Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ОЦІНЮВАННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

Читайте также:
  1. VІІІ. Критерії оцінювання знань і вмінь студентів з дисципліни
  2. авдання зовнішнього незалежного оцінювання з математики
  3. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  4. Аналіз фінансового стану позичальника
  5. Гігієнічне оцінювання й санітарна експертиза харчових продуктів.
  6. ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК СТУДЕНТА ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВІДПОВІДІ
  7. Класифікація банківських кредитів. Принципи й умови кредитування. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
  8. Комплексне оцінювання дебіторської заборгованості за системою відносних показників ТОВ «Санаторій «Псьол» за 2010–2012 рр.
  9. Критерії оцінювання екзаменаційної роботи
  10. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗМІСТОВНИХ АСПЕКТІВ І ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Розглянемо методику оцінювання фінансового стану позичальника. Аналіз платоспроможності контрагента банку регламентується Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків (далі – Положення), затвердженим постановою правління Національного банку України №279 від.06.07.2000р. (п.4 “Оцінка фінансового стану позичальника”).

Кретерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінювання фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог зазначеного Положення, в яких мають бути визначені грунтові, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінювання фінансового стану позичальника (контрагента банку), розроблена банком, є невід”ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Показники, наведенні у Положенні враховуються обов”язково. Додадково можуть використовуватися й інші показники, які визначаються банками самостійно з урахуванням особливостей виробничих процесів у різних галузях господорювання.

Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладення договору про здійснення кредитнії операції, а надалі - не рідше одного разу на три місяці, а для банків – не рідше одного разу на місяць.

Зазначені у Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідним. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними.

Бланки сомостійно встановлюють нормотивні значення та відповідні бали для кожного показника залежно для його вагомості (значущості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов”язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредиторної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сизонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо. Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінювання його фінансового стану визначається на підставі основних показників і коригується зурахуванням додаткових (суб”єктним) показників.

Оцінюючи фінансовий стан позичальника – юридичної особи, банк має врахувати такі економічні показники його діяльності:

- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

- фінансову стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

- обсягів реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків інших банках);

- наявність картотеки неплатежів – (у динаміці);

- склад і динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитну історію (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

 

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

· коефіцієнт миттевої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов”язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

КЛ1=Ав/Зп,

де Ав – високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти,їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;

Зп – поточні (короткострокові) зобов”язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Отримане теоретичне значення показника КЛ1 – не менше 0,2;

· коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових заборговань у встановлені строки:

КЛ2=Ал/Зп,

де Ал – ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 – не менше 05; коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов”язань і розрахунків мажна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП=Ао/Зп,

де Ао –оборотні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КП – не менше 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

· коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

КМ=Вк-Ан/Вк,

де Вк – власний капітал підприємства;

Ан – необоротні активи.

де Вк Оптимальне теоретичне значення КМ – не менше 0,5;

· коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

КН=Зк/Вк,

де Зк – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов”язання),

Оптимальне теоретичне значення показника КН – не менше 0,1.

Рентабільність позичальника визначається за такими показниками:

- рентабільність активів:

Р=Пч/А,

де Пч – чистий прибуток;

А – активи;

- рентабільність продажу;

Р=Пч/Ор,

де Ор – обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника може здійснюватися з урахуванням такого показника, як співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

К=(Нсм*n)-(Зм*n)-Зі/Ск?

де Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

Ск – сума кредиту та проценти за ним;

n – кілька місяців дії кредитної угоди;

Зм – щомісячно умовно-постійні зобов”язання перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунка позичальника, крім сум зобов”язань, строк погашення який перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останньго балансу).

Для суб”єктів господарської діяльності, діяльність яких пов”язана із сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення цього показника – не менше 1,5.

Також можуть бути враховані суб”єктивні фактори, які характерізуються такими показниками:

· ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

· наявність державних замовлень і державна підтримка позичальників;

· ефективність управління позичальника;

· професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

· інша інформація.

Здійснювані оцінювання фінансового стану позичальника – фізичної особи, необхідно враховувати;

1. загальний матеріальний стан клієнта (доходи і втрати, майно, право власності, яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи);

2. соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;

3. вік клієнта;

4. інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;

5. ділова репутація;

6. інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінювання їхнього фінансового стану здійснюєтьсяз урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас “А”: фінансова діяльність дуже добра (прибуткова, рівень рентабельності вищій за середньогалузевий, якщо таки визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов”язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди. Економічні показники у мережах установлених значень (відповідно до методики оцінювання фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна.

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. До першокласного забезпечення залежать: застава майнових прав на грошові депозити безумовні гарантії: уряд країн категорії “А”, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків із рейтенгом не нижче як “інвестиційний клас”; забезпечені гарантії банків України, а також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Немає жодних свідчень щодо можливих затримок із повернення основної суми боргу та/або із сплатою процентів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому самому високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтенг не нижчий за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтенгових компаній; позичальники-банки (резиденти), які дитримуються економічних нормативів, та встановлених Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затверджена постановою Правління Національного банку України від 14.04.1998р. №141, зі змінами та доповненями), за умови, що значення нормативів платоспроможності (НЗ) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менш як 15% та 8%.

Клас “Б”: фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А” (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузовому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршилися або мають незначні відхилення від мінімально прийнятих значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні вади, що ставляють під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержування позитивного фінансового результату їх діяльності.

Забезпечення кредитної операції неповинне викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правленності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо).

За результатами оцінювання фінансового стану позичальник відноситься до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам визначенного класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити. Вади у діяльності позичальників, віднесених до класу ”Б”, мають бути лише потенційними. За наявності реальних вад клас позичальника потрібно знизити.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: позичальники – банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за “інвестеційний клас”, який підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтенгових компаній; позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів, за умови, що значення нормативів платоспроможності (НЗ) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менш як 10% та 6%.

Клас “В”: фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча за середньогалузевий рівень, якщо такий визначаеться, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятим значенням) і потребує детальнішого контролю.

Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитной заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо вади не будуть усунені. Проблуми можуть стосуватося стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної докуентації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану позичальника.

Клас “Г”: фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігаїться її нестабільність протягом року, є високий ризик значних збитків, імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.

Під час наступної класіфікації, якщо немає безсумнівних підтверджень можливості поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас”Д”).

Клас “Д”: фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція незабезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають постановленим значеням, імовірність виконання зобов”язань з боку позичальника/ контрагенту банку практично відсутня.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

Клас позичальника за овердрафтом визначається без урахування рівня забезпечення, якщо за оцінкою фнансового стану його віднесено до класу “А” чи “Б”.

У разі вітсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує фінансову оцінку позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі якох здійснювалася кредитна опереція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу ”Г”.

Якщо на клас укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, сток дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршеня фінансового стану позичальника (контрагента банку), якщо віднесено до класу “А” чи “Б”, і процентти сплачуються своєчасно, то така операція вважеється строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника (контрагента банку). Загальний строк такої пролонгації не повинен привищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первого строку користування кредитними коштами згідно з кредитною умовою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менш як у два рази й засвідчуватися документально.

 

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав