Читайте также:
|
У діловому спілкуванні, де використовується мова, функціонують три основні елементи: суб'єкт мовної комунікації, мовне повідомлення й об'єкт (отримувач) повідомлення.
Мова - це процес перекодування думок у звукові або графічні структури (символи). Цей процес пов'язаний не лише з думками, але він охоплює також особисті й міжособисті фактори (ставлення до певної ситуації, емоції). Звідси й специфічне вираження мови у відповідному тоні й гучності голосу, а також спрямуванні погляду.
Тон мови служить індикатором психологічного стану того, хто говорить. Судячи про тон, співрозмовник може зрозуміти, чому його повчають, докоряють тощо. За тоном легко здогадатися, чи вірить сам доповідач у те, що він доносить до слухачів, і чи надає цьому значення. Але буває й так, що тон і зміст повідомлення не співпадають: наприклад, тон м'який, а зміст доповіді жорсткий.
Гучність голосу проявляється в його діапазоні, резонансі, темпі. Діапазон голосу - використання в мові високих та низьких тонів. Монотонна мова (здебільшого середніх тонів) аудиторією сприймається з неохотою. Резонанс - це наявність у голосі таких характеристик, як шипіння, сиплість. Довготривалий стан підлеглості в житті, як правило, приводить до слабкого резонансу голосу, а властні особистості мають у своєму голосі „металевий" резонанс. Темп пов'язаний зі швидкістю продукування мови: (швидко, сповільнено, із середнім темпом мовлення), оскільки він асоціюється з логікою, діловитістю.
Усі жести поділяються на такі групи: ілюстратори, регулятори, адаптатори, емблеми й афектори.
Ілюстратори - це жести, які підкріплюють повідомлення. Наприклад, піктографи, тобто картинне відтворення предмета повідомлення: „Ось такого розміру!". Жести-ілюстратори добре фіксуються слухачами. Регулятори - це усмішка, кивок головою, спрямування погляду. Вони сигналізують про ставлення доповідача до аудиторії: кому слід зупинитися, а на кому почати розмову. При цьому утвердилися певні штампи: долоня внизу - „Я зараз поясню"; долоня доверху - „Ось так треба".
Адиптатори об'єднують три групи специфічних рухів рук: а) почісування й рухи окремими частинами тіла; б) дотики й похлопування слухачів; в) маніпулювання певними предметами (ключами, олівцем, окулярами і т.д.). Всі вони сприймаються слухачами негативно.
Емблеми являють собою жести-замінники слів або навіть цілих фраз. Прикладом можуть бути складені за манерою рукостискання й підняті над головою руки, що означає „До побачення!". Емблема у вигляді двох розведених пальців руки, яка за формою нагадує букву „V" означає „Перемога!". Доповідач повинен усвідомити для себе важливу істину: помилки в застосуванні емблем не прощаються.
Афектори виражають емоції. Це рухи різними частинами тіла, але, в першу чергу, лицевими м'язами людини, які відіграють особливо важливу роль у системі її мовної поведінки. У даному випадку ми зіштовхуємося з проблемою „читання" обличчя людини, яке було відоме ще з давніх часів. Уже давно експериментальне доведено, що весь спектр емоційних переживань людини відображається на її обличчі. Вони включають здивування, Острах, злість, відразу, радість, засмучення.
Щоб здійснити на слухачів мовний вплив, потрібно забезпечити гармонійне поєднання слів та жестів. Цьому ж принципу підпорядковується й спрямування погляду очей, яке служить каналом зв'язку між тими, хто спілкується. Націленість погляду супроводжує цілком конкретні вислови. Управляти ним не так просто, однак знати, як проявляється в комунікації даний феномен, дуже важливо.
Тепер про саме повідомлення. Менеджер будь-якого рівня дуже часто мусить виступати перед аудиторією. Спостереження показують, що успішні публічні виступи керівників сприяють росту їхнього авторитету.
За своїм оформленням будь-який усний виступ є різновидом лекції, бесіди, розповіді. Усний виступ вважається дуже складним видом спілкування. Його успішність залежить від багатьох складових. Практика майстрів усного виступу дає такі корисні поради:
Поради щодо усного виступу:
до усного виступу слід готуватися;
робити повідомлення необхідно у вигляді розповіді; вірити самому в те, що говориш;
уникати монотонності в голосі; дивитися на аудиторію;
слідкувати за власною позою;
користуватися жестами лише тоді, коли необхідно „підкреслити"
який-небудь факт;
слідкувати за вимовою;
прагнути. уникати повчань у чомусь.
Без розвинутих навичок мови менеджер не здатний ефективно керувати людьми.
Безперечно, що людині легше спілкуватися на словах, ніж виражати свої думки письмово. Однак, дійсність є такою, що всі повинні вміти писати.
Писемне мовлення має свої сильні та слабкі сторони.
Сильні сторони писемного мовлення: існує можливість детально перевірити написане; письмове повідомлення може бути основою для колективної дискусії; читачу легше зрозуміти деталі повідомлення, особливо цифровий матеріал; читач може перечитати місця, важкі для розуміння; друковане слово зберігається для наступних поколінь.
Слабкі сторони писемного мовлення: автор не має можливості прикрасити своє мовлення мімікою та жестами; читач може легко відволіктися від текст>'; автор не може точно знати, хто буде знайомитися з його матеріалом.
Письмове мовлення народжується з великими труднощами і забирає багато часу.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 247 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |