземних вод оцінюється в 61.7 млн куб.м на день (!).

 

В 1997 р. з поверхневих і підземних водних джерел було забрано 20.2 млрд куб. м води. З них 14.7 млрд куб. м було використано на комунальні, промислові і сільськогосподарські цілі, що складає 73% річного забору води. В 1997 р. обсяги забору поверхневих і підземних вод знизилися на 42% порівняно з 1991 р. Майже половину цієї кількості використано в промисловості.

У 1998 р. залишилась тенденція до зменшення об'ємів забору та використання води. Всього з водних об'єктів забрано 19027 млн. м3 води, що на 6% менше ніж у 1997 р. Підземної води забрано менше на 9%, що становить 3363 млн. м3.

Безповоротне водоспоживання в цілому в Україні становить 6946 млн.м3 або 36% від забраної. З цієї кількості води в процесі її використання втрачається 4635 млн. м3.

Основна причина зменшення об'єму забору та використання води - спад виробничої діяльності в Україні. Серед інших факторів, які мали вплив на їх зменшення, було введення в країні плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Як і в минулі роки, найбільше забрано і використано води з басейну Дніпра - 10754 млн. м3 (56%) та 8502 млн. м3 (65%) відповідно.

 

Склалася ситуація, коли прак­тично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруд­нення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопри­чин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. Внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Окрім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які «дарує» нам питна вода.

 

Водоймища забруднюються поверхневими стоками (змивання із земної поверхні) і стічними водами. Внутрішні водоймища забруднюються стічними водами різних галузей промисловості (металургійної, нафтопереробної, хімічної і інш.), сільського і житлово-комунального господарства. Основними джерелами забруднень є житлово-комунальне господарство, промисловість і сільське господарство.

Забруднювачі діляться на біологічні (органічні мікроорганізми), що зумовлюють бродіння води; хімічні, що змінюють хімічний склад води; фізичні, що змінюють її прозорість (каламутність), температуру і інші показники.

Біологічні забруднення попадають у водоймища з побутовими і промисловими стоками, в основному з підприємств харчової, медико-біологічної, целлюлозо-паперової промисловості.

Хімічні забруднення поступають у водоймища з промисловими, поверхневими і побутовими стоками. До них відносяться: нафтопродукти, важкі метали і їх з'єднання, мінеральні добрива, пестициди, миючі засоби.

Фізичні забруднення поступають у водоймища з промисловими стоками, при скидах з вироблень шахт, кар'єрів, при змивах з територій промислових зон, міст, транспортних магістралей, за рахунок осадження атмосферного пилу.

Внаслідок антропогенної діяльності багато водоймищ нашої країни надто забруднені. Рівень загрязненности води за окремими інгредієнтами перевищує 30 ГДК.

Спостереження Держкомгідромету в 1997 р. свідчать про те, що Дніпро забруднений зокрема металами і фенолами. Стандарти якості води перевищені по міді (в 5-11 разів), цинку (в 2-4 рази), марганцю (в 1-7 разів), шестивалентному хрому (в 4-8 разів) і фенолах. Київське і Канівське водосховища в основному забруднені нафтопродуктами (1-5 разів перевищення стандартів), нітритами (2 рази), фенолами (2 рази), міддю (4-29 разів), цинком (1-11 разів), марганцем (1-22 рази) і хромом (4-11 раз). З 1996 р. рівень забруднення міддю, цинком і марганцем в цих водосховищах підвищився.

Дністер головним чином забруднений аммонієм (1-15 раз), нафтопродуктами (1-4 рази), хромом (5-54 рази), міддю (3-5 раз), магнієм (8-17 раз).Вміст хрому і амонію зростає.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі арте­зіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів, сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що звичайно вимагає додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й довгостроко­вого використання таких вод як питних можуть бути різні захворювання у людей — отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як правило, арте­зіанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання.

Забруднення грунтів.Порушення верхніх шарів земної кори відбувається при видобутку корисних копалин і їх збагаченні; похованні побутових і промислових відходів; проведенні військових навчань і випробувань і т. п. Грунтове покривало істотно забруднюється осадками в зонах розсіювання різних викидів в атмосферу, орні землі при внесенні надмірної кількості добрив і застосуванні пестицидів.

Сьогодні в Україні існує надзвичайно високий рівень освоєності життєвого простору: тільки близько 8% площі (5 млн.га) знаходиться у природному стані (болота, озера, ріки, а також гори).

Сільськогосподарська освоєність земельного фонду станом на 01.01.97 становить 72,2% суші, зокрема, розораність складає 57,3%. Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88%), Миколаївської (87), Кіровоградської (86), Дніпропетровської і Одеської (по 83) та Херсонської (82%) областей. Дещо нижча вона в лісостепових областях, у півтора-два рази менша в зоні Полісся. Для порівняння, в Сполучених Штатах Америки розораність території становить 19%, Франції і ФРН - 33, Італії - 31%.

За уточненими на 1996 р. даними внаслідок Чорнобильської аварії радіоактивними викидами забруднено понад 8,4 млн. га сільськогосподарських угідь, на яких щільність забруднення радіоактивним цезієм (Сs-137) перевищує 0,1 Кі/км2. Найбільші площі радіоактивно забруднених грунтів знаходяться в Житомирській (70%) та північних районах Київської (15%) областей. Решта розподілилась у вигляді радіоактивних плям різної активності, конфігурації і розміру на території Рівненської, Волинської, Чернігівської, Вінницької, Черкаської, Тернопільської областей.

Щорічно з надр країни витягується безліч гірничої маси, однак залучається до обороту всього біля третини і використовується у виробництві біля 7 % об'єму видобутку. Велика частина відходів йде на переробку, але біля 9 млн. т (Росія!) вивозиться в місця неорганізованого складування і на міські звалища.

Істотне забруднення грунтів відбувається внаслідок осадження токсичних речовин з атмосфери. Найбільшу небезпеку представляють підприємства кольорової і чорної металургії. Зони забруднень їх викидами мають радіуси біля 20...50 км, а перевищення ГДК досягає 100 разів. До основних забруднювачів відносяться нікель, свинець, бенз(а)пирен, ртуть і інш.

Небезпечні викиди сміттєспалювальних заводів, що містять тетра-етилсвинець, ртуть, діоксини, бенз(а)пірен і т. п. Викиди ТЕС містять бенз(а)пірен, з'єднання ванадію, радіонукліди, кислоти і інші токсичні речовини.

Інтенсивно забруднюються орні землі при внесенні добрив і використанні пестицидів. Внесення добрив компенсує вилучення рослинами з грунту азоту, фосфору, калію і інших речовин. Однак разом з добривами, що містять ці речовини, в грунт вносяться важкі метали і їх з'єднання, які містяться в 65 добривах як домішки. До них відносяться: кадмій, мідь, нікель, свинець, хром і інш. Виведення цих домішок з добрив трудомісткий і дорогий процес. Особливу небезпеку представляє використання як добрива осадків промислових стічних вод, як правило, насичених відходами гальванічного і інших виробництв.

ГДК хі­мічної речовини у грунті- це максимальна кількість хі­мічної речовини(в мг/кг грунту), яка не зумовлює опосере­дкованого негативного впливу на людину через кон­тактючі з грунтом середовища и не пригнічують самоочисну зданість грунту.

Енергетичні забруднення середовища.Промислові підприємства, об'єкти енергетики, зв'язки і транспорт є основними джерелами енергетичного забруднення промислових регіонів, міської середовища, жител і природних зон. До енергетичних забруднень відносять вібраційний і акустичний впливи, електромагнітні поля і випромінювання, вплив радіонуклідів і іонізуючих випромінювань. З енергетичних забруднень в сучасних умовах найбільший негативний вплив на людину чинять радіоактивне і акустичне забруднення.

 

За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази. Шум в міському середовищі і житлових будівлях створюється транспортними засобами, промисловим обладнанням, санітарно-технічними установками і пристроями і інш. На міських магістралях і в прилеглих до них територіях рівні звуку можуть досягати 70...80 дБа, а в окремих випадках 90 дБА і більш. У районі аеропортів рівні звуку ще вище. Джерела інфразвуку в техносфері (рухомі механізми з великою поверхнею віброплощадки, екскаватори) в окремих випадках випромінюють рівні звукового тиску, що перевищують нормативні значення на значних відстанях від джерела.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін — «.Шумова хвороба». Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудо­та, дратівливість, які досить частр супроводжуються тимчасовим знижен­ням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становить 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму.При дії шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми, включаючи людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватись чинних норма­тивів. На сьогодні на вулицях великих міст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки. Конструкто­ри працюють над малошумними двигунами й транспортними засо­бами, житлові забудови віддаляють від вуличних магістралей, останні відокремлюють від будинків бетонними екранами, поліпшують по­криття.

