Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

НАВАНТАЖЕНЬ РІЗНОГО ХАРАКТЕРУ

Читайте также:
  1. Адаптація нервово-м’язової системи до аеробних навантажень
  2. Величина навантажень
  3. Виды речи: по характеру воспроизведения и восприятия человеком: внешняя(устная – монолог и диалог и письменная) и внутренняя.
  4. Загальні поняття про навантаження. Характер навантажень
  5. Законодавчі акти загального характеру та їх значення для регулювання трудових відносин.
  6. Законодавчі акти спеціального характеру як джерело трудового права.
  7. Залежно від тривалості періоду і характеру проблем, які потрібно розв’язати, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.
  8. Классификация по характеру изменения параметров процесса во времени.
  9. Классификация цен по характеру обслуживаемого оборота
  10. Контроль тренувальних і змагань навантажень

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІОХІМІЧНИХ ЗМІН В

ПЕРІОД ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ М'ЯЗОВОЇ РОБОТИ

 

Знання процесів, що відбуваються в організмі людини в період відновлення після м"язової роботи, необхідне для раціональної побудови тренування у спорті.

Перебудова в біохімічних системах і фізіологічних функціях, що лежить в основі підвищення працездатності спортсменів, в основному, відбувається не під час виконання фізичного навантаження, а в період відпочинку після неї, але стимули для цих змін виникають під час роботи. Ріст працездатності явлється наслідком комплексу адаптаційних (пристосувальних) змін в організмі, що включають|

1.Мобілізацію енергетичних ресурсів і посилення енергетичного безпечення фізіологічних функццій;

2.Мобілізацію пластичного резерву організму і пристосувальний синтез ферментних і структурних білків;

3.Активацію захисних сил організму і механізмів підтримки гомеостазу (постійності внутрішнього середовища організму).

Фізичне навантаження виконує роль подразника, що запускає механізм адаптації. При цьому інтенсифікація енергетичного обміну зв'язана, в основному, з самим виконанням робти (хочапідвищений рівень енергообміну може деякий час зберігатися в період відпочинку після неї), в той час як посилення пластичного забезпечення функцій і вдосконалення гомеостатичних меха нізмів відбувається, переважно, в ході відновлення після навантаження.

Інтенсифікація енергообміну організму проявляється в посиленні розщеплення джерел енергії (АТФ, креатинфосфату, глікогену, глюкози, що при тривалій роботі - ліпідів, білків), зниження їх вмісту в м'язах і депо організму, нагромадженні проміжних продуктів енергетичного обміну (АДФ, АМФ, креатину, неорганічного фосфору, молочної і піровиноградної кислот, жирних кислот, гліцерину, кетонових тіл, аміаку, сечовини та інших речовин), зміні іонного балансу організму. Велику роль в інтенсифікайії енергообміну відіграє нервова і гормональна його регуляція, переважно активність симпато-адреналової системи. При м'язових навантаженнях посилюється синтез гормонів, що беруть участь в мобілізації енергетичних джерел, а утворення гормонів анаболічної дії в цей час обмежується. Сумісна дія нейромедіаторів, гормонів, продуктів розпаду, іонів суттєво змінює хід біохімічних реакцій у порівнянні зі станом відносного спокою.

Посилення енергообміну передбачає ріст використання кисню в процесах тканинного дихання. Вплив гормонів та метаболітів, що утворюються під час роботи, на тканинне дихання багатогранний: збільшується кількість окисно-відновних ферментів за рахунок індукції (посилення) їх синтезу, підвищується активність багатьох ферментів енергетичного обміну, з'являються акцептори багатих енергією фосфатних груп, які підвищують швидкість спряженого з окисленням процесу окисного фосфорилювання. Необхідність прискорення постачання кисню до тканин потребує посилення транспортної функції серцево-судинної системи, перерозподіл крові у відповідності з метаболічною активністю тканин і органів, активації зовнішнього дихання.

В той же час через конкуренцію за молекули АТФ між скорочуючим апаратом клітини і біосинтетичними механізмами при роботі обмежується пластичне забезпечення функціонуючих структур.

По закінченні роботи відбувається посилення використання АТФ в процесах анаболічного обміну, що сприяє відновленню ви користаних під час роботи енергетичних запасів, утворенню необхідних ферментів і структурних білків, відновленню іонної та гормональної рівноваги, або усуваються нагромадженні під час роботи і неспецифічні для організму в високих концентраціях продукти енерегетичного обміну, нормалізується активна реакція внутрішнього середовища організму.

Всі ці реакції відбуваються на фоні викликаних роботою біохімічних і фізіологічних змін, причому ці зміни утримуються досить довго.

В ході відновних процесів реалізується виявлений В.А.Енгельгардтом принцип посилення реакції ресинтезу речовини у відповідь на її розщеплення.

Які ж конкретні умови для посилення пластичних процесів в період відпочинку?

Використання кисню, що зросло під час роботи у порівнянні з рівнем спокою, і в період відпочинку значний час залишається підвищеним (це надлишкове порівняно з рівнем спокою використання кисню в період відпочинку отримало назву "кисневого боргу").Інтенсивне використання кисню забезпечує високу швидкість ресинтезу аденозинтрифосфату, який необхідний для біосинтетичних процесів в реакціях, спряжених з аеробним окисленням. Підвищена швидкість кровотоку сприяє перерозподілу речовин в організмі, зокрема, постачанні субстратів окислення і біосинтезів до тканин і органів, в яких пластичні процеси відбуваються з найвищою інтенсивністю. При цьому джерелами енергії для біосинтетичних реакцій в початкові моменти відновлення служать, переважно, недоокисленні метаболіти енергетичного обміну, а при мірі їх усування все більшу роль починають відігравати продукти ліполізу (розщеплення ліпідів), який проходить в жирових депо.

