спортивного тренування.
Біохімічне обгрунтування принципів спортивного тренування - повторності і регулярності виконання вправ, правильності співвідношення роботи і відпочинку і поступового збільшення навантажень.
Підвищення енергетичних і функціональних потенціалів, що має місце в період відпочинку, змінюється потім поверненням їх до початкового, доробочого рівня. Відповідно, одноразове фізичне навантаження не може дати стійкого тренуючого ефекту. (Див.схема 1). Звідси випливає п е р ш и й п р и н ц и п с п о р т и в н о г о т р е н у в а н н я - п о в т о р н і с т ь в и к о н а н н я в п р а в.
Щоби отримати під впливом тренування стійке підвищення працездатності, наступну роботу слід починати не в будь-який час, а у фазі суперкомпенсації після попередньої роботи. Якщо повторну роботу всякий раз починати у фазі неповного відновлення, то результатом її буде прогресивне виснаження. Якщо ж вона буде починатися після закінчення фази суперкомпенсації, коли сліди попередньої роботи вже згладились, оложення виявиться стаціонарним.
Із сказаного можна вивести положення про д р у г и й п р и н ц и п т р н у в а н н я - її р е г у л я р н і с т ь, що має в основі повторення роботи в айбільш вигідному для організму стані після попередньої роботи.
В межах одного заняття вправи повторюються найчастіше в фазі неповного відновлення. Наприклад, суть і н т е р в а л ьн о г о м е т о д у т р е н у в а н н я (збільшення навантажень при незмінному інтервалі відпочинку або зменшення інтервалів відпочинку при постійній величині навантаження)полягає саме в тому, шоб у результаті повторних навантажень в фазі неповного відновлення виробити адаптацію організму до тих функціональних і біохімічних зсувів, які викликають виконання даної вправи змагання. При проведенні основних тренувальних занять слід передбачати такий період відпочинку, який забезпечував би початок наступного уроку у фазі суперкомпенсації після попереднього.
Вже було сказано, що час появи, величина і тривалість суперкомпенсації залежить від інтенсивності і величини витрат енергетичних потенціалів. Тому після роботи різного характеру і різної тривалості фаза суперкомпенсації наступає в різний час і має неоднакову тривалість. Звідси випливає т р е т і й п р и н ц и п т р е н у в а н н я - правильне співвідношення роботи і відпочинку. Кожна робота, кожна фізична вправа вимагають досконалого визначення періоду відпочинку, який обумовлений величиною і характером навантажень.
Ця вимога тим більше важлива, поскільки навіть після однієї і тієїж роботи суперкомпенсація різних біохімічних інградієнтів м'язів наступає в різний час (п р и н ц и п г е т е р о х р о н н о с т і б і о х і м і ч н о ї р е с т и т уц і ї). Так, наприклад, суперкомпенсація в м'язах креатинфосфату наступає порівняно швидко і також швидко проходить; суперкомпенсація глікогену наступає дещо пізніше, але зберігається довший час; суперкомпенсація м'язових білків наступає ще пізніше. Таким чином можна сказати, що величина відпочинку залежить і від поставлених перед спортсменом завдань: підвищення вмісту в м'язах креатинфосфату вимагає більш короткого періоду відпочинку, ніж підвищення запасів глікогену і збільшення маси м'язів (підвищення вмісту структурних білків).Все це має велике значення при розвитку в процесі тренування основних якостей рухової діяльності: швидкості, сили і витривалості.
Вище вже було сказано про те, що величина тривалості суперкомпенсації залежить від величини і інтенсивності витрати функціональних і енергетичних потенціалів. Але в міру підвищення тренованості величина і інтенсивність витрати їх при роботі зменшується. Кожна наступна робота виконується у все більш сприятливих умовах і викликає все менші зсуви. Значит фаза суперкомпенсації стає все менше вираженою і більш короткою. Звідси випливає ч е т в е р т и й п р и н ц и п т р ен у в а н ня - необхідність поступового збільшення тренвальних навантажень. Без дотримання цього принципу тренування буде малоефективним.
Біохімічна характеристика
тренованого організму.
М'язова система. Навіть, якщо одноразова м'язова діяльність залишає деякі біохімічні сліди, то під впливом систематичної діяльності, тренування вони підсумовуються і закріплюються.
Це знаходить вираження перш за все в морфологічних змінах м'язових волокон. Товщина їх збільшується, відбувається їх робоча гіпертрофія у зв'язку з посиленим синтезом структурних білків, зростає кількість міофібрил, причому вони нерідко групуються пучками (п о л я К о н г е й м а). Все це обумовлює збільшення сили м'язів, їх механічну міцність. Може змінюватися форма ядер (і навіть збільшуватися кількість їх) і структура рухливих нервових закінчень, тобто збільшуватись число контактів між нервовим закінченням і сарколемою.(Е.С.Яковлев).Суттєво зростає кількість мітохондрій, і самі вони зазнають значних морфологічних і функціональних змін. Стає набагато більше внутрімітохондріальних гребенів і скорочується віддаль між ними, підвищується активність ферментних систем, локалізованих на їх внутрішніх мембранах. В результаті цих змін зростає інтенсивність транспортування електронів і процесів окисного фосфорилювання в мітохондріях. В них утворюється більше АТФ, а це розширює енергетичні можливості скелетних м'язів.
З біохімічних змін, які відбуваються в м'язах під впливом тренування, слід вказати на збільшення вмісту скорочувального білка - міозину, що зв'язане з їх робочою гіпертрофією. Так як цей білок крім скорочувальних властивостей володіє і ферментативними властивостями, то в процесі тренування збільшується і здатність м'язів до розщеплення АТФ, тобто до мобілізації хімічної енергії і перетворення її в механічну енергію м'язового скорочення.
Поряд із збільшенням можливостей розщеплення АТФ під впливом тренування зростають і можливості як дихального, так і анаеробного ресинтезу АТФ в проміжках між скороченнями. Дослідженнями А.В.Палладіна, Д.Л.Фердмана, Н.Н.Яковлева і їх співробітників було встановлено, що під впливом тренування в м'язах збільшуються запаси джерел енергії, необхідних для ресинтезу АТФ - креатинфосфату, глікогену, ліпоїдів; значно підвищується активність ферментів, які каталізують як аеробні окисні процеси, так і анаеробний гліколіз.
Що стосується АТФ, то під впливом тренування концентрація її в м'язах не змінюється. Але, як показують дослідження із застосуванням радіоактивного ізотопу фосфору, швидкість відновлення багатих енергією фосфатних груп АТФ значно зростає. Таким чином, завдяки збільшенню можливостей витрат і ресинтезу АТФ треновані м'язи можуть виконувати більшу роботу, ніж нетреновані при однаковій концентарції.
Суттєве значення має також збільшення під впливом тренування вмісту в м'язах міоглобіну - речовини, яка приєднує кисень на багато активніше, ніж гемоглобін крові. В результаті цього у м'язах зростає резерв кисню, який може бути використаний в умовах неповного забезпечення ним організму.
Крім цього, під впливом тренування в м'язах збільшується вміст білків м'язової строми (м і о с т р о м і н), які мають пряме відношення до механіки розслаблення м'язів. Спостарежен ня за спортсменами показують, що здатність до розслаблення м'язів під впливом тренування покращується.
М'язи тренованого організму є більш активними; під час їх діяльності значно більше, ніж в нетренованих м'язах підвищується активність різних ферментних систем.Але це не може бути пояснено лише біохімічними змінами, що відбуваються в м'язах; це в першу чергу залежить від зміни нервової регуляції обміну речовин. При блокуванні за допомогою снотворних речовин (амітал) вищих відділів центральної невової системи, в м'язах тренованої тварини під впливом м'язової діяльності відбуваються такі ж зміни активності ферментів, як і в м'язах нетренованиих тварин.
Внутрішні органи і кров. Значні біохімічні зміни під впливом тренвання відбуваються в п е ч і н ц і. В ній збільшується вміст глікогену і зростає активність ряду ферментів вуглеводного, білкового і жирового обмінів.
Активність ліпаз збільшується також в п і д ш к і р н і й к л і т к о в и н і і л е г е н я х. Внаслідок цього організм не тільки дістає значні запаси джерел енергії, але і отримує можливість більш швидко і енергійно мобілізувати їх при роботі і швидко відновлювати в періоді відпочинку.
Біохімічні зміни, які виникають в організмі, торкаються і серцевого м'яза. Подібно до скелетних м'язів в ньому відбувається посилене утворення білків, що знаходить свій прояв у робочій гіпертрофії міокарда, який є одним з умов його підвищеної діяльності.
Під впливом тренування в м'язі серця збільшується вмсіт міоглобіну, що сприяє росту його робочих можливостей в умовах недостатнього постачання організму киснем. Зростає інтенсивність окисних процесів, і майже вдвоє збільшується затримка з крові цукру і молочної кислоти (з попереднім їх окисленням).Внаслідлк цього в серцевому м'язі підтримується високий рівень багатих енергією фосфорних сполук навіть при недостатньогму постачанні організму киснем.
В к р о в і трохи збільшується вміст гемоглобіну і число еритроцитів, в результаті чого підвищується її киснева ємність.Збільшуються і буферні властивості крові (її резервна лужність), що забезпечує можливість більш довготривалого підтримання її нормальної реакції при постачанні великої кільеості кислих продуктів обміну речовин (молочна і піровиноградна кис-
лоти, кетонові тіла) в процесі інтенсивної м'язової діяльності.
Біохімічні зміни відбуваються навіть у к і с т к о в і й с и с т е м і: в кістках скелету, які несуть найбільше навантаження, спостерігаються явища гіпертрофії. Потовщення кісток відбувається як за рахунок збільшення вмісту кісткового білка (осеїну), так і за рахунок збільшення вмісту мінеральних елементів.
Досліди показують, що питома вага тіла спортсмена під впливом тренування збільшується. Це відбувається внаслідок зменшення вмісту в організмі резервного жиру і води, а також внаслідок збільшення м'язової маси.
Центральна нервова система. Дослідженнями, які були проведені на тваринах, доведено, що експериментальне тренування веде до збільшення буферних властивостей тканин головного мозку, а також підвищення активності різних, в тому числі окисних ферментних систем.
В результаті цього при інтенсивній м'язовій діяльності вміст багатих енергією фосфорних сполук в головному мозку дов ший час підтримується на високому рівні, що дуже важливо для нормального функціонування центральної нервової системи і віддалення часу наступання втоми.
Підсумовуючи, можна сказати, що тренування веде до збільшення:
а)вмісту скорочувальних білків м'язів;
б)можливостей швидко моболізувати хімічну енергію і перетворювати її в механічну енергію м'язової діяльності;
в)можливості як дихального, так і анаеробного ресинтезу багатих енергією фосфорних сполук;
г)енергетичного потенціалу м'язів і всього організму, а також можливостей витрат і відновлення цього потенціалу;
д)можливостей підтримання постійних умов внутрішнього середовища організму під час інтенсивної м'язової діяльності.
Всі ці зміни потрібно розглядати як прояв біохімічного пристосування (адаптації) організму до нової. більш інтенсивної або більш тривалої м'язової діяльності.
Результатом такої адаптації організму, яка відбувається під впливом систематичних вправ, є підвищення його працездатності. Тренований спортсмен може виконати роботу такого об'єму і інтенсивності, яка недоступна нетренованій людині.
Разом з тим при виконанні фізичних навантажень, які одночасно доступні і тренованій і нетренованій людині, величина біохімічних змін в організмі і міра напруження різних функціональних систем у першого будуть суттєво меншими, ніж у другого.
Відновлення ж працездатності і нормалізація біохімічних співвідношень в крові і тканинах під час відпочинку після роботи у тренованої людини будуть відбуватися швидше, ніж у нетренованої.
Р О З Д І Л 7
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 163 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |