Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Пошук, вивчення та опрацювання джерел

Після того як тема курсової роботи визначена й осмислена, потрібно проаналізувати стан розробки відповідної проблеми в історичному аспекті, сучасній науці та з'ясувати, які методи використовували для її вивчення інші дослідники. Для цього потрібно насамперед знайти і опрацювати наукову літературу за темою дослідження.

Добираючи літературу з теми курсової роботи, потрібно шукати не тільки праці з теорії проблеми, а й публікації про досвід роботи загальноосвітніх навчальних закладів, установ, науково-дослідницьких організацій над цією проблемою. Слід також пам'ятати, що, крім інформації, яка безпосередньо стосується теми курсової роботи, слід ознайомитися з літературою зі споріднених спеціальностей, аналіз якої може бути корисним при розробці окремих питань теми (філософії, культурології, мистецтвознавства, музикознавства, психології тощо).

Виділяють три джерела бібліографічної інформації:

а) первинні (статті, дисертації, монографії тощо);

б) вторинні (бібліографії, реферативні журнали, сигнальна інформація тощо);

в) третинні (огляди, довідкові книги, енциклопедії, словники тощо).

Наукові праці з теми дослідження можна знайти в бібліотеці та в електронно-інформаційній мережі Інтернет.

Робота в бібліотеці

Доцільно почати пошук літератури з перегляду алфавітних і систематичних каталогів, а також тих, які є на кафедрі і у навчально-методичному кабінеті факультету.

Потрібно переглянути наукові й науково-методичні журнали, в яких можуть бути надруковані наукові праці з теми дослідження, а саме: «Мистецтво та освіта», «Музика», «Искусство в школе», «Искусство и образование»; «Початкова школа», «Рідна школа», «Шлях освіти», «Пост-методика», «Педагогика», «Школьные технологи», «Народное образование»; буклети видавництва «Шкільний світ»; культурологічні та мистецтвознавчі часописи «Артанія», «Образотворче мистецтво», «Український театр». З метою аналізу зарубіжного досвіду педагогічної діяльності студент може звертатися, окрім вищеназваних, до джерел ЮНЕСКО: «Освіта в світі», «Міжнародна освіта», «Перспективы. Вопросы образования».

Підказати потрібну літературу можуть списки використаної літератури, подані в кінці журнальних статей і монографій.

Одним із джерел інформації про наукові праці з тієї чи тієї проблеми є бібліографічні покажчики, які видає Книжкова палата України. Студент може скористатися такими виданнями, як «Літопис книг», «Літопис журнальних статей» (див. розд. 37 «Народна освіта. Виховання. Навчання. Організація дозвілля»), Український реферативний журнал «Джерело» (Серія 3. Соціальні та гуманітарні науки. Мистецтво; див. розділи «Культура Наука. Освіта» та «Філософські науки. Психологія»), «Літопис книг» та «Літопис журнальних статей».

Робота з електронними інформаційними ресурсами

Доступ до мережі Інтернет значно розширює географію пошуку літературних джерел, зокрема, дає змогу знаходити й використовувати публікації в іноземних наукових і науково-методичних журналах. Студент, який має можливість працювати в мережі Інтернет, може ознайомитися з текстами дисертацій, авторефератів, наукових статей або наукових повідомлень, які є в бібліотеках України або інших країн, на серверах закордонних університетів. Він може, наприклад, відвідати Національну бібліотеку України ім. В.І. Вернадського (НБУВ), на сервері якої розміщено велику кількість електронних документів у повному текстовому режимі, зокрема повних текстів авторефератів кандидатських дисертацій, опублікованих після 1998 р. Адреса електронної бібліотеки НБУВ – http://www.nbuv.gov.ua/еb/.

Пошук авторефератів можна здійснювати шляхом введення у відповідний рядок прізвищ авторів дисертаційних робіт, слів із назв текстів анотацій дисертаційних робіт, шифрів спеціальностей наукових працівників, галузей науки, року публікації автореферату дисертації.

У результаті збору інформації з теми дослідження студент повинен отримати наступну інформацію: які дослідники і у яких наукових центрах уже працювали і працюють над даною проблемою? Де опубліковані результати їх роботи (у яких джерелах)? У чому конкретно вони виражаються?

Уся здобута студентами інформація фіксується у вигляді записів різного роду.

До первинних матеріалів відносяться записи на бібліографічних картках, виписки, цитати, ксерокопії, мікрофільми, алфавітний каталог з проблеми дослідження (список літературних джерел) тощо.

При складанні списку літературних джерел науковці надають перевагу картковій системі (інший варіант – запис в окремий зошит). Вона зручніша в користуванні, адже дає змогу швидко й легко класифікувати записи за різними принципами (алфавітним, тематичним, хронологічним), а також додавати нові джерела та вилучати непотрібні.

Картки для запису літературних джерел можна придбати в крамниці або виготовити зі стандартного аркуша паперу (краще цупкого), склавши його вчетверо і потім розрізавши за лініями згину. Розмір таких карток – 12,5×7,5 см.

На картці поряд із повним бібліографічним описом літературного джерела бажано вказати, де воно зберігається (методичний кабінет, читальний зал, абонемент тощо), а також занотувати його шифр. Це дасть можливість у разі потреби швидко знайти потрібну працю.

Вторинні матеріали – записи, які є продуктом аналітико-синтетичної переробки інформації, що міститься в одному науковому документі: плани (прості і складні), графіки-схеми, самостійно складені предметні показчики, анотації, тези, конспекти тощо.

Третинними матеріалами вважаються записи, що узагальнюють первинні і вторинні. Вони подані у вигляді огляду змісту, у якому фіксуються отримані студентом знання про вже відомі в науці факти, закономірності, теорії, пояснення з теми дослідження.

Перед складанням списку літератури необхідно визначити основні поняття з теми дослідження, щоб їх використання було однозначним. Це означає, що те або інше поняття, яке у педагогіці мистецтва різними авторами може трактуватися по-різному (наприклад, художньо-педагогічні технології у «широкому» і «вузькому» трактуванні), повинно в усьому тексті даної роботи, від початку і до кінця мати лише одне, чітко визначене автором значення. Після того, як визначені поняття, починається пошук їхніх тлумачень у наступних джерелах:

· енциклопедіях: загальних і спеціальних (педагогічних, психологічних, соціологічних, мистецтвознавчих, культурологічних, філософських тощо);

· тлумачних словниках: загальних (С. Ожегова, В. Даля та ін.) і спеціальних (педагогічному, психологічному, соціологічному, музикознавчому, мистецтвознавчому, культурологічному, філософському);

· предметних покажчиках основних підручників і монографій із теми дослідження.

Знайдені визначення понять фіксуються на окремих картках і піддаються мисленнєвому опрацюванню за допомогою методів аналізу, порівняння, синтезу, класифікації, узагальнення та ін.

Для впорядкування роботи результати проведеного пошуку доцільно подати у вигляді таких записів:

- констатуючий текст-роздум: передбачає опис основних понять дослідження і логічних зв'язків між ними, тобто створення понятійного апарату майбутньої роботи; при цьому висвітлюється тлумачення основних понять різними авторами (із посиланням на першоджерела), але без аналізу, вони лише перераховуються;

- власне творчий текст: уявляє собою аналіз, порівняння, зіставлення різних тлумачень одного і того самого питання; поняття при цьому класифікують за обраними параметрами, роблять попередній висновок про тлумачення термінів, які будуть покладені в основу даного дослідження, або про власні тлумачення основних понять роботи. (Власне творчий текст, як підсумок роботи над поняттями входить до основної частини курсової роботи.)

Як свідчить досвід керівництва курсовими роботами, для написання огляду літератури з теми дослідження необхідно використати не менше 20 джерел.

Графічний метод обробки дослідних даних полягає у побудові графічних залежностей між досліджуваними факторами (величинами). Графічні залежності можуть мати вигляд графіків і діаграм. Вони дають можливість стисло і наочно подати результати досліджень, у конкретній і зрозумілій формі пояснити цифрові дані і взаємозв'язок між ними. За допомогою вдало побудованих графіків чи діаграм можна відобразити не тільки конкретні дані, а й закономірності, які вони відображають.

Графічні зображення результатів дослідження найчастіше будують на основі системи прямокутних координат.

Побудова графіка включає три етапи:

1) вибір шкали і побудова координатної сітки з урахуванням доцільного масштабу графічного зображення;

2) відкладання дослідних точок (тобто числових значень результатів експерименту) на координатній сітці;

3) з'єднання дослідних точок плавною лінією так, щоб вона за можливістю проходила якнайближче до них;

4) різкі викривлення на графіку можна пояснити похибками вимірювань у процесі дослідження.

Більш наочно, ніж лінійні графіки, залежності між досліджуваними факторами відображають діаграми. За формою представлення залежностей діаграми бувають лінійні, площинні, стовпчикові, стрічкові, секторні й об'ємні.

Опис методів і прийомів навчання та виховання може супроводжуватися ілюстрацією нотного матеріалу, репродукцій, схем, моделей, які можуть викладатися як в основному тексті, так і в додатках і при цьому позначаються словами «Рис.», «Мал.» та нумеруються послідовно в межах розділу («Рис. 1.1»), за винятком ілюстрацій, наведених у додатках (у такому випадку вони позначаються, наприклад, так «Рис. А. 1»).

2.6. Вимоги до написання тексту та оформлення курсової роботи

1. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 25 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм. Текст набирається з абзацами. Міжрядковий інтервал – 1,5.

2. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою. Найзручнішим для читання вважається шрифт Times New Roman. Розмір шрифту – 14.

3. Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилами, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

4. Помилки і графічні неточності, виявлені в тексті, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому місці або між рядками виправленого тексту.

5. Заголовки розділів друкують симетрично до тексту великими літерами. Розділи починають з нового аркуша. Заголовки підрозділів друкують з абзацного відступу малими літерами (крім першої великої).

6. Кожну структурну частину курсової роботи (ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) треба починати з нової сторінки, в окремому рядку великими літерами.

7. Відстань між заголовком структурної частини (ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ) і назвою підрозділу дорівнює 2 пропуски, відстань між заголовками та текстом дорівнює 1 пропуск.

8. Сторінки курсової роботи нумерують арабськими цифрами. Титульний аркуш включають у загальну нумерацію. На титульному аркуші номер не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті.

9. Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та підрозділу, відокремлених крапкою, наприклад: 1.1.

10. Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається із номера розділу, підрозділу, пункту, відокремлених крапкою. В кінці номера повинна бути крапка, наприклад: «1.1.2.» (Другий пункт першого підрозділу першого розділу.)

11. Якщо додатки оформлюють на окремих сторінках, то тоді посередині рядка з першої великої літери друкується слово «Додаток». Замість цифрового номера додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О. Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А». Посилання в основному тексті на відповідний додаток здійснюється так: див. «Додаток А».

12. Посилання на ілюстрації, які подаються в тексті, вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 1.1». На всі таблиці, які наводяться в тексті курсової роботи, необхідно також посилатися, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «…у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

13. Посилання в тексті курсової роботи на узагальнені студентом ідеї певного джерела позначається його порядковим номером у списку використаних джерел, наприклад: [2]. Якщо наводяться узагальнені ідеї з декількох джерел, то вони позначаються так: [2 – 4], [5; 13].

Якщо в тексті наводиться переопрацьована студентом ідея, яка викладається на одній чи двох сторінках першоджерела, то при цьому також здійснюється посилання із вказівкою відповідних сторінок, наприклад: Л. Предтеченська вважає, що метод художньо-педагогічної драматургії має домінувати в методичному арсеналі вчителя-культурознавця, оскільки урок художньої культури – це урок мистецтва [17, с. 35].

14. Цитати в тексті оформлюються таким чином: «Інтегрований курс «Мистецтво» будується за принципом поліцентричної інтеграції, яка передбачає збереження відносної автономності його домінантних змістових ліній – музики та образотворчого мистецтва» [14, с. 6 – 7]; Д. Бернал стверджував: «Творчості можна навчитися не гірше, ніж усьому іншому» [3, с. 15]; «Під методом я розумію точні і прості правила», – стверджував відомий мислитель XVII ст. Рене Декарт [5, с. 87].

Якщо цитується неповне речення, то пропущені слова позначаються в ньому три крапкою: «Метод змістовного аналізу музичних творів сформувався як практичне втілення методу діалектичної логіки, який вимагає всі явища та їх складові розглядати у всезагальному зв’язку … і дотримуватися настанови – від загального до конкретного» [16, с. 55].

Якщо посилання здійснюється на вже цитований в джерелі текст, то воно позначається так: «Уявлення – це вища форма образно-чуттєвого відтворення дійсності» [цит. за: 8, с. 45] або [за 5, с. 44 – 45].

15. В тексті позначається не тільки призвіща педагогів, вчених (у повному вигляді), а й також їх ініціали – ім’я та по-батькові, як правило у скороченій формі (Г. М. Падалка), або тільки ім’я (Л. Масол). Бажано, щоб студент протягом всього тексту курсової роботи дотримувався одного порядку: або вказував тільки скорочено ім’я, або ім’я та по-батькові.

16. Правила оформлення списку використаних джерел подано у Додатку Д.

3. Критерії оцінювання курсової роботи

Оцінювання курсової роботи здійснюється у два етапи. Спочатку з текстом роботи ознайомлюється науковий керівник. Він дає їй попередню оцінку, яка виставляється за наступними критеріями:

1) відповідність змісту обраній темі (10 б.)

2) логічність структури роботи та чітка програма роботи (10 б.)

3) логічна структурованість матеріалу, ґрунтовність, повнота і критичність аналізу літератури з проблеми дослідження (20 б.)

4) успішність виконання дослідного завдання, глибина аналізу зібраного фактичного матеріалу (35 б.)

5) літературне, технічне й естетичне оформлення роботи (10 б.)

6) своєчасна звітність керівникові про поетапне виконання роботи (5 б.)

7) публічний захист роботи (10)

За отриману кількість балів виставляються відповідні оцінки:

Оцінка «відмінно» (90 - 100 б.) виставляється в тому разі, якщо зміст відповідає темі дослідження, робота містить продуману й правильно оформлену програму дослідження та ґрунтовний критичний аналіз наукової літератури з відповідної проблеми; матеріал логічно структурований; теоретичний матеріал органічно сполучений із практичним; судження студента відзначаються оригінальністю, лаконізмом; студент продемонстрував високий рівень самостійності під час виконання курсової роботи, яка грамотно написана, охайно оформлена та вчасно подана на перевірку науковому керівникові.

Оцінка «добре» (74 - 89 б.) ставиться за наявності незначних недоліків - недостатньо точних висновків, поодиноких випадків порушення логіки викладу, вимог стилю, невмотивованого застосування складної наукової термінології без належного розкриття її змісту, перевантаженості цитатами, огріхами в оформленні.

За суттєві недоліки, а саме: поверховий аналіз теми, апеляція переважно до застарілих джерел, нескорельованість апарату дослідження, порушення правил логіки, вимог до оформлення роботи тощо – виставляється оцінка «задовільно» (60 – 73 б.).

Якщо курсова робота не задовольняє зазначених вимог (наприклад, відсутня практична частина, зміст не відповідає назві роботи тощо), ставиться оцінка «незадовільно» (менше 60 б.).

Усі курсові роботи, які було позитивно оцінено науковими керівниками, допускаються до захисту. Він проводиться в присутності комісії, до складу якої входять науковий керівник і викладачі відповідної кафедри, та студентів. Комісія виставляє остаточну оцінку за курсову роботу, яка заноситься до залікової книжки, а пізніше – у додаток до диплома. При цьому, крім зазначених вище критеріїв, ураховується рівень сформованості в студента вміння робити усне наукове повідомлення й давати вичерпні, аргументовані відповіді на запитання за темою роботи.

4. Вимоги до захисту курсових робіт

1. Методичні вимоги до знань і вмінь студентів:

- засвоєння теорії, відповідно до якої виконувалися розділи курсової роботи;

- уміння логічно будувати доповідь, захищати висунуті положення;

- використання матеріалів навчально-дослідницької діяльності;

- грамотне оформлення тексту роботи відповідно до вимог текстових документів.

У рецензії на курсову роботу студента слід зазначити актуальність теми, зв'язок із науковою роботою кафедри, університету, новизну проблеми дослідження та одержаних наукових результатів, їх науково-практичне значення; зробити необхідні зауваження та загальний висновок щодо оцінки виконаної роботи (Додаток Е).

Захист курсової роботи проводиться на засіданні комісії, яка складається з двох-трьох осіб. На захисті студент виступає з доповіддю (до 10 хвилин), де вказує мотиви вибору теми, методи роботи, висновки, їх обґрунтування. Після доповіді зачитується рецензія, заслуховуються відповіді студента на питання і виставляється кінцева оцінка.

ДОДАТОК А

Зразок оформлення титульної сторінки і змісту курсової роботи зі шкільного курсу художньої культури з методикою викладання

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра мистецтвознавчих дисциплін і художньої культури