У визначені (і різні після різноманітних видів м'язової роботи) моменти періоду відпочинку в мітохондріях клітин спостерігається найвищий ступінь пряження процесів окислення і ресинтезу АТФ, що дозволяє витрачати енергію на біосинтетичні процеси найбільш ефективно.

Активність ферментів аеробного окислення вже напочатку періоду відпочинку може перевищувати їх активність під час роботи.

На хід відновних процесів великий вплив має підвищення секреції ряду гормонів, зокрема, кортикострероїдів, аденокортикотропного гормону, андрогенів, інсуліну, альдостерону, тироксину, які являються потужними стимуляторами біосинтетичних реакцій. Так, інсулін виступає як індуктор утворення глікогенсинтетази (одночасно він знижує аетивність глікогенрозщеплюючих ферментів), глюкокортикоїди сприяють, з одного боку, перетворенню ряду амінокислот в глюкозу, а з другого – побудові нових амінокислот для синтезу функціональних білків. Андрогени підсилюють синтез білків м'язів, впливаючи безпосередньо на генетичний апарат клітини. Тироксин, крім стимуляції білкового синтезу, сприяє окисленню жирних кислот як ждерела енергії для пластичних процесів. Необхідно сказати, що секреція більшості перечислених вище гормонів можлива і під час роботи, де вони приймають участь у посиленні мобілізації і збільшенні швидкості окислення енергетичних ждерел. Але в останньому випадку гормони виробляються в зовсім інших кількісних спввідношеннях,а регуляторний влив їх, як правило, проявляється не як дія поодинокого гормона, а як комплексна зміна метаболічних проце-

сів гормональним "ансамблем".

У різні моменти відпочинку функціональна активність залоз внутрішньої секреції, які виробляють гормони анаболічної дії, неоднакова. Це є однією з причин, що призводить до гетерохронності (неодночасності) відновлення різних енергетичних і структурних компонентів клітин і спричиняє фазовий, коливальний характер процесу відновлення. Другою причиною гетерохронності змін, що відбуваються, можна вважати існування в організмі трьох рівнів регуляції енергетичного і пластичного обміну: внутріклітинного, більш примітивного, що саморегулюється (наприклад, креатинфосфатний); міжклітинного, що діє на різні органу (наприклад, гліколітичний); організменний (системи аеробного енергоутворення і пластичного забезпечення функцій). Найшвидше ліквідуються внутрішньоклітинні зміни, повільніше від інших - зміни в масштабах цілого організму.

Крім цього, пристосувальні реакції в різних таканинах і органах мають визначену специфічність; це знаходить своє відображення, наприклад, в різній активності цих самих ферментних систем. З цим, напевно,пов'язана гетерохронність відновленнх запасів однієї і тієї речовини в різних органах. За характером біохімічних чи фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі, можна розрізнити:

а) "поточне" відновлення, що має місце під час роботи;

б)"термінове" відновлення,що спостерігається безпосе-

редньо по закінченні роботи і охоплює, перважно, період інтенсивної оплати "кисневого боргу" (до 1,5 - 2 годин, а інколи і більше);

в)"віддалене" відновлення, що відбувається напртязі багатьох годин після завершення роботи.

Виділяють також так зване "стрес-відновлення", тобто, відновлення після хронічних перенапружень, але його розгляд не входить у завдання даної лекції

Фазовий характер відновного процесу проявляється і в тому, що повернення до доробочого рівня енергетичних запасів і пластичних речовин відбувається за типом "згасаючої синусоїди": у певний момент відпочинку вихідний рівень перевищується, потім іде невелике зниження, після чого підвищення і зниження рівня чергуються, при цьому поступово зменшується амплітуда коливань, поки вміст речовин не встановиться на доробочому

рівні - повне відновлення (мал 1).

Фаза, в якій хімічний і функціональний потенціал організму перевищує доробочий рівень, носить назву фази суперкомпенсації (надвідновлення). Для порівняно небагатьох хімічних сполук фаза суперкомпенсації спостерігається під час "термінового" відновлення. Для більшості біохімічних показників і фізіо-

логічних функцій вона відсунута на період "віддаленого" відновлення.

Однією з причин суперкомпенсації є збільшення секреції гормонів і пов'язане з цим підвищення активності ферментів як енергетичного анаболічного обміну.

Швидкість відновних процесів, величина і тривалість фази суперкомпенсації залежить від інтенсивності розщеплення: чим інтенсивніша витрата, тим швидший ресинтез і значніша суперкомпенсація і навпаки. Але це твердження правильне тільки у певних межах: надмірна швидкість розщеплення, що супрводжується великою витратою енергетичних джерел та їх виснаженням,

призводить до сповільнення відновних процесів і зменшенню суперкомпенсації. Це, зокрема, характерний для стану перетренованості.

Тривалість фази суперкомпненсації пов'язана з тривалістю і інтенсивністю виконаної роботи. Після дуже потужної короткочасної роботи суперкомпненсація наступає швидко, але швидко і проходить, після тривалої - для її винекнення значний проміжок часу, але зате вона зберігається довго.

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 108 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав