Читайте также:
|
Колоніальне минуле, панування централізованої командно-адміністративної системи, яка десятиліттями формувала економіку України без врахування об'єктивних потреб та інтересів її народу, належного екологічного обгрунтування призвели до її занепаду і загострення цілого комплексу проблем. В Україні склалася одна з екологічно «найбрудніших» економік — перенасичена хімічними, металургійними, гірничодобувними виробництвами із застарілими технологіями. Технологічна відсталість і зношеність діючих підприємств зумовили низьку продуктивність праці та великі затрати сировини і енергії на одиницю готової продукції. Це в свою чергу призводить до виснаження невідновних мінерально-сировинних ресурсів, забруднення атмосферного повітря, води, грунтів.
Надмірно в нашій країні розвивалися галузі військово-промислового комплексу, а випуск товарів для споживання населення був дуже обмеженим, надто повільними темпами розвивалася сфера послуг.
Нераціональна хімізація сільського господарства призвела до того, що в продуктах харчування все частіше містяться нітрати, пестициди та інші шкідливі для живих організмів речовини.
Нав'язана колишнім центром невигідна для країни галузева структура господарства спричинила нераціональну територіальну структуру національного комплексу. Виникли центри надмірного зосередження промисловості (особливо Донбас, Придніпров'я), які потребують великої кількості природних і трудових ресурсів. Це призвело до значного тиску в цих регіонах на довкілля — високого рівня забруднення поверхневих і підземних вод, гострого дефіциту води, поширення ерозії грунтів. Водночас ряд областей (Чернігівська, Хмельницька, Рівненська, Волинська, Тернопільська, Закарпатська) є найменш розвинутими, що зумовлює проблеми зайнятості трудових ресурсів тощо.
Галузева структура визначила й однобоку орієнтацію господарського комплексу України на залежність від енергоносіїв (нафти, газу), лісу, продукції легкої промисловості та сировини для неї з Росії та інших країн колишнього СРСР. Продукція українських підприємств через низьку якість також користується попитом переважно на цьому ж ринку. Це ускладнює зв'язки з розвинутими країнами світу, які володіють сучасними технологіями і технікою.
Після проголошення незалежності (24 серпня 1991 року) Україна взяла курс на перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, яка базується на приватній власності на землю та інші засоби виробництва. Тому наша країна отримала статус країни з перехідною економікою.
Основним завданням перехідного періоду було проведення процесів приватизації й переведення економіки на ринкові «рейки», в якій обсяги випуску та асортимент продукції визначаються не командами, а попитом на неї в суспільстві.
Другим важливим завданням була структурна перебудова економіки, яка полягає в обмеженні випуску продукції, що споживає велику кількість енергії і сировини є економічно й екологічно невигідною для країни, та переорієнтація господарського комплексу на виготовлення високотехнологічної продукції, яка повинна задовольнити потреби держави, а також зможе конкурувати на зовнішньому ринку.
Необхідно було значно розширити вигідні зовнішні економічні зв'язки, особливо у західному напрямку, що дало б можливість впроваджувати світові досягнення науки й техніки у всіх сферах і галузях господарства шляхом створення спільні підприємств, придбання сучасного обладнання і технологій для модернізації промисловості, сільського господарства, транспорту і т. ін.
Вирішення цих завдань дало б можливість раціонально використати економічні потенціал України, підвищити обсяг та якість продукції й послуг, розв'язати екологічні проблеми, підвищити рівень життя населення. Однак жодне з цих завдань за 10 років існування Української держави не було у повному обсязі виконане. Тому, поки що НГК України знаходиться в стані затяжної економічної кризи, що супроводжується зубожінням основної частини її громадян.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|