Основними джерелами електромагнітних полів (ЕМП) радіочастот є радіотехнічні об'єкти (РТО), телевізійні і радіолокаційний станції (РЛС), термічні цехи і дільниці (в зонах, що примикають до підприємств). Вплив ЕМП промислової частоти частіше за все пов'язаний з високовольтними лініями (ВЛ) електропередач і з джерелами магнітних полів, що застосовуються на промислових підприємствах. Зони з підвищеними рівнями ЕМП, джерелами яких можуть бути РТО і РЛС, мають розміри до 100... 150 м. При цьому навіть всередині будівель, розташованих в цих зонах, щільність потоку енергії, як правило, перевищує допустимі значення.

Значну небезпеку представляють магнітні поля, що виникають в зонах, прилеглих до електрифікованих залізниць. Магнітні поля високої інтенсивності виявляються і в будівлях, розташованих в безпосередній близькості від цих зон.

У побуті джерелами ЕМП і випромінювань є телевізори, дисплеї, печі НВЧ і інші пристрої. Електростатичні поля в умовах зниженої вологості (менше за 70 %) створюють паласи, накидки, завіски і

Мікрохвильові печі в промисловому виконанні не представляють небезпеки, однак несправність їх захисних екранів може істотно підвищити витоки електромагнітного випромінювання. Екрани телевізорів і дисплеїв як джерела електромагнітного випромінювання в побуті не представляють великої небезпеки навіть при тривалому впливі на людину, якщо відстані від екрана перевищують 30 см.

Теплові забруднення середовища виникають в місцях використання різних енергоносіїв. Найбільш значними джерелами теплового забруднення середовища є ТЕС і АЕС. Основна частка теплових скидів припадає на системи конденсації пари турбін, що відпрацювали. Споживання води в системі конденсації пари на ТЕС складає до 150 л/(кВт • г), що пояснюється обмеженням нагріву охолоджуючої води на величину не більше за 10 °З. При цьому нагрів води в природних водоймищах, куди скидається теплота, не повинен перевищувати 5 зимою і 3 °З літом.

Основні джерела іонізуючого опромінення людини в навколишньому середовищі і середні еквівалентні дози опромінення наведені нижче (в дужках вказані доза для населення РФна рівнинній місцевості):

Природний фон мкЗв/рік:

космічне опромінення. ...... 320(300)

опромінення від природних джерел:

зовнішнє. ............. 350(320)

внутрішнє. ............ 2000(1050)

Антропогенні джерела:

медичне обслуговування. .... 400 - 700(1500)

ТЕС в радіусі 20 км. ....... 3...5

АЕС в радіусі 10 км. ................ 1,35

радіоактивні осадки (головним чином наслідки випробувань ядерної зброї в атмосфері). ...... 75...200

телевізори, дисплеї. ................ 250...500 при 1< 10 см

кераміка, скло. .................. 10

авіаційний транспорт на висоті 12 км. ...... 5 мкЗв/ч

Для людини, що проживає в промислово розвинених регіонах РФ, річна сумарна еквівалентна доза опромінення через високу частоту рентгено-діагностичних обстежень досягає 3000...3500 мкЗв/рік (середня на Землі доза опромінення рівна 2400 мкЗв/рік). Для порівняння гранично допустима доза для професіоналів (категорія А) становить 50 • 103 мкЗв/рік.

Доза опромінення, що створюється антропогенними джерелами (за винятком опромінень при медичних обстеженнях), є невеликою у порівнянні з природним фоном іонізуючого опромінення, що досягається застосуванням засобів колективного захисту. У тих випадках, коли на об'єктах економіки нормативні вимоги і правила радіаційної безпеки не дотримуються, рівні іонізуючого впливу різко зростають.


Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 22 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.025 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав