Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зобовязання: поняття, структура та види.

Зобов'язання - це такі юридичні відносини між двома особами, коли одна особа - боржник -зобов'язана вчинити або утриматися від вчинення певної дії, а інша - кредитор - має право вимагати від першої виконання покладеного на неї обов'язку, що випливає з договору або з інших підстав на свою користь.

Класифікація зобов'язань, як і інших правових інституцій, пов'язана перш за все з необхідністю визначення відповідних критеріїв для поділу цих інституцій на відповідні класифікаційні групи або ряди.

1) зобов'язання з оплатної реалізації майна

4) зобов'язання з виконання робіт

5) зобов'язання з надання послуг

7) зобов'язання з кредитних розрахунків

8) зобов'язання зі страхування

11) охоронні зобов'язання

Види зобов’язань:

Залежно від підстав виникнення зобов’язання:

· Договірні (виникають внаслідок договору);

· Недоговірні (позадоговірні) виникають внаслідок одностороннього правочину, або заподіяння шкоди, або внаслідок рятування майна.

Значення такого поділу полягає в тому,що зміст договірних зобов’язань визначається не тільки законом, а насамперед домовленістю їх учасників; зміст недоговірних – грунтується на законі, односторонньому вилевиявленні суб’єкта приватного або публічного права.

1. Залежно від мети (спрямованості):

· Регулятивні (змістом є правомірна поведінка, вони можуть регулювати поведінку учасників договору);

· Охоронні (виникають внаслідок заподіяння шкоди, або внаслідок безпідставного збагачення, їх метою є захист порушеного інтересу сторін права)

2. За співвідношенням прав і обов’язків:

· Односторонні (коли одна сторона має лише права, а інша має лише обов’язки);

· Взаємні (зустічні) коли кожна сторона зобов’язання має як комплекс прав так і комплекс обов’язків.

3. Залежно від значення зобов’язань:

· Головні (основні) зобов’язання, можуть існувати самостійно (наприклад купівля-продаж)

· Додаткові (виникають лише за наявності основного зобов’язання), наприклад, порука.

46.Процес (порядок) укладання договору. Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України "Про страхування". Існують дві стадії у процесі укладання договору: 1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини - оферта; 2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною - акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.

Питання про правову характеристику - оферту - не може розглядатися без урахування теоретичних положень, розроблених наукою, та постанов цивільного законодавства.

Загальний порядок укладення договорів регулюється ст.38-650 ЦК. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знахо­дить своє вираження у запропонованому проекті договору, наз. оферmою, а особа, яка з нею звертається - оференmом. Іні­ціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, постачальник, підрядник). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

· в ній мають міститися всі істотні умови майбутнього догово­ру, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться.

· оферта має бути адресована конкретній особі.

Для укладення договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропози­цію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцеnт. Акцеп­тантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта.

Акцепт повинен бути повним і безумовним. Якщо сторона по­годжується в цілому з пропозицією, але бажає внести в умови до­говору деякі корективи, скажімо зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати автомобільним транспортом, не покварталь­но, а помісячно, то така відповідь не є акцептом, а є новою офертою.

Вимоги щодо форми договору відповідають загальним правилам щодо вчинення правочинів. Договір може укладатись в усній, пись­мовій формі чи завдяки вчиненню конклюдентних дій. Договір мо­же бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми до­говору не встановлені законом.