Читайте также:
|
|
Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини.
Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами:
а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу
б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту;
в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту.
Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.
Нормативні правові акти діють за територіальним і екстериторіальним принципа ми.
Територіальний принцип — це дія нормативних актів у межах території держави.
Екстериторіальний принцип — це дія нормативних актів поза межами держави.
Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається їх поширенням на певних суб'єктів права. Розрізняють:
а) нормативні правові акти загальної дії, які поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави
б) нормативні правові акти спеціальної дії, які поширюються на певне коло спеціальних суб'єктів
Дія нормативно-правових актів у часі (пряма, зворотна, переживаюча).
Дія нормативно-правового акту у часі залежить від:
1) моменту набуття актом чинності, тобто початку його дії;
2) напряму темпоральної дії нормативного акта;
3) моменту зупинення дії нормативного акта;
4) моменту припинення (скасування) дії нормативного акта.
Отже, чинність закону (нормативного акта) у часі починається з моменту набрання законом чинності. Набрання законом чинності означає, що з цього моменту всі організації, посадові особи і громадяни повинні керуватися ним, виконувати і дотримуватись його.
Другою найважливішою характеристикою дії закону в часі є напрям темпоральної дії, що визначається як дія закону стосовно фактів, які виникли вже після набуття ним чинності (нових фактів),
Традиційно в літературі наводяться такі підстави припинення дії нормативних актів:
1) закінчення терміну, на який вони були прийняті
2) зміна обставин, на які вони були розраховані
3) при скасуванні цього акта іншим актом
11.Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
Систематиза́ція законода́вства — впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.
Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм,
2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками.
Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами (шляхом інкорпорації і кодифікації).
1.Інкорпорація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в одному збірнику.
Види інкорпорації:
1) за юридичним значенням — офіційна (підготовка і видання правотворчими органами або уповноваженими, за їх рішенням, організаціями збірників чинних нормативно-правових актів) і неофіційна (підготовка і видання збірників нормативно-правових актів не правотворчими.
2) за обсягом — загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна
3) за критерієм об'єднання нормативно-правових актів — предметна, хронологічна, суб'єктивна
Кодифікація – вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці
і створенні зведеного нормативного акту. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.
Кодекс – кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті.Кримінальний кодекс, Сімейний кодекс.
Статути, положення – кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.
Структура системи законодавства — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 173 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |