Читайте также:
|
Причини роздробленості:
- Зовнішні фактори: втручання інших країн.
- Слабкий зв’язок окраїн з центром
- Намагання князів закріпитись в одній із земель і передати її нащадкам.
- Збільшення кількості князів і нестача земель (поява ізгоєв)
- Відсутність чіткого принципу успадкування влади
- Нерівномірнсть соціально-економічного розвитку окремих князівств.
- Занепад шляху «із варяг у греки»
- Великі розміри держави та пов'язані з цим труднощі управління
Наслідки: Захоплення земель Русі Золотою Ордою, що значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі. Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови. Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.
№8 Місце і значення Київської Русі в історії України.
Київська Русь, як називають цю державу історики, або Руська земля, як записано у літописах, – перша східнослов'янська держава. Вона існувала у IX – середині XIII століття. Русь була великою багатоетнічною середньовічною імперією. Вона відіграла значну роль в історії як східнослов'янських так і інших європейських народів.
Історичне значення Київської Русі полягає у наступному:
Русь стала першою великою східнослов'янською державою, що об'єднала майже всі східнослов'янські племена;
Русь, що існувала близько 400 років, заклала традиції державотворення в Україні, на її досвід спиралися наступні державні діячі України;
Київська держава слугувала надійним захистом Європи від східних кочовиків, з її падінням татарські орди вторглися в Європу;
державне життя дало могутній поштовх розвитку української народності та її культури;
прийняття християнства прискорило культурний розвиток слов'ян, включило їх до європейської спільноти цивілізованих народів, підняло авторитет держави на міжнародному рівні.
Сучасники і історики відмічають високий міжнародний статус Русі – вона мала зносини з Візантією, Священною Римською імперією, Францією, Англією, Болгарією, Польщею, Скандинавськими та азіатськими країнами та народами. Особливого розмаху міжнародні відносини досягай за часів Ярослава Мудрого. Його донька Ярослава біла французькою королевою, Єлизавета – норвезькою, Анастасія – угорською. Русь відрізнялася від інших європейських народів розвитком міського життя, недаремно ж її називали «країною міст». Київ порівнювали за значенням і красою з тогочасною «столицею світу» Константинополем. Руська земля славилася своїми ремісниками, художниками, архітекторами.
№9 Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі
У 30-ті pp. XII ст., коли Київська Русь остаточно розпалася, у Волинському князівстві з центром у Володимирі утвердилася династія Мономаховичів. Її онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславович.
Бояри Волинської землі залежали від свого князя, бо отримували маєтності за службу йому. Тому вони були більш віддані сеньйору, завжди його підтримували, корилися. Саме волинські князі об'єднали Галичину і Волинь в одну державу.
Скориставшись смертю в Галичині останнього Ростиславича, волинський князь, онук Ізяслава Роман Мстиславович у 1199 р. захопив Галич і об’єднав обидва князівства в одну Галицько-Волинську державу з центром у Галичі.
Хоч правив РоманМстиславович лише шість років, він зміг зміцнити позиції центральної влади. Літописець називає його «самодержцем всієї Русі» і «царем на Русі». Цьому сприяла і зовнішня політика князя. Пізніший переказ стверджує, що підлещуючись до військової слави князя, папський посланець запропонував Роману коронуватися королем, а взамін покатоличити Русь. Та Роман заявив, що спирається не на волю папи, a на свій меч, і рішуче відкинув цю пропозицію.У 1201 р. Роман Мстиславович зайняв Київ, а в 1203 р. остаточно приєднав його до своїх володінь. Кияни самі відкрили йому Подільські ворота. Чернігівські князі присягнули на вірність Роману. Отже, у його державу ввійшла більшість українських князівств. Але це об'єднання не стало тривким.
Влітку 1205 р. Роман здійснив похід на Польщу. Переправляючись через Віслу під містечком Завихостом, загін потрапив у засідку до поляків. Під час бою князь загинув. Держава Романа поринула у сорокарічну міжусобну війну.
№10.Діяльність князів Романа та Данила.Розквіт Галицько-Волинської держ
Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під До-рогочином. Незабаром він знову поширює свій вплив на Київ, у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра. Одержавши 1245 р. у битві під галицьким містом Ярославом перемогу над військами Ростислава, Данило знову відновлює єдність Галицько-волинського князівства. У тому ж 1245 р. князь змушений їхати до Золотої Орди, щоб одержати ярлик на управління землями. Формально визнавши залежність від хана, Данило намагався тим самим виграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золотоординцях. Данило мав змогу сконцентрувати увагу на посиленні боєздатності, внутрішньому зміцненні та централізації князівства. Активно укріплялися старі міста та зводилися фортеці нового типу, розташовані на горбах і з кам'яними стінами; відбулася реорганізація війська: було сформовано піхоту, переозброєно кінноту
Водночас з політикою внутрішнього зміцнення князівства Данило Галицький у зовнішньополітичній сфері намагається створити антиординську коаліцію. Князь не тільки примирюється, а й налагоджує союзницькі відносини зі своїми колишніми ворогами - Польщею, Угорщиною та Литвою. Шлюб дочки Данила та володимиро-суздальського князя Андрія Ярославича, молодшого брата Олександра Невського, скріпив воєнний союз двох най-впливовіших руських князів. Ці зовнішньополітичні кроки галицько-волинського князя не привели до утворення антиординської коаліції. По-перше, основні інтереси західних сусідів Данила були зосереджені на Заході, а не на Сході.
У 1253 р. в місті Дорогочині відбувається коронація Данила. Данило розриває угоду з Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою.
Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ проти військ Куремси, який намагався окупувати галицьке Пониззя. Внаслідок вдалих та рішучих дій князю вдалося відвоювати в кочівників землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева.Протягом 1255- 1256 рр. безперервно триває протистояння з Литвою.
Саме в Хелмі після серйозної хвороби 1264 р. помирає князь Данило.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 472 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |